2 липня 2019 року м. Київ
Справа № 755/14638/16-ц
Провадження: № 22-ц/824/9459/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.,
секретар Глухенька М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Лютої Віталіни Василівни в інтересах Акціонерного товариства «Укрсиббанк»
та Магалової Діани Георгіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Акціонерного товариства «Укрсиббанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Орган опіки та піклування Дніпровської районної державної адміністрації у місті Києві, ОСОБА_4 , про визнання договору факторингу недійсним,
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, заявлені вимоги неодноразово змінювались, в остаточній редакції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., Орган опіки та піклування Дніпровської районної державної адміністрації у місті Києві, ОСОБА_4, про визнання договору факторингу недійсним. Зазначила, що 24.05.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», та нею було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав їй кредит на придбання рухомого майна в іноземній валюті в сумі 74 943 доларів США, а вона зобов'язалась повернути наданий кредит не пізніше 24 травня 2017 року згідно з Графіком погашення кредиту. 01 березня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва було ухвалене рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 24 травня 2007 року на загальну суму в розмірі 85 598,08 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.09.2010 рік становила 677 380,42 грн. 12 грудня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» було укладено Договір Факторингу №1 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими: УкрСиббанк» відступив ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» своє право грошової вимоги до боржника відповідно до ст. 1077 ЦК України, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набув права вимагати погашення заборгованості за даним кредитним договором. 28.01.2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлевою А.М. зареєстровано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що надійшла від представника ТОВ «Кей-Колект». В той же день, приватним нотаріусом Кобелєвою А.М було здійснено запис про реєстрацію права власності № 13083958 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 33.90 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», що підтверджено копією Витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності від 21.10.2016 року, яка належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір факторингу № 1 від 12.12.2011 року, укладений між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію прав власності 13083958 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснений 28.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Люта В.В. в інтересах АТ «Укрсиббанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що в ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем було змінено одночасно з предметом і підстави позову, що суперечить вимогам процесуального закону. Зазначає, що за договором про надання споживчого №11159251000 від 24.05.2007 року право вимоги не відступалось, грошові кошти в іноземній валюті позивачем не отримувались. Вказаний договір укладався для видачі кредиту для оплати страхового платежу, ліміт якого є рівним 1 513,86 грн. та був припинений в 2012 році. Право вимоги банком відступлено за іншим кредитним договором, а саме, за договором про надання споживчого кредиту №11159216000 від 24.05.2007 року, відповідно до якого позивачем отримано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 74 943,00 доларів США. Як доказ вказаного, скаржник надав до суду договір факторингу з додатком, договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, акт приймання передачі прав вимоги за договором факторингу, копію договору про надання споживчого кредиту №11159251000. Копію договору про надання споживчого кредиту №11159216000 від 24.05.2007 року до матеріалів справи було надано іншим відповідачем - ТОВ «Кей-Колект». 12.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1 від 12.12.2011 року, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» предало у власність ТОВ «Кей-Колект», а ТОВ «Кей-Колект» прийняло права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження АТ «УкрСибанк».Відповідно до Додатку 1«Перелік первинних договорів», виписка з якого по кредиту станом на 12.12.2011 року сума заборгованості за кредитом склала 63 656,65 дол. США, за відсотками - 32 323,16 дол. США. 12.12.2011 року між ТОВ «Кей-Колект» та АТ «УкрСиббанк» було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» передав, а ТОВ «Кей-Колект» прийняв право вимоги за договором іпотеки. Копія договору та виписка з Додатку 1 до договору додана до матеріалів справи. Таким чином, при наявності доказів в матеріалах судової справи, судом було невірно встановлено обставину - № кредитного договору, процентну ставку та проведено аналіз тексту договору, за яким не відступалось право вимоги та який не пов'язаний з договором факторингу, в тому числі п.7.3 договору, яким встановлено заборону передавати конфіденційну інформацію третім особам. Крім того, вказує, що судом без правового обґрунтування було зроблено висновок, що заміна сторони в кредитному договорі призводить до заміни сторін в зобов'язанні, а, отже, в силу вимог даного договору потребує додаткової угоди між первинним кредитором та позичальником, а тому дії відповідачів по укладанню договору факторингу в частині передачі прав вимог за кредитними договорами суперечать положенням кредитного договору та ст.ст. 513, 516 ЦК України. Суд дійшов помилкового висновку, що ТОВ «Кей-Колект» не є фінансовою установою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки в матеріалах справи міститься Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Кей-Колект». Також, суд безпідставно послався на відсутність повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, оскільки в матеріалах справи наявна копія повідомлення про відступлення прав вимог за кредитним договором з доказами направлення його позивачу, що було додатком до відзиву ТОВ «Кей-Колект». Крім того, повідомлення чи неповідомлення позичальника про заміну сторони не впливає на дійсність договору факторингу. Договір факторингу №1 від 12.12.2011 року був спрямований на набуття сторонами цивільних прав і обов'язків. Зміст цього правочину не суперечить актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, при укладанні правочину волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин був вчинений у формі, встановленій законом, він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Інші доводи позивача стосуються взаємовідносин позивача, нового кредитора та нотаріуса. Звертає увагу на те, що право вимоги за договором іпотеки відступалось не за договором факторингу, а за договором відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, який укладався окремо, посвідчувався нотаріально. Визнання недійсним договору факторингу жодним чином не тягне за собою скасування записів в Реєстрі про право власності на предмет іпотеки.
Також, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подала Магалова Д.Г. в інтересах ТОВ «Кей-Колект». Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Посилалася на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що нормами чинного законодавства не встановлено отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, як і не передбачено отримання згоди боржника на передачу новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом і боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Отже, правові підстави для визнання оспорюваного договору факторингу недійсним у зв'язку з відсутністю згоди позивача на передачу персональних даних відсутні, а обраний позивачем спосіб захисту є нічим іншим, як спробою уникнути відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за кредитним договором. Також, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач надала суду інший кредитний договір, з іншим номером, з іншими умовами, за яким взагалі не відбувалась заміни сторони кредитора. Крім того, суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку, що ТОВ «Кей- Колект» не є фінансовою установою, такі висновки не відповідають матеріалам справи.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 7 червня 2019 року та 13 червня 2019 року за поданими апеляційними скаргами відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційні скарги.
27 червня 2019 року ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 подала відзив на апеляційні скарги Лютої В. В. в інтересах АТ «Укрсиббанк» та Магалової Д.Г . в інтересах ТОВ «Кей-Колект». Просила залишити апеляційні скарги без задоволення. Зазначила, що позов про визнання факторингу недійсним містить ті ж самі підстави, що і первісний позов, поданий у 2016 році. Зазначає, що погодження розміру заборгованості ТОВ «Кей-Колект» з ОСОБА_3 не відбувалось. Для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, ТОВ «Кей-Колект» повинен був надати нотаріусу документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотеко держателя. Дана вимога дотримана не була. На момент укладення Договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, був чинним пункт 1 Розпорядження №231 від 03.04.2009 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», яким було визначено, що боржником у договорі факторингу міг бути суб'єкт господарювання - фізична або юридична особа, зареєстровані як суб'єкти господарювання. У зв'язку з цим, укладання фінансовою установою (фактором) договору факторингу, яким передбачено набуття фактором права вимоги до боржника фізичної особи є порушенням зазначеного вище розпорядження. Також, зазначає, що кошти за кредитним договором було надано позичальнику, який є фізичною особою, з метою задоволення власних споживчих потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, а тому «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» не мали права на укладення договору факторингу. Окрім того, договір відступлення права вимоги, укладений на підставі договору факторингу, суперечить умовам укладених з ОСОБА_3 кредитних договорів та порушує її право щодо надання дозволу на укладення будь-яких договорів відступлення прав вимог, в тому числі договору факторингу. Заміна сторони в кредитному договорі призводить до заміни сторін в зобов'язанні, а отже в силу вимог даного договору, потребує укладання додаткової угоди між первинним кредитором та позичальником, а тому дії відповідачів по укладанню договору факторингу в частині передачі прав вимог за кредитними говорами суперечать положенням кредитного договору та ст.ст. 513, 516 ЦК України. ПАТ «УкрСиббанк» в порушення укладеного кредитного договору з ОСОБА_3 , змінюючи сторону договору, передав текст договорів, конфіденційну інформацію, матеріали, що стосуються договору без попередньої згоди ОСОБА_3
В судовому засіданні Люта В. В . в інтересах АТ «Укрсиббанк» та Магалова Д.Г . в інтересах ТОВ «Кей-Колект» підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити з наведених у них підстав.
ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., ОСОБА_4 та представник Органу опіки та піклування Дніпровської районної державної адміністрації у місті Києві в судове засідання не з'явилися, повідомлені про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, а тому суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке з 21.12.2009 року змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11159216000, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит на придбання рухомого майна в іноземній валюті в сумі 74 943 доларів США, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 24 травня 2017 року згідно з Графіком погашення кредиту, та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 18.50 % річних .
Також, 24.05.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11159251000, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у формі кредитної лінію з лімітом 1513,86 грн. для оплати страхових платежів .
З метою забезпечення виконання кредитного договору №11159251000, 24.05.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 55267. Відповідно до п.п. 1.1. цього договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею - 33.90 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їм в рівних частках (по Ѕ частині кожному) на праві спільної часткової особистої приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на жило, виданого 21.09.1995 року згідно з розпорядженням від 13.09.1995 року за № 8906. Відповідно до п.п. 1.2. цього договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань Позивача за Кредитним договором № 1115921600 від 24.05.2007 року та Кредитним договором № 11159251000 від 24.05.2007 року (т. 1, а.с. 54-57).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2011 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11159216000 від 24 травня 2007 року на загальну суму в розмірі 85 598,08 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.09.2010 рік становила 677 380,42 грн. (т.1, а.с. 62-64).
У подальшому, 12 грудня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» було укладено Договір Факторингу №1 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки.
Відповідно до договору факторингу №1 від 12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» уступив грошову вимогу до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором №11159216000 від 24.05.2007 року в обмін на грошові кошти, які новий кредитор ТОВ «Кей-Колект» зобов'язався сплатити кредитору (т.1, а.с. 58-61).
Відповідно до договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року у зв'язку з укладенням договору факторингу №1 від 12.12.2011 року АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» право вимоги за договором іпотеки № 55267 від 24.05.2007 року (т. 1, а.с. 51-53).
28.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлевою А.М. зареєстровано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), що надійшла від представника ТОВ «Кей-Колект». В той же день, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М було здійснено запис про реєстрацію права власності № 13083958 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 33.90 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», що підтверджено копією Витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності від 21.10.2016 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_3 та визнав недійсним договір факторингу № 1 від 12.12.2011 року, укладений між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію прав власності 13083958 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснений 28.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд виходив із того, що заміна сторони в кредитному договорі призводить до заміни сторін в зобов'язанні, а отже в силу вимог даного договору, потребує укладання додаткової угоди між первинним кредитором та позичальником, а тому дії відповідачів по укладанню договору факторингу в частині передачі прав вимог за кредитними договорами суперечать положенням кредитного договору та ст.ст.513, 516 ЦК України. У матеріалах справи, відсутні докази того, що ОСОБА_3 була повідомлена письмово про заміну кредитора у зобов'язанні. Крім того, ПАТ «УкрСиббанк» в порушення укладеного кредитного договору з ОСОБА_3 , замінюючи сторону договору, передав текст договорів, конфіденційну інформацію, матеріали, що стосуються договору без попередньої згоди ОСОБА_3 Також ТОВ «Кей-Колект» не є фінансовою установою у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу, тобто, договір факторингу було укладено з порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України, що у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним. Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М про реєстрацію права власності № 13083958 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 33.90 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», порушує вимоги Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про охорону дитинства».
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Недодержання вказаних вимог є підставою для визнання правочину недійсним (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Згідно з ч.3 ст.215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, внаслідок укладення договору факторингу відбувається заміна сторони кредитора у договорі.
При цьому, ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
Відповідно до п. 7.5. договору про надання споживчого кредиту №11159216000 від 24.05.2007 року позичальник надає згоду банку передавати права та обов'язки банку за цим договором третій особі без отримання на це додаткової згоди позичальника. Згідно з п. 7.4. договору позичальник надає згоду та право збирати, використовувати, поширювати та отримувати інформацію про позичальника, в тому числі, банківську та комерційну таємницю, необхідну при укладенні договорів про відступлення права вимоги.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що між первинним кредитором та позичальником мало бути укладено додатковий договір про заміну сторони у зобов'язанні, а тому дії відповідачів по укладанню договору факторингу в частині передачі прав вимог за кредитними договорами суперечать положенням кредитного договору та ст.ст.513, 516 ЦК України, не відповідають положенням 516 ЦК України та п.п. 7.4., 7.5. договору про надання споживчого кредиту №11159216000 від 24.05.2007 року.
Також, є безпідставними посилання суду першої інстанції щодо неповідомлення ОСОБА_3 про заміну кредитора у зобов'язанні, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним договору факторингу.
Крім того, заперечуючи проти позову ОСОБА_3 , представником ТОВ «Кей-Колект» було надано копію повідомлення АТ «УкрСиббанк» про відступлення права вимоги за кредитним договором від 15 грудня 2011 року №12-22/26983, яке було направлене на адресу ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 26-28).
Суд дійшов помилкового висновку, що ТОВ «Кей-Колект» не є фінансовою установою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки в матеріалах справи міститься Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Кей-Колект» як фінансової установи відповідно до розпорядження Держфінпослуг від 08.12.2011 №732 (т .2. а.с. 110).
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією з сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Отже, вказівка в ч. 3 ст. 215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї з сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.
ОСОБА_3 не є стороною оспорюваного договору факторингу, укладених між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».
Вказаним договором не вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_3 , наявність договорів про передачу прав вимоги за кредитним та іпотечним договором не змінює обсяг прав та обов'язків ОСОБА_3
Визнання недійсними вказаних договорів не відновлює праваОСОБА_3 , а тому не є необхідним.
Крім того, договір факторингу № 1 від 12.12.2011 року, укладений між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», стосується кредитного договору не тільки ОСОБА_3 , а і інших позичальників АТ «Укрсиббанк».
Судом першої інстанції при ухваленні рішення було установлено, що квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, є постійним місцем проживання ОСОБА_3 та усієї її родини, зокрема, в даній квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти, а саме ОСОБА_12 2007, року народження, ОСОБА_13 2011року народження, ОСОБА_14 , 2013 року народження, що підтверджується довідкою форми 3, та загальна площа вищезгаданого майна складає 33,90 кв.м, що підтверджується паспортними даними про реєстрацію позивача та відповідною копією технічного паспорта на вказану квартиру, а тому зазначений об'єкт нерухомого житлового майна підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Окрім того, дане майно є єдиним місцем проживання позивача та усієї її родини.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у власності ОСОБА_3 також наявне інше житлове приміщення, тому, дія вказаного закону на спірні відносини не поширюється. Неповнолітні особи були зареєстровані у квартирі без згоди іпотекодержателя, що є порушенням п. 2.4.7. договору іпотеки. Вказані обставини ОСОБА_3 не були спростовані. Також, в заперечення на позов відповідачем було надано копію свідоцтв від 14 грудня 2015 року, виданого приватним нотаріусом Киїського міського нотаріального округу Юніною А.А. про передання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимог ТОВ «Кей-Колект» про усунення порушень кредитного договору відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року, укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію прав власності 13083958 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснений 28.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М.
Враховуючи викладене, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Лютої Віталіни Василівни в інтересах Акціонерного товариства «Укрсиббанк» та Магалової Діани Георгіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей?Колект» задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 3 липня 2019 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль