ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
25 червня 2019 року м. Київ № 640/10464/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., ознайомившись з позовною заявою
за позовом ОСОБА_1
до Державного виконавця Панасюка Івана Леонідовича Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві
Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державного виконавця Панасюка Івана Леонідовича Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати незаконними дії державного виконавця Панасюка Івана Леонідовича по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 08.05.2019;
- зобов'язати державного виконавця Панасюка Івана Леонідовича скасувати неправомірний арешт грошових коштів на рахунках ОСОБА_1 в ПАТ «Приватбанк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «ПУМБ»;
- визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2018 року щодо стягнення штрафу в розмірі 1020,00 грн., що був накладений на ОСОБА_2 постановою про адміністративне правопорушення серія ЕАВ №731885 від 15 листопада 2018 року управлінням патрульної поліції м. Київ та стягнення виконавчого збору в розмірі 102, 00 грн.;
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.
У статті 3 вказаного Закону передбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Між тим, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288, ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
З вищевказаного вбачається, що Законом чітко встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця у справах про адміністративні правопорушення.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, виконавче провадження було відкрите на виконання постанови Управління патрульної поліції у місті Києві від 15.11.2018 року.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачу з метою належного захисту свого права, необхідно звернутися до органу у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.
3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур