4 липня 2019 року місто Київ
справа № 363/711/18
провадження 22-ц/824/7515/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Махлай Л.Д. , Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2019 року, ухвалене у складі судді Рудюк О.Д.,
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2018 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11 липня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 1200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує,у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 60740 грн.75 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1188 грн.48 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 51483 грн.79 коп., заборгованості за пенею в сумі 4699 грн.87 коп., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у вигляді фіксованої частини у розмірі 500 грн., та процентної складової у розмірі 2868 грн.61 коп.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2019 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 57372 грн. 14 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов банку залишити без задоволення. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням матеріальних та процесуальних норм. Зокрема, посилалась на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до вимог банку позовну давність та не врахував висновки Верховного Суду, зважаючи на те, що до суду банк звернувся 2 березня 2018 року, а останній платіж вона здійснила 1 лютого 2014 року.
Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 11 липня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та позивачем договір, про що свідчить підпис ОСОБА_1 у заяві.
Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Через неналежне виконання умов кредитного договору, станом на 31 січня 2018 року виникла заборгованість по кредиту у розмірі 60740 грн.75 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 1188 грн.48 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 51483 грн.79 коп., заборгованість за пенею та комісією - 4699 грн.87 коп., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у вигляді фіксованої частини у розмірі 500 грн. та процентної складової у розмірі 2868 грн.61 коп.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачкою ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та пенею, яка підлягає стягненню з відповідача. Що стосується вимог в частині стягнення штрафів, то суд першої інстанції вважав, що вимоги банку в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки одночасне застосування штрафів та пені за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором не допускається. Відмовляючи у застосуванні позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка на підставі кредитного договору отримала картку, яка мала термін дії до квітня 2017 року, а банк звернувся до суду у березні 2018 року, тобто до спливу строку позовної давності.
Проте, з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 31 січня 2018 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 60740 грн.75 коп., з яких: 1188 грн.48 коп.- заборгованість за кредитом, 51483 грн.79 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 51483 грн.79 коп., 4699 грн.87 коп. - пеня та комісія, 500 грн. - штраф (фіксована складова), 2868 грн.61 коп. ( процентна складова).
Відповідно до умов договору від 11 липня 2013 року, Умов та правил надання банківських послуг, розрахунку кредитної заборгованості повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом визначено періодичними щомісячними платежами.
За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки ( стаття 261 ЦК України).
Позивачем до суду першої інстанції надано довідку, відповідно до якої ОСОБА_1 надано кредитну картку № НОМЕР_1 , терміном дії до 04.2017 року ( а.с.99).
11 жовтня 2018 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності (а.с.2).
Зважаючи на те, що банк звернувся до суду у березні 2018 року, до вимог про повернення кредиту в сумі 1188 грн.48 коп. позовна давність не може бути застосована, а що стосується заборгованості по процентам за користування кредитом, повернення яких передбачено щомісячними платежами, то така заборгованість підлягає стягненню за три останні роки перед звернення банку до суду, тобто з 28 лютого 2015 року і до 30 квітня 2017 року (строк дії картки), оскільки після спливу строку кредитування у позивача відсутнє право нараховувати проценти за кредитом (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Разом з тим, із наданого позивачем розрахунку вбачається, що проведений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом, а також процентна ставка, за якою позивач нараховував проценти а користування кредитом, не відповідають умовам укладеного сторонами договору, були ним змінені в односторонньому порядку.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що при укладенні договору сторони погодили відсоткову ставку на рівні 30 %, яка діяла до 1 вересня 2014 року, з 1 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року банком застосована відсоткова ставка на рівні 34,8 %, а з 1 квітня 2015 року - 43,20 %. Проте, матеріали справи не містять згоди ОСОБА_1 на збільшення відсоткової ставки за кредитом з 1 вересня 2014 року до 34,80%, а з 1 квітня 2015 року до 43,20 % річних. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення відповідача про наміри банку збільшити відсоткову ставку.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів, розрахованих за ставкою, яка не погоджена з позичальником, є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.
Визначаючи суму заборгованості за процентами, суд виходить із досягнутих сторонами істотних умов при укладенні договору, сум заборгованості за кредитом, зазначеної в розрахунку кількості днів користування коштами та відсоткової ставки 30% річних, а також враховуючи, що згідно з умовами п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, Банк нараховує відсотки за користування кредитом з розрахунку 360 календарних днів на рік. Таким чином сума процентів за період з 28 лютого 2015 року по 30 квітня 2017 року (793 дні) за процентною ставкою 30% річних складає 785 грн.39 коп., які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Колегія суддів також не погоджується з висновком суду про те, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені в сумі 4699 грн.87 коп., виходячи з наступного.
Як убачається з позовної заяви сума 4699 грн.87 коп. складається із пені та комісії. Роз'єднати цю суму на заборгованість по пені та по комісії не представляється можливим. Стягнення комісії, яка нараховується на надані банком послуги, суперечить закону.
Отже, в такому випадку з відповідача, яка допустила порушення зобов'язань за кредитним договором, підлягає стягненню штраф в сумі 500 грн. ( фіксована складова) та 5% від суми заборгованості, що становить 98 грн.69 коп. (1188.48 + 785.39) х5 : 100).
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню сума, що становить 2572 грн.56 коп.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн., а відповідачем при подання апеляційної скарги - 2643 грн.. У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги судове рішення підлягає скасуванню, позовні вимоги задовольняються судом на 4,24% від заявленої суми, тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2530 грн.94 коп. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним застосувати взаємозалік судових витрат, у зв'язку з чим стягненню з позивача на користь відповідача підлягають судові витрати в сумі 768 грн.94 коп.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2019 року - скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570)заборгованість за кредитом в сумі 1188 грн.48 коп., заборгованість за відсотками в сумі 785 грн.39 коп., штраф в сумі 598 грн.69 коп., а всього стягнути - 2752 грн.56 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768 грн.94 коп..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Махлай
А.М. Стрижеус