Справа № 500/924/19
02 липня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Габрилецької С.Г.
позивача: ОСОБА_1 ;
представника відповідача: Олексюка О.З.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна фіскальна служба України про скасування податкової вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Тернопільській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна фіскальна служба України (далі - третя особа) про скасування податкових вимог.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем отримано від контролюючого органу податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) із єдиного соціального внеску. Вказує, що прийняті відповідачем оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стосовно нього як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність адвоката, однак зазначає, що ще в 2012 році подав заяву про зупинення адвокатської діяльності та з 2017 він є пенсіонером.
Ухвалою судді від 17.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №500/924/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30.05.2019 представник третьої особи подав до суду пояснення (а.с. 32-33), в яких вказав, що оскільки інформація про прийняття позивачем рішення про припинення незалежної професійної діяльності відсутня, відтак ГУ ДФС у Тернопільській області мало всі законні підстави вважати ОСОБА_1 платником єдиного соціального внеску з подальшими правовими наслідками.
Також 30.05.2019 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 34-38), в якому вказав, що відповідно до бази даних контролюючого органу ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокатська діяльність) з 18.08.1995 за НОМЕР_2 в Тернопільській ДПІ, код ДПІ - 1918. Платником єдиного внеску ОСОБА_1 зареєстрований 01.10.1996 за №1918780047 (категорія страхувальника - 230 «особи, які провадять незалежну професійну діяльність»). Інформація про прийняття позивачем рішення про припинення незалежної професійної діяльності відсутня.
Вказує, що в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що ним отримано першу податкову вимогу від 05.02.2018 №2421-17 про стягнення податкового боргу на суму 1761,52 грн., проте сума податкового боргу в розмірі 1761,52 грн., вказана у податковій вимозі від 05.02.2018 №2421-17, складається з сум податкового боргу з податку на доходи з фізичних осіб (1614,52 грн.) та з військового збору (147 грн.) і жодного до єдиного соціального внеску не має.
Зазначив, що згідно з ІС «Податковий блок» підсистемою «Облік платежів» заборгованість по єдиному внеску ОСОБА_1 станом на 31.01.2019 складала 20734,89 грн., що стало підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 04.02.2019 №Ф-584-17.
Вказав, що в контролюючого інформація про зупинення адвокатської діяльності ОСОБА_1 відсутня, а Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено пільг щодо обов'язку нарахування та сплати єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та є пенсіонерами за віком.
В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги та просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2019 року №Ф584-17 в сумі 20734,89 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування також пояснив, що з 2012 року не здійснює адвокатську діяльність та є пенсіонером.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі з мотивів наведених у відзиві, просив відмовити в його задоволенні.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, а також оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, встановив наступне.
На підставі рішення атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області №3 від 18.08.1995 року, ОСОБА_1 18.08.1995 року видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 (а.с. 13).
12 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Тернопільській області прийняло вимогу №Ф-584-17, якою визначило ОСОБА_1 борг (недоїмку) в сумі 18277,71 грн. з єдиного соціального внеску, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність адвоката.
20.12.2018 позивачем було подано скаргу до Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо скасування вимоги ГУ ДФС у Тернопільській області про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску від 12.11.2018 року №Ф-584-17.
Рішенням ГУ ДФС у Тернопільській області від 11.01.2019 №21/6/19-00-10-01-06/628 зазначену скаргу залишено без розгляду на підставі того, що скарга мала бути подана до органів доходів і зборів вищого рівня (ДФС України) та не підлягає розгляду ГУ ДФС у Тернопільській області (а.с. 46-48).
В подальшому листом від 30.01.2019 позивач звернувся до ДФС України щодо правильності нарахувань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника.
Листом ДФС України від 27.02.2019 № 9733/6/99-99-11-01-02-16 «Про розгляд звернення» позивачу повідомлено, що відповідно до Інформаційних даних «Податковий блок» він перебуває на обліку в ГУ ДФС у Тернопільській області як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність з 18.08.1995 та відсутня інформація про прийняття ним рішення про припинення, відтак і відбулося нарахування по єдиному соціальному внеску (а.с. 8).
Згідно відомостей з інтегрованої картки платника податків (а.с.41) 21.01.2019 позивачу проведено чергове (щоквартальне) нарахування єдиного соціального внеску та станом на 31.01.2019 заборгованість становила 20734,89 грн., що стало підставою для формування чергової вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 04.02.2019 №Ф-584-17.
Не погодившись із вказаною вимогою №Ф-584-17 від 12.11.2018 року, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Відповідно до пп. 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. N 2464-VI.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Перелік платників єдиного внеску визначений статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Із системного аналізу пп.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та ст.ст.4,7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» випливає, що обов'язок сплати єдиного соціального внеску покладається на особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI.
Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ч.1 ст.13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Рішенням Ради адвокатів України №26 від 17 грудня 2012 року затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України.
Згідно п.1.1 ст.1 даного Рішення, Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч.1 ст.17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (ч.7 ст.32 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, як вбачається із вищенаведеного відомості щодо особи яка набула права на заняття адвокатською діяльністю в Україні та про припинення її права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
ОСОБА_1 вказує, що він у 2012 подав заяву про припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Проте згідно довідки Ради адвокатів Тернопільської області від 17.01.2019 року №10 (а.с. 13) відомості про адвоката ОСОБА_1 відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України.
За даних умом суд зазначає, що відсутність інформації в Єдиному реєстрі адвокатів України щодо припинення права на заняття адвокатською діяльністю в ОСОБА_1 не може нести для нього негативних наслідків, оскільки в цьому реєстрі взагалі відсутня інформація про позивача. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 не здійснює адвокатську діяльність.
При розгляді даної справи, суд також приймає до уваги пояснення позивача, про те, що звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015-2017 рік ним по подавалися до контролюючого органу не тому, що ним провадилася незалежна професійна діяльність, а через те, що йому надали консультацію про необхідність їх подання працівники ГУ ДФС України в Тернопільській області.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи, що під час судового розгляду спростовані висновки та доводи відповідача, покладені в основу прийняття спірних приписів та постанов, суд доходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2019 року № Ф-584-17 підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) задовольнити.
Скасувати податкову вимогу від 04 лютого 2019 року № Ф-584-17
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 05 липня 2019 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.