03 липня 2019 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 755/4555/19
Номер провадження № 22-ц/824/9469/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Саліхова В.В., Шахової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права, визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання за позивачем права на відновлення його та членів його родини на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві, визнання незаконним та скасування розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 378 від 11 липня 2017 року, зобов'язання Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації поставити ОСОБА_1 та членів його родини на квартирний облік з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві, стягнення з відповідача понесених витрат на сплату судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що серпня 1975 року по серпень 1991 року ОСОБА_1 перебував на військовій службі. На підставі наказу ГК ВМФ № 0445 від 11 липня 1991 року позивач був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я у званні майора медичної служби.
При звільненні позивач отримав документи про право на пільги щодо отримання житла, з якими звернувся до виконкому міської ради міста Луганськ та з 08 жовтня 1991 року знаходився на квартирному обліку з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби в запас або у відставку за хворобою.
25 листопада 2014 року позивач з сім'єю стали на облік осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Рішенням виконкому Луганської міської ради від 10 грудня 2014 року № 177/3 сім'ю позивача було знято з квартирного обліку відповідно до подано заяви, останньому було надано оригінали первинних документів, що стали підставою для взяття на квартирний облік у 1991 році. Жилою площею у місті Луганськ ОСОБА_1 не забезпечувався.
У лютому 2015 року позивач звернувся до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про взяття на квартирний облік за новим місцем проживання в місті Києві з 1991 року, натомість листом від 06 березня 2015 року останньому було відмовлено з підстав, що п. 5 Постанови міськвиконкому Київської міської Президії Київської міськради профспілок № 234 від 1991 року передбачено норму обов'язкового проживання та реєстрації в місті Києві, а саме не менше 5 років для постановки на квартирний облік.
У подальшому позивач неодноразово звертався до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації стосовно даного питання, однак отримував відмову з вимогою підтвердження реєстрації місця проживання відміткою в паспорті.
З 2015 року по 2017 рік позивач з дружиною були зареєстровані в Центрі обліку бездомних громадян Київської міської державної адміністрації за адресою: АДРЕСА_1
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 липня 2015 року № 349 позивачу відмовлено у постановці на квартирний облік, дане розпорядження було оскаржене в судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року, яка була переглянута в апеляційному порядку, визнано протиправними дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у прийнятті на квартирний облік ОСОБА_1 з сім'єю, зобов'язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо прийняття на квартирний облік з 08 жовтня 1991 року.
Разом з тим, в супереч рішень адміністративних судів, розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2016 року № 427 та 11 липня 2017 року № 378 позивачу відмовлено в постановці на пільговий квартирний облік.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 був знятий з реєстрації в Центрі обліку реєстрації бездомний та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 30 листопада 2017 року позивачу в черговий раз було відмовлено в постановці на квартирний облік.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року визнано протиправними дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, визнано протиправним та скасовано розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 липня 2017 року та зобов'язано поставити позивача та членів його родини на квартирний облік з 08 жовтня 1991 року. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року провадження у справі закрито, у зв'язку з тим, що даний спір є житловим (цивільним) спором. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року (а.с 57-65) позов задоволено, визнано право ОСОБА_1 на відновлення ОСОБА_1 та членів його родини на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві, визнано незаконним та скасовано розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 378 від 11 липня 2017 року, зобов'язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію поставити ОСОБА_1 та членів його родини на квартирний облік з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві, присуджено з бюджетних асигнувань Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 305 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 31 травня 2019 року Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність рішення суду, його необґрунтованість, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року.
Апеляційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що суд, ухвалюючи оскаржуване рішення перевищив свої повноваження шляхом втручання в дискреційні повноваження райдержадміністрації.
Крім того, у розпорядженні №378 від 11 липня 2017 року розглядались питання стосовно інших громадян, а не лише стосовно позивача, питання стосовно позивача містяться лише в п. 3 даного розпорядження.
Скаржник зазначає, що до суду за захистом своїх прав звертався лише ОСОБА_1 , члени його родини не звертались за захистом своїх порушених прав.
До того ж, відповідно до приписів чинного законодавства збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку застосовується, лише якщо переїзд громадян відповідної категорії здійснюється в межах адміністративно-територіальної одиниці.
ОСОБА_1 після звільнення з військової служби в запас за станом здоров'я прибув на обране ним місце проживання, проживав постійно в місті Луганську та був зарахований на квартирний облік у встановленому законодавством порядку. У подальшому за власною заявою знятий з квартирного обліку у місті Луганську.
Таким чином, позивач скористався свої правом, прибувши після відставки до міста Луганськ. Враховуючи, що позивач переїхав до іншої адміністративно-територіальної одиниці, тобто місто Київ, відсутні підстави для відновлення останнього на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 02 серпня 1991 звільнений з дійсної військової служби за ст. 60 «Б» (у зв'язку з хворобою), наказ ГК ВМФ № 0445 від 11 липня 1991 року, та має право на пільги, встановлені постановами ЦК КПСС та Ради Міністрів СРСР від 21 березня 1989 року №237-74, від 20 січня 1960 року №74, постановами Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року №193 та від 07 вересня 1989 року №734 (а.с. 8).
Відповідно до Довідки, виданої Управлінням комунальними справами Луганської міської ради, ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи перебував на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луганської міської ради з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку з 08 жовтня 1991 року та рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 10 грудня 2014 року № 177/3 був знятий з квартирного обліку згідно з поданою заявою. Жилою площею у місті Луганську ОСОБА_1 не забезпечувався (а.с. 7).
Згідно довідок від 25 листопада 2014 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач та його дружина є особами, переміщеними з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с. 6).
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 з питань поліпшення житлових умов Листом від 06 березня 2015 року Дніпровської районної в місті Києві держаної адміністрації відмовлено у взятті ОСОБА_1 на квартирний облік, оскільки реєстрація останнього в Дніпровському районі міста Києва датована лише з жовтня 2014 року, а для взяття особи на облік необхідним є постійне проживання та реєстрація в місті Києві не менше п'яти років, (а.с. 9)
У подальшому листами Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 квітня 2015 та від 20 квітня 2015 позивачу повторно повідомлено про відмову у взятті його на квартирний облік з посиланням на відсутність постійної реєстрації в місті Києві.
Відповідно до довідки про прийняття на обслуговування в заклад для бездомних осіб з 18 червня 2015 року ОСОБА_1 разом з дружиною був прийнятий на обслуговування Філії Центру обліку бездомних громадян за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
З 14 вересня 2017 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 19).
Згідно з розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 липня 2015 №349 ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті на квартирний облік у зв'язку з відсутністю постійної реєстрації в місті Києві та відсутністю документів, необхідних для прийняття рішення (а.с. 11).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі № 826/22158/15, визнано протиправними дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у прийнятті на квартирний облік ОСОБА_1 із сім'єю та зобов'язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву останнього щодо прийняття його на квартирний облік з 8 жовтня 1991 року. (а.с. 12-14; 15-16)
Згідно Витягу з Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 серпня 2016 року № 427 позивачу відмовлено в прийнятті на пільговий квартирний облік на підставі відсутності постійної реєстрації у місті Києві та відсутності документів для прийняття рішення (а.с. 18).
За результатами повторного звернення ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою та довідками про реєстрацію місця проживання, Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 липня 2017 року № 378 повторно відмовлено в прийнятті на пільговий квартирний облік на підставі п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Український PCP та п. 2, 7 Постанови виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів і президії Київської міськради профспілок № 234 від 30 квітня 1991 року. (а.с. 20).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз норм чинного законодавства свідчить, що громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік незалежно від тривалості проживання в населеному пункті шляхом подачі заяви про взяття на квартирний облік до відповідного органу реєстрації.
Враховуючи, що позивач має право на першочергове одержання жилих приміщень, останнім виконано всі умови для прийняття відповідачем рішення про взяття його на квартирний облік, оскаржуване розпорядження не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом рішення не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приписами ст. 31 Житлового Кодексу Української PCP громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу PCP і Української PCP), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Житлового Кодексу Української PCP облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.
Статтею 39 Житлового Кодексу Української PCP встановлено, що громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітет.
Згідно ч. 1 ст. 43 Житлового Кодексу Української PCP громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Пунктом 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP встановлено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Відповідно до приписів п. 11 вищезазначених Правил кожна сім'я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї (за їх вибором) та у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 40 Житлового кодексу Української СРС громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
Пунктом 15 правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP передбачено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил).
Громадяни, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.
Пунктом 18 вищевказаних правил передбачено, що заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об'єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік
До заяви додаються довідки про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім'ї та довідки про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради).
Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового чи позачергового одержання жилих приміщень, зазначають про це у заяві і подають відповідні документи.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами перебування з 08 жовтня 1991 року на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луганської міської ради з правом першочергового отримання житла. Рішенням Луганської міської ради № 177/3 від 10 грудня 2014 року ОСОБА_1 був знятий з квартирного обліку згідно з поданою заявою.
Разом з тим, останній не забезпечувався жилою площею у місті Луганську.
Відмовляючи в прийнятті на квартирний облік, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 не виконано вимоги щодо постійного проживання та реєстрації в межах адміністративно-територіальної одиниці не менше п'яти років. Разом з тим, такі дії відповідача не відповідають приписам чинного законодавства, що вірно було встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів погоджується з висновками Дніпровського районного суду міста Києва стосовно того, що громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті, шляхом подачі до відповідного органу реєстрації за місцем проживання громадян заяви про взяття на квартирний облік, що прямо передбачено п. 18 Правил.
Враховуючи, що позивач, у передбаченому законом порядку звернувся до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, надавши необхідні довідки, зокрема про місце його реєстрації, відмова позивача в прийнятті на квартирний облік суперечить чинному законодавству України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для відновлення позивача на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року, у зв'язку з тим, що останній переїхав до іншої адміністративно-територіальної одиниці, тобто місто Київ, не впливають на законність рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, доводи апеляційної стосовно того, що у Розпорядженні № 378 від 11 липня 2017 року розглядались питання стосовно інших громадян, а не лише стосовно позивача, частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вбачає підстави для зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року - змінити та викласти третій абзац резолютивної частини в наступній редакції.
Визнати недійсним та скасувати п. 3 Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 378 від 11 липня 2017 року стосовно відмови в прийнятті на квартирний облік ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 03 липня 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В.В. Саліхов
О.В. Шахова