02 липня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 760/22521/18
Апеляційне провадження 22-ц/824/8655/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Кравець В.А, Мазурик О.Ф.
при секретарі Борисенко Д.В.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідачі Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Усатової І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,
у серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум», ОСОБА_2 , у якому просила визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.03.2018 № 1042-Ф укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 за кредитним договором №0118/07/00-Z від 23.10.2007, договором поруки від 23.10.2007 та договором іпотеки від 23.10.2007.
В обґрунтування позову зазначала, що 23.10.2007 між АКБ «Форум» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилась перед банком за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі. 30.10.2014 рішенням Солом'янського районного суду м. Києва солідарно стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 940 779,70 грн. 20.01.2016 на виконання рішення суду видані виконавчі листи, які пред'явлені до виконання. 05.03.2018 між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладено договір № 1042-Ф про відступлення прав вимоги, згідно з яким право грошової вимоги перейшло до ОСОБА_2 . Вважає, що ПАТ «Банк Форум» не мало право відступати права вимоги, оскільки такі дії не погоджені письмово з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які є сторонами договорів.
20.03.2019 представник позивачки подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка знаходиться в межах Княжічської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області; заборонити вчиняти дії, спрямовані на перереєстрацію квартири, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.03.2019 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з'ясування обставин справи та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Вказує, що суд не врахував, що рішення у даній справі має преюдиційне значення для правомірності виконання рішення суду про стягнення заборгованості у рамках виконавчого провадження № 50495841. Оскільки в рамках виконавчого провадження вживаються заходи щодо звернення стягнення на майно боржника, вважає, що забезпечення позову є необхідним, так як у разі задоволення позову вони не зможуть поновити свої права на нерухоме майно.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, обраний заявником.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Позивач у заяві про забезпечення позову просила накласти арешт на квартиру та земельну ділянку, а також заборонити вчиняти дії щодо перереєстрації права власності на квартиру.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
З позовної заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором, договором поруки та договором іпотеки, за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.10.2014 з неї та ОСОБА_4 солідарно стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 940 779,70 грн та державним виконавцем в рамках виконавчого провадження вживаються дії щодо виконання рішення суду, у тому числі і шляхом звернення стягнення на майно боржників.
Заява про забезпечення позову фактично направлена на зупинення виконавчих дій, оскільки накладення арешту на майно боржників призведе до неможливості виконання рішення суду, яке набрало законної сили та протягом більше трьох років боржниками не виконано.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Забезпечення позову у спосіб, який робить неможливим виконання рішення суду, яке набрало законної сили, чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 157, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 02.07.2019.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик