ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 липня 2019 року № 826/13706/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію
публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова
Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, вул. Тараса Шевченко, 35, код
ЄДРПОУ 21708016)
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04073, м. Київ, вул. Січових
Стрільців, 17)
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) звернулася з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, вул. Тараса Шевченко, 35, код ЄДРПОУ 21708016) третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) в якому просить суд: зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача ОСОБА_1 , як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 80 472,12 грн, які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_5 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору №980-016-000002389 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 10.11.2015 року, а тому повинен бути включений до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Втім, відповідачем, як зазначає позивач його не було включено до вказаного Переліку, чим було порушено його права, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Представник відповідача копію вказаної ухвали суду від 30 серпня 2018 року отримав 29 жовтня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача просив у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі та зазначив, що позивач уклав договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» без участі банку як повіреного, та посилається на те, що за договором позики та договором банківського рахунку позивач не набув статусу вкладника, оскільки грошові кошти позивача за договорами банком не залучались.
У письмових поясненнях на адміністративний позов представник третьої особи повідомив, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавство не покладає обов'язок на Фонд враховувати під час вкладання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників. При цьому, законодавець визначив, що саме залучені банком кошти прирівнюються до вкладу, однак в даному випадку кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, а відтак такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
10 листопада 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір №980-016-000002389 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», на підставі умов якого банком відкрито на ім'я позивача ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Згідно з матеріалів справи, 19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , який відкрито в ПАТ «Банк Михайлівський» надійшли грошові кошти у розмірі 472,12 грн. від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-016-000235298 від 10.05.2016 року» та грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн. від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-016-000235298 від 10.05.2016 року», що підтверджується випискою про стан рахунку № НОМЕР_2 .
Наявною в матеріалах справи копією квитанції №1359905 від 10 травня 2016 року підтверджується внесення коштів згідно договору №980-016-000235298 від 10 травня 2016 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр».
23 травня 2016 року Рішенням Національного банку України № 4/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Ю.П.
13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнко Ю.П. з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.
Рішенням № 1702 від 01 вересня 2016 року виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", на Волкова О.Ю. з 5 вересня 2016 року, однак позивачу у встановлені Законом терміни після розпочатої процедури гарантована сума виплачена не була.
Листом від 06 липня 2018 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що в ході перевірки було встановлено нікчемність правочину: перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_4 згідно договору №980-016-000235298 від 10.05.2016 року на суму 80 472,12 грн.
За результатами аналізу наданих документів по договору №980-016-000235298 від 10.05.2016 року визначено, що договір №980-016-000235298 від 10.05.2016 року укладено клієнтом безпосередньо з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» без участі Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» як повіреного, а відтак відсутні правові підстави для включення інформації про ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Вказаним листом позивачу надано виписку по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 19.05.2016 року по 24.05.2016 року.
Відповідно до довідки про стан рахунку № НОМЕР_2 , наданої Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», 19 травня 2016 року на р/р позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» повернено позивачу кошти згідно з договором №980-016-000235298 від 10.05.2016 року у розмірі 80 472,12 грн.
Крім того, повідомлено, що зарахування 19 травня 2016 року коштів на рахунок № НОМЕР_2 в сумі 80 000,00 грн. та в сумі 472,12 грн. в даній інформаційній довідці є нікчемним правочином в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України та пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На момент проведення транзакції Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договором №980-016-000235298 від 10.05.2016 року. Набуття товариством у розпорядження коштів Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладення такого роду договорів.
Тобто, на думку уповноваженої особи, на рахунок позивача було безпідставно в порушення вимог діючого законодавства України зараховано кошти, що належать Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський». Право власності на такі кошти у позивача не виникає, а отже подальше здійснення позивачем будь-яких дій по розпорядженню коштами, що належать Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський» також є нікчемними.
Незгода позивача із рішенням про нікчемність правочинів (транзакції) щодо виконання 19 травня 2016 року платіжних документів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до підпункту 3 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Отже, суд зазначає, що кошти, які надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача, у розумінні Закону №4452-VI є вкладом.
Згідно частини 1 статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Частиною 2 статті 27 Закону №4452-VI визначено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону
За приписами частини 2 статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Так, тимчасовою адміністрацією Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» було складено акт №2 від 01.06.2016 року про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності. В ході даної перевірки, результати якої зафіксовані вказаним актом, встановлено, що 19 травня 2016 року Банком виконано платіжні документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн., при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів.
Відповідно до додатку 2 до акту, встановлено перелік фізичних осіб, на рахунки яких 19 травня 2016 року здійснені перерахування коштів з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр». До перелічених у додатку 2 до акту осіб, віднесено і ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з додатку 2 до акту №2 від 01 червня 2016 року.
Згідно пункту 1 частини четвертої статті 38 Закону 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
При цьому, згідно частини 3 статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, серед іншого, з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Вказані підстави (п.п.1,2,7,9) були зазначені уповноваженою особою в якості обґрунтування повідомлення про нікчемність переказу коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» ОСОБА_1 на її рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський».
Разом з тим, жодна з підстав, вказаних у статті 38 Закону №4452-VI, не має відношення до правочинів, вчинених Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» у правовідносинах з позивачем (зокрема, й стосовно зарахування коштів на його рахунок у банку). Висновок щодо нікчемності не обґрунтований доводами чи доказами.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За приписами частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів на банківський рахунок позивача у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» здійснено 19 травня 2016 року, що підтверджується випискою про стан рахунку № НОМЕР_2 .
Отже, кошти на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на поточному рахунку позивача, відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський».
Суд також зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; що внаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Згідно положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Доказів існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договорів банківського вкладу (депозиту), укладених між позивачем та банком суду також не надано.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то статтею 38 Закону №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Водночас, у згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 Закону №4452-VI перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його прав.
Водночас, відповідачем не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та, як наслідок, не подання інформації про позивача, як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно п.5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (станом на момент виникнення правових відносин між сторонами) уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.
Також, цим пунктом передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Схожі приписи містяться і в п.6 розділу ІІ вказаного Положення чинних станом на момент розгляду справи.
Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунки вкладника, які раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.
За таких підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаних позовних вимог та наявність правових підстав для зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у адміністративній справі №826/15426/17.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача ОСОБА_1 , як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 80 472,12 грн, які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_5 .
3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук