02 липня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/19709/18
Апеляційне провадження 22-ц/824/8687/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
при секретарі Борисенко Д.В.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року, постановлену під головуванням судді П'ятничук І.В., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання спільно однією сім'єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу та поділ спільно нажитого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку, на 1/2 частину земельної ділянки, поділ житлового будинку в натурі та вселення,
у грудні 2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю без укладання шлюбу в період з серпня 1994 року по березень 2018 року; визнати право власності на Ѕ частину житлового будинку загальною площею 355,20 кв.м.; поділ житлового будинку в натурі; визнати право власності на Ѕ земельної ділянки; вселити в спірне житлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
25.02.2019 позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на садовий будинок АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Радист» загальною площею 355,20 кв. м. та будь-яке інше нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 та буде виявлене в процесі виконання судового рішення та на транспортні засоби, у тому числі на автомобіль Mercedes-Benz GLE350d, 2017 року випуску.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.02.2019 заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на садовий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 355,20, що належить на праві власності ОСОБА_2
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_2 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з'ясування обставин справи та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказує на те, що суд не перевірив співмірності заходу забезпечення позову заявленим вимогам. Позивач приховує факт наявності у неї майна, яке придбано у вказаний нею період за кошти відповідача, але яке зареєстроване на ім'я позивачки, а саме земельна ділянка та садовий будинок по АДРЕСА_3 , автомобіль Субару, 2014 року випуску р.н. НОМЕР_1 . У заяві не обґрунтовано необхідності накладення арешту, до того ж заява підлягала поверненню на підставі ст. 151 ЦПК України. Судом не досліджено наявність чи відсутність ризику та не наведено обґрунтування того, в чому полягає можливість ухилення від виконання судового рішення. Сторони не перебувають і ніколи не перебували у зареєстрованому шлюбі, а в суді розглядається лише позов про встановлення факту проживання однією сім'єю, а тому вважає, що дана вимога може розглядатись після встановлення факту. Крім цього накладення арешту порушує його право власності.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимоги щодо встановлення юридичного факту проживання спільно однією сім'єю без укладення шлюбу та поділ спільного нажитого майна, витребування цього майна та визнання права власності на Ѕ цього майна, а тому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Відмовляючи в задоволені заяви щодо накладення арешту на автомобіль, суд виходив з того що позивачем не заявлено вимогу щодо поділу цього автомобіля.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Позивачка звертаючись з позовною заявою просила встановити факт проживання однією сім'єю без укладання шлюбу та поділ спільного нажитого майна, визнати право власності на Ѕ частину житлового; поділ житлового будинку в натурі; визнати право власності на Ѕ земельної ділянки; вселити в спірне житлове приміщення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд першої інстанції враховуючи обставини, викладені у позовній заяві, правильно виходив з того, що арешт накладається майно, яке є предметом спору.
Оскільки у разі задоволення позовних вимог відчуження будинку може призвести до неможливості виконання рішення суду, висновки суду першої інстанції про необхідність накладення арешту на будинок до вирішення справи по суті колегія суддів вважає правильними.
Обраний позивачем вид забезпечення позову пов'язаний із змістом пред'явлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів неможливості виконання рішення суду, виходячи з предмету та підстав позову не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що забезпечення позову порушує права відповідача як власника майна, на яке накладено арешт колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки накладення арешту на майно є лише перешкодою для відчуження такого майна на період розгляду справи. Саме ж майно залишається у володінні та користуванні власника майна.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлений 02.07.2019.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик