03 липня 2019 року м. Рівне №460/1238/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання відповідача призначити позивачу таку пенсію з 06 січня 2019 року. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 5 січня 2019 року йому виповнилося 54 роки. У грудні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років згідно з статею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. До вказаної заяви позивачем були додані, зокрема: посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3); довідка Старорафалівської сільської ради Володимирецького району від 17 грудня 2018 року № 1220, якою підтверджується проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 15 травня по 2 вересня 1986 року, з 8 червня 1988 року по 24 грудня 1993 року та з 1 серпня по 5 грудня 2018 року. Проте, відповідач відмовив йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивуючи це тим, що наданими позивачем документами не підтверджується проживання або робота останнього в зоні гарантованого добровільного відселення протягом строку, необхідного для зниження пенсійного віку на 5 років. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки наданими ним документами в повній мірі підтверджується наявність у нього права на зниження пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 6 років. З наведених підстав, просить задовольнити позовну заяву повністю.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Відповідач вказує, що згідно з наданою позивачем довідкою Старорафалівської сільської ради Володимирецького району період проживання останнього в зоні гарантованого добровільного відселення становить 6 років 2 місяці 10 днів. Проте, згідно з записами в трудовій книжці позивача, він у період з 24 червня 1988 року по 17 березня 1995 року працював в Кузнецовському автотранспортному підприємстві, тобто в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Крім того, згідно з дипломом серії НОМЕР_1 позивач навчався у Рівненському автотранспортному технікумі з 1 вересня 1985 року по 27 квітня 1988 року, тобто в чистій зоні. Оскільки наданими позивачем документами не підтверджується робота останнього в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26 квітня 1986 року по 27 квітня 1988 року, тому він не має права на застосування початкової величини зниження пенсійного віку, а за 6 років проживання та роботи на території зони гарантованого добровільного відселення пенсійний вік може бути знижено лише на 3 роки. Таким чином, відповідач вказує на відсутність підстав для зниження позивачу пенсійного віку на 6 років та призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
24 травня 2019 року позовна заява надійшла до суду.
29 травня 2019 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
13 червня 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25 червня 2019 року відповідач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву позивачу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Обставини справи, встановлені судом:
Позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 22 вересня 1993 року.
17 грудня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Листом від 22 грудня 2018 року за № 435/04 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки надані позивачем документи не підтверджують його право на зниження пенсійного віку на 6 років. Так, в листі відповідач зазначив, що згідно з наданою позивачем довідкою Старорафалівської сільської ради Володимирецького району від 17 грудня 2018 року № 1220, період проживання останнього в зоні гарантованого добровільного відселення становить 6 років 2 місяці 10 днів. Проте, згідно з записами в трудовій книжці позивача, у період з 24 червня 1988 року по 17 березня 1995 року він працював в Кузнецовському автотранспортному підприємстві, тобто в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Крім того, згідно з дипломом серії НОМЕР_1 позивач навчався у Рівненському автотранспортному технікумі з 1 вересня 1985 року по 27 квітня 1988 року, тобто в чистій зоні. Оскільки наданими позивачем документами не підтверджується робота останнього в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26 квітня 1986 року по 27 квітня 1988 року, тому він не має права на застосування початкової величини зниження пенсійного віку, а за 6 років проживання та роботи на території зони гарантованого добровільного відселення пенсійний вік може бути знижено лише на 3 роки.
5 січня 2019 року позивачу виповнилося 54 роки.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058.
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 55 Закону № 796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону №796, до якої, зокрема, додав:
- посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), серії НОМЕР_2 , видане Рівненською обласною державною адміністрацією 22 вересня 1993 року;
- трудову книжку серії НОМЕР_3 ;
- довідку Старорафалівської сільської ради Володимирецького району від 17 грудня 2018 року № 1220 (далі - довідка № 1220), згідно з якою позивач був зареєстрований та проживав у с. Стара Рафалівка з 15 травня по 2 вересня 1986 року, з 8 червня 1988 року по 24 грудня 1993 року та у с. Бабка з 1 серпня по 5 грудня 2018 року.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, села Бабка та Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, щоб особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 556/1153/17.
Враховуючи, що позивач постійно проживав в селі Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області з 15 травня по 2 вересня 1986 року, тому він має право на встановлення початкової величини зменшення пенсійного віку на 3 роки.
Крім того, довідкою № 1220 підтверджується постійне проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом 6 років 2 місяців 10 днів (з 15 травня по 2 вересня 1986 року, з 8 червня 1988 року по 24 грудня 1993 року та з 1 серпня по 5 грудня 2018 року), в тому числі: станом на 1 січня 1993 року протягом 4 років 10 місяців 12 днів (з 15 травня по 2 вересня 1986 року та з 8 червня 1988 року по 1 січня 1993 року).
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що доданими позивачем до заяви про призначення пенсії документами в повній мірі підтверджується право останнього на зниження пенсійного віку на 6 років.
Посилання відповідача на те, що згідно з дипломом серії НОМЕР_1 та записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3 підтверджується, що позивач не працював постійно в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26 квітня 1986 року по 27 квітня 1988 року, у зв'язку з чим він не має права на застосування початкової величини зниження пенсійного віку, суд оцінює критично, з наступних підстав.
За змістом абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796, пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, надаються потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Застосування законодавцем сполучника «чи» між словосполученнями «постійно проживали або постійно проживають» та «постійно працювали або постійно працюють» вказує на взаємозамінність обставин, визначених такими словосполученнями.
Тобто, для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 достатньо наявності однієї обставини - проживання в зоні гарантованого добровільного відселення або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення.
Одночасно суд зауважує, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Крім того, в силу вимог абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 позивач має право на зменшення на 6 років як пенсійного віку, так і страхового стажу.
Тобто, для призначення пенсії на пільгових умовах позивач повинен мати страховий стаж в розмірі 20 років.
Так, наявними в матеріалах справи копіями військового квитка серії НОМЕР_4 , диплома серії НОМЕР_1 та трудової книжки серії НОМЕР_3 підтверджується наявність у позивача страхового стажу в розмірі понад 34 роки.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.
З огляду на вказане, позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача та зобов'язання останнього призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 - є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
За приписами статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки пенсійного віку (тобто, 54 років) позивач досягнув 5 січня 2019 року, а з заявою про призначення пенсії він звернувся до відповідача 17 грудня 2018 року, тому пенсію позивачу належить призначити з 6 січня 2019 року.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та вказують на неправомірність поведінки відповідача в спірних правовідносинах.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовної заяви в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, судовий збір в сумі 768,40 грн, сплачений позивачем відповідно до квитанції від 14 травня 2019 року № 89, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 06 січня 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
2) відповідач - Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (34300, Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Соборна, 30а, код ЄДРПОУ 40377142).
Суддя Комшелюк Т.О.