Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 753/14559/15-ц
провадження № 61-12798св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
представник позивача - Євтодьєв Анатолій Олександрович ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року у складі судді Лужецької О. Р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Борисової О. В., Пікуль А. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 07 червня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 119 000 доларів США зі сплатою 12,25 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 06 червня 2017 року. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.
У порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, унаслідок чого у відповідача перед банком виникла заборгованість, що станом на 28 травня 2015 року становить: 114 591,57 долар США, що еквівалентно 2 476 527 грн 23 коп., - основна заборгованість за кредитом; 96 762,11 долари США, що еквівалентно 2 091 200 грн 91 коп., - заборгованість за процентами. Загальна сума заборгованості становить 211 353,68 долари США, що еквівалентно 4 567 728 грн 14 коп.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 07 червня 2007 року у розмірі 95 824,56 долари США, що станом на 01 серпня 2015 року еквівалентно 2 569 830 грн 58 коп., з яких: 67 206 доларів США, що еквівалентно 1 802 335 грн 88 коп., - основна заборгованість за кредитом; 28 618,56 доларів США, що еквівалентно 767 494 грн 70 коп., - заборгованість за процентами.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 95 824,56 долари США, що станом на 01 серпня 2015 року еквівалентно 2 569 830 грн 58 коп., з яких: 67 206 доларів США, що еквівалентно 1 802 335 грн 88 коп., - основна заборгованість за кредитом; 28 618,56 доларів США, що еквівалентно 767 494 грн 70 коп., - заборгованість за процентами. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ПАТ «Укрсоцбанк» на виконання умов кредитного договору від 07 червня 2007 року було надано ОСОБА_2 кредит у повному обсязі, відповідно до умов указаного договору, що підтверджується випискою по особовому рахунку, однак, відповідач, отримавши та використавши кредитні кошти, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 95 824,56 долари США, що станом на 01 серпня 2015 року еквівалентно 2 569 830 грн 58 коп., яка підлягає стягненню на користь банку.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_4 , відхилено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором від 07 червня 2007 року, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з останнього заборгованості за указаним кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просили скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк».
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильнимзастосуванням норм чинного законодавства. Посилалися на те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неповно з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначали, що у разі настання обставин, визначених пунктами 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4. указаного договору, термін погашення всіх траншів кредиту вважається таким, що настав і відповідно позичальник зобов'язаний погасити всі транші кредиту, сплатити проценти за фактичний час їх використання (пункт 7.4 указаного кредитного договору). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360 (пункт 2.4 указаного кредитного договору).
Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту не пізніше 10 числа місяця наступного за тим, у якому нараховані проценти (пункт 2.4.1 указаного кредитного договору).
За умовами пункту 3.3.7 указаного кредитного договору передбачено сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному пунктами 2.4, 2.5 цього договору.
Також у пункті 3.3.8 указаного кредитного договору передбачено своєчасне та у повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання, а пункт 3.3.9 - достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених пунктами 4.4, 4.5 цього договору.
Отже, у кредитному договорі встановлений як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (пункт 7.3 указаного кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягає виконанню в строк до 06 червня 2017 року (пункт 1.1.1 указаного кредитного договору).
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та процентів за його користування, банк скористався правом на дострокове стягнення залишку заборгованості (пункт 3.3.9 указаного кредитного договору), пред'явивши позов у серпні місяці 2015 року про стягнення залишку кредиту з нарахованими процентами у загальному розмірі 211 353 доларів США, що еквівалентно 4 567 728 грн 14 коп.
На вимогу суду позивачем була надана довідка про перерахування ним коштів на виконання умов кредитного договору, відповідно до якого останній платіж було здійснено за кредитом 03 жовтня 2008 року у розмірі 1 045,96 доларів США, а проценти за кредитом - 06 лютого 2009 року у розмірі 10 доларів США.
Крім того, його представником була подана заява про застосування строку позовної давності.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», яке залишено без змін апеляційним судом, суд першої інстанції керувався частиною другою статті 1050 ЦК України. Колегія суддів Апеляційного суду м. Києва погодилась з такими висновками суду першої інстанції з посиланням на частину другу статті 1050 ЦК України без врахування зміни строку виконання основного зобов'язання (пункт 4.5 указаного кредитного договору) за договором та не звернула уваги на заяву у справі про застосування позовної давності.
Таким чином, у кредитному договорі врегульовано питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначені умови такого повернення коштів.
Згідно з пунктом 4.5 указаного кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.6, 3.3.7 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
А тому за пунктом 4.5 указаного кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів після сплати ним останнього платежу (06 лютого 2009 року), тобто з 07 травня 2009 року.
Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 07 травня 2009 року, тому саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту порушених прав. Однак, банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 03 серпня 2015 року, тобто зі спливом позовної давності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року, було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано зДарницького районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 07 червня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»,правонаступникомякого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 119 000,00 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 12,25 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 06 червня 2017 року.
Відповідно довиписки по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» свої зобов'язання за указаним кредитним договором виконав належним чином.
ОСОБА_2 , отримавши та використавши кредитні кошти, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, сплати процентів не виконав, унаслідок чого станом на 28 травня 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором від 07 червня 2007 року у розмірі 211 353,68 долари США, що еквівалентно 4 567 728 грн 14 коп., з яких: 114 591,57 долари США, що еквівалентно 2 476 527 грн 23 коп. - основна заборгованість за кредитом; 96 762,11 долари США, що еквівалентно 2 091 200 грн 91 коп. - заборгованість за процентами.
До початку судового розгляду ПАТ «Укрсоцбанк», з урахуванням поданої представником відповідача заяви про застосування позовної давності, подало заяву про зменшення розміру позовних вимог у межах трирічного строку, відповідно до якої просило суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за указаним кредитним договором у розмірі 95 824,56 долари США, що станом на 01 серпня 2015 року еквівалентно 2 569 830 грн 58 коп., з яких: 67 206 доларів США, що еквівалентно 1 802 335 грн 88 коп., - основна заборгованість за кредитом; 28 618,56 доларів США, що еквівалентно 767 494 грн 70 коп., - заборгованість за процентами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення, тобто невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.
Звертаючись до суду із позовом до боржника, банк посилався на наявність у останнього заборгованості за кредитним договором та на підтвердження цього надав розрахунок, в якому відображено суму отриманих коштів, дату та суму погашення тіла кредиту, прострочених та нарахованих процентів.
Відповідно до пункту 7.4 указаного кредитного договору у разі настання обставин, визначених пунктами 3.2.3., 4.4., 4.5., 5.4. цього договору, термін погашення всіх траншів кредиту вважається таким, що настав і, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити всі транші кредиту, сплатити проценти за фактичний час їх використання та нараховані штрафні санкції.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360 (пункт 2.4 указаного кредитного договору).
Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту не пізніше 10 числа місяця наступного за тим, у якому нараховані проценти (пункт 2.4.1 указаного кредитного договору).
За умовами пункту 3.3.7 указаного кредитного договору передбачено сплачувати проценти за використання кредиту у порядку, визначеному пунктами 2.4., 2.5. цього договору.
Також у пункті 3.3.8 указаного кредитного договору передбачено своєчасне та у повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання, а пункт 3.3.9 - достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених пунктами 2.6.3., 3.2.3., 3.3.19., 4.4., 4.5., 5.4. цього договору.
Отже, у кредитному договорі встановлений як строк дії договору - до моменту виконання сторонами у повному обсязі взятих на себе зобов'язань (пункт 7.3 указаного кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягає виконанню в строк до 06 червня 2017 року (пункт 1.1.1. указаного кредитного договору).
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та процентів за його користування, банк скористався правом на дострокове стягнення залишку заборгованості (пункт 3.3.9 указаного кредитного договору), пред'явивши позов у серпні 2015 року про стягнення залишку кредиту з нарахованими процентами у загальному розмірі 211 353 доларів США, що еквівалентно 4 567 728 грн 14 коп.
Згідно з пунктом 4.5 указаного кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.6., 3.3.7. цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 212-215, 303, 315 ЦПК України 2004 року не перевірив доводів апеляційної скарги та не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: коли було здійснено останній платіж за кредитним договором від 07 червня 2007 року та кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання, оскільки за умовами пункту 4.5 договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.6., 3.3.7. цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі. При цьому на взяв до уваги, що сторонами у договорі було встановлено порядок зміни строку виконання зобов'язання у разі прострочення повернення кредиту.
Апеляційний суд не з'ясував обставини, коли настав строк виконання зобов'язання відповідно до умов договору та фактичних обставин, на які посилався відповідач, не перевірив доводів сторін щодо обґрунтованості заявлених вимог та чи не пропущено банком строк звернення до суду, з урахуванням доводів про те, що строк виконання договору настав достроково. При цьому судове рішення не містять мотивів відхилення цих доводів та висновків щодо застосування позовної давності відповідно до заяви про її застосування.
Отже, передчасним є висновки апеляційного суду про законність та обґрунтованість рішення районного суду.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з'ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.
За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та прийнята з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович