03 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1806/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
22 травня 2019 року ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації /надалі - Управління соціального захисту населення Миргородської РДА, відповідач/ про визнання неправомірними дій щодо припинення виплати соціальної допомоги при народженні дитини; зобов'язання поновити нарахування та виплату держаної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 квітня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка починаючи з листопада 2015 року перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Миргородської РДА як отримувач державної соціальної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З квітня 2016 року зазначені виплати припинені відповідачем. Вказує на те, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року клопотання позивача задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1806/19; розгляд справи вирішено проводити одноособовим складом суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання; витребувано докази.
13 червня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позов /а.с. 24-26/, у якому представник Управління соціального захисту населення Миргородської РДА просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення про припинення виплат було обумовлено об'єктивними чинниками, а саме відсутністю громадянина за фактичним місцем проживання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року виправлено описку, допущену в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі №440/1806/19, доповнено абзац перший резолютивної частини ухвали суду від 03 червня 2019 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі реченням наступного змісту: "Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у справі №440/1806/18 до ухвалення судового рішення у справі.".
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно довідки від 19.01.2016 №1628000905 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1 , відомості про малолітніх, неповнолітніх осіб, які прибули разом з внутрішньо переміщеною особою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 /а.с. 8, 33/.
Судом встановлено, що рішенням Управління соціального захисту населення Миргородської РДА про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 19.01.2016 /а.с. 42/ ОСОБА_1 призначено допомогу при народженні дитини: з 01.10.2015 по 31.10.2015 у розмірі 10320,00 грн., з 01.11.2015 по 31.10.2018 у розмірі 860,00 грн.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, складеного Миргородським центром соціальних служб сім'ї, дітей, молоді від 04.03.2016 ОСОБА_1 за вказаною адресою із ВПО не проживає /а.с. 41/.
Розпорядженням Управління соціального захисту населення Миргородської РДА від 14.03.2016 /а.с. 38/ позивачу припинено виплату допомоги при народженні дитини з 01.04.2016 за поданням Миргородського центру соціальних служб сім'ї, дітей, молоді. Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
14.03.2016 Управління соціального захисту населення Миргородської РДА листом вих. №1310 повідомлено позивача про припинення виплати допомоги при народженні дитини з 01.04.2016. Також зазначено, що виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у разі звернення до управління праці з письмовою заявою протягом 12 місяців після припинення виплати /а.с. 38/.
22.06.2016 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою №1400 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг, а саме: щодо допомоги при народженні дитини /а.с. 31/.
Також 22.06.2016 позивачем подано заяву до відповідача про поновлення виплати при народженні дитини, у якій зазначила, що проживає в смт. Ромодан /а.с. 32/.
Так, 01.07.2016 проведено перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_2 , за результатами якої складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 17 від 01.07.2016 /а.с. 29/.
У вказаному вище акті зазначено, що на момент обстеження заявниця на території сільської ради не проживала.
Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №3 від 08.07.2016 /а.с. 28/, на підставі подання управління соціального захисту населення (№2705 від 22.06.2016), акту обстеження та інших поданих матеріалів, припинено соціальну виплату внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 , а саме допомогу при народженні дитини.
Розпорядженням управління соціального захисту населення Миргородської РДА від 13.04.2017 /а.с. 27/ ОСОБА_1 закрита особова справа з 01.04.2016. Допомога при народженні дитини припинена з 01.04.2016 за поданням Миргородського ЦССС. Заявниця не звернулась за поновленням виплати протягом 12 місяців.
Позивач не погодилася з діями щодо припинення виплати соціальної допомоги при народженні дитини, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Положеннями частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Допомога при народженні дитини є видом державної допомоги сім'ям з дітьми, закріпленим у статті 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин (положення абзацу сьомого частини дев'ятої статті 11 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. N 3-рп/2016).
Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", визначено Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (надалі - Порядок № 1751).
Пунктами 10, 12 Порядку № 1751 передбачено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Згідно пункту 15 Порядку № 1751 одному з батьків дитини (опікуну) допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем їх реєстрації. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".
Згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
Як встановлено судом, згідно довідки від 19.01.2016 №1628000905 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1 , відомості про малолітніх, неповнолітніх осіб, які прибули разом з внутрішньо переміщеною особою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 /а.с. 8, 33/.
Відповідно статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 7.1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Суду не надано доказів скасування дії довідки, виданої позивачу, про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції органом, який її видав.
Відтак, довідка від 19.01.2016 №1628000905 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копія якої наявна у матеріалах справи, є дійсною.
Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для відмови в призначенні та виплати допомоги при народженні дитини.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18, предмет якої є подібним до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що лише статтею 11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини, але жоден з таких випадків відповідачем не застосований та не доведений.
Так, відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати допомоги при народженні дитини.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві допомоги при народженні дитини за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання соціальної допомоги. При цьому право на її отримання є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді соціальної допомоги суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що розпорядження Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації від 14 березня 2016 року, про припинення ОСОБА_1 виплати допомоги при народженні дитини з 01 квітня 2016 року, прийнято не у спосіб, передбачений Законом, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Зважаючи на те, що розпорядження Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації від 14 березня 2016 року, про припинення ОСОБА_1 виплати допомоги при народженні дитини з 01 квітня 2016 року, є правовим актом індивідуальної дії, який згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України може визнаватися протиправним та скасовуватися, суд вважає за необхідне, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації від 14 березня 2016 року про припинення ОСОБА_1 виплати допомоги при народженні дитини з 01 квітня 2016 року та зобов'язати Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату допомоги при народженні дитини, з 01 квітня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позовна вимога про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації щодо припинення виплати соціальної допомоги при народженні дитини - задоволенню не підлягає, оскільки правові наслідки для позивача створює саме розпорядження Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації від 14 березня 2016 року про припинення ОСОБА_1 виплати допомоги при народженні дитини - як рішення суб'єкта владних повноважень, тобто на права позивача вплинуло саме розпорядження Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації від 14 березня 2016 року про припинення ОСОБА_1 виплати допомоги при народженні дитини з 01 квітня 2016 року, яке є правовим актом індивідуальної дії.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Даний адміністративний позов має немайновий характер.
Згідно з приписами частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня.
З огляду на вищевикладене, при зверненні з даним позовом до суду розмір судового збору, що підлягав сплаті, становив 768 грн. 40 коп.(1921 грн. х 0,4).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у справі №440/1806/18 до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо припинення пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати повністю.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 3195085, вул. Гоголя, 80, м. Миргород, Полтавська область, 37600) судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) на розрахунковий рахунок 31211256026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 133, 139, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 03195085, вул. Гоголя, 80, м. Миргород, Полтавська область, 37600) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації від 14 березня 2016 року про припинення ОСОБА_1 виплати допомоги при народженні дитини з 01 квітня 2016 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату допомоги при народженні дитини, з 01 квітня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 3195085, вул. Гоголя, 80, м. Миргород, Полтавська область, 37600) судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) на розрахунковий рахунок 31211256026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного адміністративного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Полтавський окружний адміністративний суд.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя К.І. Клочко