01 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Стрижеуса А. М., перевіривши виконання вимог ст.ст. 352-361 ЦПК України у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури, суду, -
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури, суду - відмолено.
Не погоджуючись з рішенням суду, 14 червня 2019 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, разом з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення отримав особисто в суді 15 травня 2019 року, про що свідчить особистий розпис позивача в матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи суд визнає клопотання обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були врученні у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваного рішення ОСОБА_1 отримав особисто 15 травня 2019 року (т.3 а.с.32), з апеляційною скаргою звернувся через засоби поштового зв'язку 14 червня 2019 року (т.3 а.с.51).
Інших відомостей про отримання копії оскаржуваного рішення ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Справа № 755/4625/17
№ апеляційного провадження:22-ц/824/10312/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Відповідно до положень ст. 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у праві, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках- на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8 ).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного м. Києва від 29 березня 2019 року, визнавши поважними причини пропуску такого, а тому задовольняє клопотання про його поновлення.
Подана апеляційна скарга відповідає вимогам ст.ст. 352-361 ЦПК України, а тому перешкод для відкриття апеляційного провадження немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.127, 352-361 ЦПК України, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року - задовольнити та поновити його.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури.
Копію ухвали про відкриття провадження разом з копіями апеляційних скарг та доданими до неї матеріалами надіслати учасникам справи і встановити їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити учасникам справи, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (ч. 4 ст. 360 ЦПК України).
Відсутність відзиву на апеляційні скарги не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: