справа №758/12662/16 Головуючий у І інстанції - Васильченко О.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/8044/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
02 липня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Таргоній Д.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова Валентина В'ячеславовича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11358506000, відповідно до умов якого Банк надав позивачеві кредит у розмірі 97 000 доларів США зі сплатою процентної ставки у розмірі 14% річних та кінцевим строком погашення до 23 червня 2038 року.
Позивач зазначає, що при виконанні ним умов кредитного договору, Банком було здійснено привласнення грошових коштів позивача, а саме, як вказує позивач, ним було здійснено перерахування грошових коштів в рахунок погашення кредиту у розмірі 22752,60 грн. від 29 червня 2016 року, однак вказану суму Банк не зарахував в рахунок погашення кредиту а привласнив вказаний розмір грошових коштів позивача.
Такі дії Банку позивач вважає нечесною підприємницькою практикою, та просить суд визнати, що Банк здійснював виконання Договору про надання споживчого кредиту №11358506000 від 23 червня 2008 року з використанням нечесної підприємницької практики.
З урахуванням зменшених позовних вимог, просив суд, визнати здійснення виконання Договору про надання споживчого кредиту №11358506000 від 23 червня 2008 року ПАТ «Укрсиббанк» таке як з використанням нечесної підприємницької практики.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій посилався на його незаконність, необґрунтованість, ухвалене з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що при виконанні кредитного договору, Банк вчинив дії, що є нечесною підприємницькою практикою, а саме: Банк фактично привласнив протягом певного періоду часу грошові кошти позивача, що були сплачені позивачем на користь Банку в якості чергового кредитного платежу за кредитним договором у розмірі 22752,60 грн. згідно квитанції №18 від 29 червня 2016 року, не зарахувавши зазначені сплачені позивачем грошові кошти в рахунок погашення кредиту.
Попередні платежі позивача за кредитним договором зараховувались банком в рахунок погашення кредиту, проте платіж позивача за червень 2016 року не був спрямований Банком за призначенням, фактично привласнивши кошти Позивача, що підтверджується довідкою Банку №11091 від 29 серпня 2016 року, в якій не враховано оплати за червень 2016 року та довідкою Банку від 29 серпня 2016 року в якій не враховано оплати за червень 2016 року і виставлено позивачу, як позичальнику за кредитним договором, до сплати суму боргу за червень 2016 року.
Станом на 30 серпня 2016 року Банку було відомо про те, що саме внаслідок неналежного виконання трудових обов'язків фінансовим консультантом відділення №760 Банку ОСОБА_2 , тобто з прямої та беззастережної вини банку, сплачені позивачем кошти кредитного платежу за червень 2016 року в сумі 1 131,97 доларів США не було зараховано Банком в рахунок виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором.
Просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким визнати використання ПАТ «УкрСиббанк» нечесної підприємницької практики відповідно до ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» відносно ОСОБА_1 при виконанні Договору про надання споживчого кредиту №11358506000, укладеного 23 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11358506000, відповідно до умов якого Банк надав позивачеві кредит у розмірі 97 000 доларів США зі сплатою процентної ставки у розмірі 14% річних та кінцевим строком погашення до 23 червня 2038 року.
Відповідно до п.3.4.1. Договору позивач зобов'язався використовувати кредит на зазначені у цьому Договорі цілі, а також повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на рахунок Банку в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а саме: на рахунок № НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк», код Банку (МФО) 351005.
Згідно п.7.1. сторони домовились, що при порушенні Позичальником термінів виконання договірних зобов'язань, він доручає Банку здійснювати списання коштів з будь-якого рахунку Позичальника в національній та/або іноземній валюті, відкритого в АКІБ «УкрСиббанк», зокрема, з поточного рахунку № НОМЕР_2 .
Як вбачається з квитанції №18 від 29 червня 2016 року, ОСОБА_1 було здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 22752 грн. 60 коп. на рахунок № НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк».
Однак, відповідно до Довідки №11091 від 29 серпня 2016 року, виданої АТ «УкрСиббанк», стан кредитної заборгованості у ОСОБА_1 становить 3265,46 доларів США.
Згідно цієї Довідки також вбачаться, що Банк зазначає про відсутність платежу в рахунок погашення кредиту станом на 24 червня 2016 року.
В матеріалах справи міститься пояснювальна записка на ім'я Заступника начальника РУ з ІБ АТ «УкрСиббанк» Чорній О.О. від фінансового консультанта відділення №760 ОСОБА_2, з якої вбачається, що 30 червня 2016 року до відділення звернувся позивач з питанням перерахування коштів по кредиту на суму в 1131 доларів США 97 центів.
ОСОБА_2 зазначає, що нею було сформовано валютний меморіальний ордер на перерахування коштів з карткового рахунку № НОМЕР_4 ОСОБА_1 на рахунок для погашення основного боргу, де вона помилково вказала рахунок іншого клієнта НОМЕР_6 ОСОБА_4
За таких обставин у вищевказаній пояснювальній записці, консультант ОСОБА_2 просить анулювати дане поповнення та перерахувати суму 1131 доларів США 97 центів на рахунок № НОМЕР_5 ОСОБА_1
Як вбачається з письмових пояснень ПАТ «УкрСиббанк» 06 вересня 2016 року було зараховано оплату за відсотками за кредитним договором позивачу за період з 01 травня 2016 року по 22 травня 2016 року в сумі 612,34 доларів США; за період з 23 травня 2016 року по 26 травня 2016 року 111,07 доларів США та 0,40 доларів США; за період з 27 травня 2016 року по 31 травня 2016 року 138,65 доларів США ТА 0,07 доларів США, тобто на загальну суму 862,53 доларів США.
Крім того, 06 вересня 2016 року було зараховано оплату за кредитом у сумі 269,44 доларів США, що була нарахована позивачу 23 червня 2016 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторона позивача визнала факт, що помилково нарахований борг по кредитному договору Банком було списано, однак грошові кошти були повернуті позивачу.
Тобто відсутні правові підстави вважати що відповідач використовував нечесну підприємницьку практику.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Частина 2 вказаної статті зазначає про обставини, за яких дії можуть бути визначені як нечесна підприємницька практика.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Зі змісту частини 3 статті 19 вказаного Закону вбачається, що нечесною підприємницька практика, вважається на стадії пропонування продукції, товару тощо, тобто вводить споживача в оману до укладення договору.
Відповідно до частини 4 цієї статті агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.
Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки з матеріалів справи вбачається, що мала місце технічна помилка при зарахуванні кредитного платежу ОСОБА_1 за червень 2016 року. Банком було самостійно виправлено всі зайві нарахування щодо суми заборгованості позивача, грошові кошти повернуті позивачеві.
Доказів того, що відповідач використовував нечесну підприємницьку практику, позивачем по справі не подано.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова Валентина В'ячеславовича залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2019 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Д.О. Таргоній
С.О. Журба