ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
05.10.2009 р. < Час проголошення > № 2а-10246/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А. , суддів Келеберди В.І., Пісоцької О.В., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінет Міністрів України
провизнання незаконною Постанови КМ України № 284 від 21.02.2007р.(в частині)
ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання незаконною Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році" від 21.02.2007 р. №284 (далі -Постанова) в частині визначення складових грошового забезпечення, яким визначається розмір грошової допомоги (пункт 3).
Вимоги Позивач обґрунтовує тим, що після звільнення в запас Збройних сил України йому встановлена третя група інвалідності, пов'язана з проходженням військової служби. Як зазначено в позовній заві, Позивачу була виплачена грошова допомога відповідно до оскаржуваної Постанови, але з розміром даної допомоги він не згоден. На думку Позивача, Постанова не відповідає Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині визначення видів грошового забезпечення, які входять до складу грошової допомоги.
У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник Кабінету Міністрів України (далі -Відповідач) позовні вимоги не визнав, зазначивши, що Постанова відповідає чинному законодавству України, тому підстави для скасування відсутні. Також представник Відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Вислухавши думку представників Позивача, Відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Як свідчать матеріали справи, Позивач є ветераном органів внутрішніх справ (посвідчення від 31.10.2006 р. №047720, видане ГУ МВС України в АР Крим м. Сімферополь), а також інвалідом третьої групи, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (довідка серії КР-07 від 15.06.2007 р. №004362).
Постановою затверджено "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році" (далі -Порядок).
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 21.12.2006 №514-V (чинного на час прийняття Постанови) було визначено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Представником Відповідача в попередньому судовому засіданні надано копії документів, а саме: довідка про погодження проекту Постанови; висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту Постанови; зауваження Міністерства фінансів України до проекту Постанови; пояснювальна записка Міністерства оборони України до проекту Постанови. Зокрема, у висновку Міністерства юстиції України зазначено, що проект Постанови відповідає Конституції України, законодавчим актам вищої юридичної сили.
Позивач зазначив, що вказані документи не підтверджують надання висновків саме стосовно Постанови. Проте суд не бере до уваги таке твердження, оскільки воно спростовується цими документами, в яких зазначено, що вказані висновки надавались щодо "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році".
Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (за наступними змінами та доповненнями) (далі -Закон) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2).
Пунктом 3 Порядку встановлено, що розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100-відсоткової надбавки, передбаченої Указами Президента України від 10 квітня 1996 р. №925 та від 23 лютого 2002 р. №173 і постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. №829) за останньою посадою, яку військовослужбовець займав на день втрати працездатності, а особа, звільнена з військової служби, - на день звільнення. У разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, її виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Аналіз зазначених норм Закону та Порядку дає підстави дійти висновку, що складові грошового забезпечення, встановлені Порядком, не відповідають таким складовим згідно з Законом. Зокрема, у статті 9 Закону йдеться про надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії. На противагу цьому, в Порядку такі види додаткового грошового забезпечення відсутні. Представник Позивача надав суду копію грошового атестату, з якого вбачається, що грошове утримання Позивача складалось, в тому числі, з надбавки за таємність, класність, за безперервну службу. Відповідно ці надбавки не були враховані, оскільки не передбачені Порядком.
У судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що Позивач пропустив строк звернення до суду і наполягав на його застосуванні судом.
Відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2). Часиною 1 статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскаржувана Постанова опублікована в "Офіційному віснику України" №14 від 05.03.2007 р. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 21.08.2009 р., тобто вже після закінчення річного строку для звернення до адміністративного суду.
Представник Позивача зазначив, що звернувся до суду в межах річного строку, оскільки про порушене право вперше дізнався 02.10.2008 р. з листа № 3/21/3-Ш-253 Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, в якому є посилання на пункт 3 Порядку.
Оцінюючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем було пропущено строк звернення до суду. Судом взято до уваги те, що статус інваліда, пов'язаного з проходженням військової служби, Позивач отримав 15.06.2007 р., Постанова офіційно оприлюднена 05.03.2007 р. і набрала законної сили. Таким чином, Позивач повинен і міг дізнатися про порушене право після офіційного оприлюднення Постанови.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропущення Позивачем строку звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Суддя Донець В.А.
Судді Келеберда В.І.
Пісоцька О.В.
Постанова виготовлена в повному обсязі 12.10.2009 р.