справа № 749/246/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Радзівіл А.Г.
04 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та припинення сплати аліментів,
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
-виключити відомості про батьківство ОСОБА_2 громадянина України відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження № 114 від 29 грудня 2014 року складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Щорського районного управління юстиції Чернігівської області;
-припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , починаючи з 23 грудня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, які стягуються на підставі виконавчого листа № 749/1194/15-ц виданого 01 березня 2016 року Щорським районним судом Чернігівської області.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2019 року позов задоволено повністю. Виключено відомості про ОСОБА_2 , як батька дитини з актового запису про народження № 114 про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 29 грудня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області, виданого 26 серпня 2016 року Бердянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8578/2019
Звільнено від сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 грудня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, які стягуються відповідно до рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2016 року та на підставі виконавчого листа № 749/1194/15-ц виданого 01 березня 2016 року Щорським районним судом Чернігівської області.
Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп., сплаченого при зверненні до суду згідно квитанції № 25 від 12 березня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 6 650 грн. 10 коп. та 704 грн. 80 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача судових витрат в розмірі 6 650 грн. Посилається на невірне вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що недоцільним було призначати експертизу у даній справі, враховуючи беззаперечне визнання відповідачем позову. Зазначила, що суд першої інстанції прийняв квитанцію про сплату експертизи несвоєчасно поданої.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а також те, що кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, був зроблений висновок експерта №134.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнає позовні вимоги, не заперечує щодо задоволення позову, стверджує, що позивач не є батьком дитини, а вказана обставина повністю доведена в судовому засіданні шляхом проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи та підтверджується висновком № 134 судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, тому в даному разі суд вважає абсолютно доведеним факт відсутності кровної спорідненості позивача та дитини,батьком якої він записаний.
Суд прийшов до висновку повернути з Державного бюджету України позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Іншу частину судового збору та суму 6650 грн. 10 коп. сплачену позивачем за проведення експертизи у даній справі, стягнув на користь позивача із відповідача.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Рішення суду першої інстанції про оспорювання батьківства та припинення сплати аліментів не оскаржується, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції не переглядається.
При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 серпня 2012 року. Відповідно до рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2016 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 6-7).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , актовий запис № 114, її батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 (а. с. 12).
Згідно із рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2016 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 грудня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 129).
На підставі даного рішення суду та виконавчого листа 749/1194/15-ц виданого 01 березня 2016 року Щорським районним судом Чернігівської області, Сновським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відкрито виконавче провадження №52887167(а. с. 11; 130).
У позивача з'явилися сумніви щодо його батьківства відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки через декілька місяців після народження дитини відповідач, пішла від нього забравши дитину, приховуючи місце їх перебування.
З питань виключення відомостей про батьківство та припинення стягнення аліментів позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі задоволення позову судові витрати(за проведення експертизи) покладаються на відповідача. Також встановлені випадки, за наявності яких суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення у відшкодуванні судових витрат.
Встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2018 за заявою ОСОБА_2 призначено у справі судово-медичну генетичну експертизу. Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 (а. с. 96-97).
На виконання ухвали суду КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи надало висновок № 134 судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до якої молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народженої гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 105-110).
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно із квитанцією № 0.0.1203712256.1 від 05 грудня 2018 року ОСОБА_2 сплачено 6650 грн. 10 коп. за проведення судово-медичної генетичної експертизи у даній справі (а. с. 125а).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 6 650 грн. 10 коп. за проведення експертизи правильними, зважаючи на задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження винних дій з боку позивача, як підставу для покладення на нього обов'язку відшкодування судових витрат за проведення експертизи відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийняв квитанцію про сплату експертизи, яка була несвоєчасно поданою є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині оскарження.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, квитанція № 0.0.1203712256.1 від 05 грудня 2018 року ОСОБА_2 про сплату 6 650 грн. 10 коп. за проведення судово-медичної генетичної експертизи у даній справі була подана відповідно до вимог ЦПК України.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини та вимогист. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова