ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 липня 2019 року м. Київ № 756/8873/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в
місті Києві державної адміністрації (04209, м. Київ, вулиця Озерна, 18 А)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивачка, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивачка), звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Відповідач), в якому просить суд: скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про відміну пільг ОСОБА_1 ; зобов'язати Київенерго, ЖЕК 505, Київгаз зробити перерахунок з урахуванням 50% пільг.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 04.12.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі та запропоновано Відповідачу протягом 15 календарних днів з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що позовні вимоги Позивачки в частині щодо зобов'язати Київенерго, ЖЕК 505, Київгаз зробити перерахунок з урахуванням 50% пільг не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі „Zand v. Austria" вказав, що словосполучення „встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування „суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття „суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає „усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається „судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Розглядаючи даний спір, Суд вважає, що він не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки Позивачами оскаржується фактично перехід права власності до третьої особи на спірне майно.
Завданнями адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи те, що у справі, яка розглядається в частині позовних вимог щодо Київенерго, ЖЕК 505, Київгаз, які не є суб'єктом владних повноважень, а спірні правовідносини пов'язані із оплатою комунальних послуги, Суд приходить до висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з цивільних правовідносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, Суд приходить до висновку про закриття провадження в частині щодо зобов'язати Київенерго, ЖЕК 505, Київгаз зробити перерахунок з урахуванням 50% пільг, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 238, 242, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Закрити провадження в адміністративній справі №756/8873/18, в частині щодо зобов'язати Київенерго, ЖЕК 505, Київгаз зробити перерахунок з урахуванням 50% пільг.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до розгляду місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
3. Попередити Позивачку, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук