Постанова від 02.07.2019 по справі 645/3446/16-ц

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року

м. Харків

Справа № 645/3446/16-ц

Провадження № 22-ц/818/2284/19

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого - Бровченко І.О.,

суддів: Бурлака І.В., Колтунова А.І.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2019 року у складі судді Бабкової Т.В.,

встановив:

У липні 2016 року ОСОБА_1 в особі адвоката Романченко О.М. звернулась до суду з позовом про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позовна заява мотивована тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 червня 2016 року на праві приватної власності належить 139/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 113,0 кв.м, житловою площею 62,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Іншим співвласником даного будинку, якому належить 61/200 його частин, є відповідач ОСОБА_2 Співвласники зазначеного житлового будинку не можуть дійти згоди щодо поділу в натурі або виділу в натурі частки із спільного майна, а тому вказане питання підлягає вирішенню в судовому порядку. При вирішенні спору просить врахувати, що учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому. Суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки житлового будинку та належних будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

08 листопада 2017 року на підставі отриманого висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 11000/3220 адвокат Романченко О.М. уточнив позовні вимоги та просив суд поділити майно, що перебуває у спільній частковій власності, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 113,0 кв.м, житловою площею 62,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на приміщення 1-5,1-2,1-4, 1-3, що знаходяться в житловому будинку літ. А-1, приміщення 1-6, 1-1, що знаходяться в прибудові літ. «а», тамбур літ. «а3», в якому знаходиться приміщення І, ганок літ. «а4», сараї літ. В, Г, вбиральню літ. З; та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору та оплати вартості експертизи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Романченко О.М. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. На обґрунтування власної позиції сторона позивача зазначала, що можливість поділу спірного житлового будинку, за яким у власність ОСОБА_1 виділяються у житловому будинку літ. «А-1» житлова кімната «1-2» площею 10,0 кв. м, житлова кімната «1-3» площею 9,2 кв. м, житлова кімната «1-4» площею 19,3 кв. м, кухня «1-5» площею 12 кв.м; по прибудові літ. «а» : кухня літ. «1-1» площею 10,8 кв.м, комору літ. «1-6» площею 3,7 кв.м; по надвірним спорудам: тамбур літ. «а-3», ганок літ. «а-4», сарай літ. «Г», сарай літ. «В», вбиральня літ. «З», льох літ. «Б», ворота №7, замощення №4, хвіртка № 8, огорожа № 9, огорожа № 12, 1/2 частина огорожі №13, хвіртка № 16, 1/ 2 частина тр.колодязя № 6, 1/2 частина замощення І, що складає 609/1000 часток від житлового будинку з надвірними спорудами, замість 139/200 частин, підтверджується висновками судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 11000/3220 та додаткової судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 4254 від 08 серпня 2018 року. Такий варіант вимагає проведення певних переобладнань: в перегородці між приміщеннями 1-1 та 2-1 дверний блок демонтувати, проріз закласти; улаштувати самостійні системи опалення, газопостачання, електрозабезпечення у виділюваних частинах, розподіл горищного приміщення житлового будинку, без зведення перегородки. Вказаний варіант, позначений експертом при проведенні додаткової судової будівельно-технічної та оціночно - будівельної експертизи № 4254 від 08 серпня 2018 року як варіант №1, передбачає незначну зміну часток у праві власності, а відповідно незначну компенсацію, що підлягає сплаті відповідачкою на користь позивачки. Крім того, проведеною експертизою встановлено, що фізичний знос конструктивних елементів житлового будинку оцінюється як «ветхий». Проведення переобладнання по запропонованим експертом варіантам розподілу житлового будинку слід здійснювати одночасно з проведенням робіт по капітальному ремонту основних конструктивних елементів будинку (фундаментів, стін, перекриття). На теперішній спірний житловий будинок літ. «А-1» з прибудовою літ. «а» фактично складається з двох житлових квартир, які мають окремі входи. Для здійснення запропонованого варіанту розподілу, на якому наполягає позивачка, необхідно проведення незначних та не коштовних переобладнань: в перегородці між приміщеннями 1-1 та 2-1 дверний блок демонтувати, проріз закласти, та улаштувати самостійні системи опалення, газопостачання, електрозабезпечення у виділюваних частинах. Заперечення відповідача стосовно того, що фактичне користування будинком свідчить про необхідність виділення вказаної частини будинку саме їй, просили вважати непереконливими, приймаючи до уваги, що попередніми співвласниками будинку жодних договорів про користування будинком не укладалося, сторони по справі набули право власності в житловому будинку у спадок, на їхні частки можуть припадати будь-які приміщення, що перебували у власності попередніх власників.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Кузнецов Ю.А. проти вказаних позовних вимог заперечували. ОСОБА_2 наголошувала, що в приміщеннях, які позивач просить надати їй у власність, тривалий час мешкала мати відповідача ОСОБА_2 та сама відповідач. За таких обставин, вказані приміщення цінні для відповідачки своїми спогадами. Крім того, вони мають більш придатний для проживання стан, саме в цих приміщеннях влаштований газовий котел та лічильники газу та світла. Сторона відповідача погоджується, що задля поділу будинку, виходячи з його ветхого технічного стану, доцільніше проведення не суттєвих переобладнань: в перегородці між приміщеннями 1-1 та 2-1 дверний блок демонтувати, проріз закласти, та улаштувати самостійні системи опалення. За таких обставин ОСОБА_2 наполягає на проведенні поділу будинку за варіантом № 2 додаткової судової будівельно-технічної та оціночно - будівельної експертизи № 4254 від 08 серпня 2018 року та погоджується при такому варіанті на сплату грошової компенсації ОСОБА_1 за відхилення від її частки в більш значному розмірі.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності задоволено.

Перерозподілено ідеальні долі співвласників у житловому будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 609/1000 часток, замість 139/200 часток, а за ОСОБА_2 - 391/1000 часток, замість 61/200 часток за першим варіантом висновку додаткової судової будівельно - технічної та оціночно -будівельної експертизи № 4254 від 08 серпня 2018 року наступним чином:

Виділено у власність ОСОБА_1 у житловому будинку літ. «А-1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наступні приміщення: житлова кімната «1-2» площею 10,0 кв. м, житлова кімната «1-3» площею 9,2 кв. м, житлова кімната «1-4» площею 19,3 кв. м, кухня «1-5» площею 12 кв.м; по прибудові літ. «а» наступні приміщення: кухня літ. «1-1» площею 10,8 кв.м, комору літ. «1-6» площею 3,7 кв.м; по надвірним спорудам: тамбур літ. «а-3», ганок літ. «а-4», сарай літ. «Г», сарай літ. «В», вбиральня літ. «З», льох літ. «Б», ворота №7, замощення №4, хвіртка № 8, огорожа № 9, огорожа № 12, 1/2 частина огорожі №13, хвіртка № 16, 1/ 2 частина тр.колодязя № 6, 1/2 частина замощення І, що складає 609/1000 часток від житлового будинку з надвірними спорудами.

Виділено у власність ОСОБА_2 у житловому будинку літ. «А-1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наступні приміщення: кухня літ. «2-2» площею 8,5 кв.м, житлова кімната «2-3» площею 19,9 кв. м, житлова кімната «2-4» площею 4,4 кв.м, комора літ. «2-5» площею 1,2 кв.м; по прибудові літ. «а» наступні приміщення: кухня літ. «2-1» площею 11,2 кв.м; по надвірним спорудам: ганок літ. «а-2», вбиральня літ. «Д», льох літ. «Е», огорожа №10, хвіртка №11, 1/2 частина огорожі №13, хвіртка №14, ворота №15, 1/2 частина тр. колодязя №6, 1/2 частина замощення І, що складає 391/1000 часток від житлового будинку з надвірними спорудами.

Припинено право спільної часткової власності співвласників в зв'язку з виділенням їх часток майна в натурі.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для здійснення поділу провести необхідні переобладнання: в перегородці між приміщеннями 1-1 та 2-1 дверний блок демонтувати, проріз закласти; улаштувати самостійні системи опалення, газопостачання, електрозабезпечення у виділюваних частинах, розподіл горищного приміщення житлового будинку проводити по лінії червоного кольору, зазначеної у додатку № 1 висновку додаткової судової будівельно - технічної та оціночно - будівельної експертизи № 4254 від 08.08.2018 року, без зведення перегородки.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомити органи державного архітектурно-будівельного контролю, місцеві органи виконавчої влади про здійснення переобладнань, погодити переобладнання з органами державного пожежного нагляду, газовим господарством та електрозбутом, виконати ці переобладнання за проектом, розробленим організацією, яка має ліцензію на виконання даного виду робіт.

Зобов'язано ОСОБА_2 виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 у розмірі 21274 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 грн 20 коп. за подачу позовної заяви та 7836 грн за проведення експертизи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Косе Є.К. просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким здійснити розподіл майна, що знаходиться у спільній частковій власності згідно з висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 11000/3220 від 29 березня 2017 року та додаткової судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 4254 від 08 серпня 2018 року № 2. В обгрунтування скарги вказує, що судом не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення по справі, висновки викладені у рішенні є такими, що не відповідають дійсності та обставинам справи, а рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що ОСОБА_4 з ОСОБА_5 проживав саме у квартирі № 2 (приміщення виділені згідно рішення суду відповідачу), останню було взято на квартирний облік та отримано безкоштовно у власність квартиру. ОСОБА_2 разом з батьками проживала у квартирі № 1 понад 41 рік, виконувала капітальні та поточні ремонти, встановила котел та систему опалення. Позивач використовує квартиру № 2 для зберігання власних речей та меблів. Ремонт у приміщеннях № 1-1,1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6 ОСОБА_4 ніколи не робив. Судовий експерт ОСОБА_6 жодним чином не пропонувала (рекомендувала) суду варіанти розподілу, а навпаки надавала висновок, в якому вказала, що розподіл майна можливий з врахуванням визначення права власності на приміщення, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4. 1-5, 1-6 як за позивачем так і за відповідачем, однак цього факту судом враховано не було. Фрунзенським районним судом м. Харкова було порушено фундаментальні принципи цивільного судочинства, а саме об'єктивності та незалежності, оскільки суд визначився саме з інтересами позивача, однак інтереси відповідача жодним чином не було враховано. Свідком ОСОБА_7 надані покази, які не відповідають дійсності, оскільки свідок став проживати по сусідству лише з 2000 року, а система газового опалення була встановлена відповідачем у 1991 році. Під час судового розгляду справи було допитано свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтвердили фактичне проживання ОСОБА_10 та відповідача ОСОБА_2 в квартирі № 1 до 2007 року, а ОСОБА_4 в квартирі № 2 до 1990 року.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Романченко О.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що спадкодавець ОСОБА_1 (її батько) також є дитиною ОСОБА_10 і має аналогічні з ОСОБА_2 права на спадщину. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Свідок ОСОБА_7 був викликаний до суму саме за заявою ОСОБА_2 .

Крім того, представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Фрунзенським районним судом м. Харкова позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки, що належала її матері ОСОБА_10

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - Коссе Є.К. про зупинення провадження у справі відмовлено.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 04 жовтня 2016 року № 751/3 реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» проведена наступним чином:

- 39/100 частини за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 02 березня 1976 року виконавчим комітетом Фрунзенської ради м. Харкова;

- 61/200 частини за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 25 січня 2008 року Дванадцятою Харківською нотаріальною конторою р. № 4-142;

- 61/200 частини за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 25 січня 2008 року Дванадцятою Харківською нотаріальною конторою р. № 4-130 ( а.с. 36-37 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 939, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка - ОСОБА_1 ; спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: 139/200 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4 т.1).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 17 червня 2016 року за № 61749572, вбачається, що ОСОБА_1 є власником 139/200 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6 т.1).

Згідно технічного паспорту, виготовленого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 03 жовтня 2017 року, на земельній ділянці площею за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок літ. «А-1», прибудова літ. «а», тамбур літ. «а3», ганок «а4», «а2», льох «Б», «Е», сарай літ. «В»,«Г», вбиральня літ. «Д»,«З», замощення № 4, І, тр. колодязь № 6, огорожа №7-16, а.с.111-112, т.2.

Вказаний житловий будинок має загальну площу 110 кв. м, в тому числі, житлова площа 62,8 кв. м, підсобна (допоміжна) площа 47,4 кв. м.

Як встановлено з письмових доказів по справі первісними власниками спірного житлового будинку, які набули права власності в порядку забудови, були батько позивача ОСОБА_4 та мати відповідача (бабуся позивача) ОСОБА_10 , між якими було проведено перерозподіл ідеальних часток в зв'язку з перебудовою будинку - 39/100 часток за ОСОБА_4 , 61/100 часток - за ОСОБА_10 , а.с.132-133 т.1.

З наявних матеріалах справи доказів наданих сторонами в обгрунтування своїх вимог та заперечень вбачається, що співвласниками будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_10 жодних договорів про користування будинком не укладалося.

Для вирішення питання щодо технічної можливості поділу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , технічної можливості розподілу спірного житлового будинку з надвірними будівлями, по справі була призначена будівельно-технічна та оціночно - будівельна експертиза.

З урахуванням пояснень учасників справи, наданих за участю експерта у судовому засіданні 17 січня 2018 року, щодо наявності опалення від газового котла в цілому у житловому будинку літ. «А-1» на підставі висновку додаткової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 4254 від 08 серпня 2018 року було запропоновано п'ять варіантів реального поділу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , надано пропозиції щодо переобладнання житлового будинку, інстанції, з якими переобладнання повинні бути узгоджені, визначена грошова компенсація власнику, частка якого в натурі після розподілу зменшилась (а.с.194-230 т.2).

Згідно 1 варіанту експертизи судовим експертом запропоновано ОСОБА_1 виділити у житловому будинку літ. «А-1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наступні приміщення: житлова кімната «1-2» площею 10,0 кв. м, житлова кімната «1-3» площею 9,2 кв. м, житлова кімната «1-4» площею 19,3 кв. м, кухня «1-5» площею 12 кв.м; по прибудові літ. «а» наступні приміщення: кухня літ. «1-1» площею 10,8 кв.м, комору літ. «1-6» площею 3,7 кв.м; по надвірним спорудам: тамбур літ. «а-3», ганок літ. «а-4», сарай літ. «Г», сарай літ. «В», вбиральня літ. «З», льох літ. «Б», ворота №7, замощення №4, хвіртка № 8, огорожа № 9, огорожа № 12, 1/2 частина огорожі №13, хвіртка № 16, 1/ 2 частина тр.колодязя № 6, 1/2 частина замощення І, що складає 609/1000 часток від житлового будинку з надвірними спорудами, замість належних їй 139/200 часток.

Виділити у власність ОСОБА_2 у житловому будинку літ. «А-1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наступні приміщення: кухня літ. «2-2» площею 8,5 кв.м, житлова кімната «2-3» площею 19,9 кв.м, житлова кімната «2-4» площею 4,4 кв.м, комора літ. «2-5» площею 1,2 кв.м; по прибудові літ. «а» наступні приміщення: кухня літ. «2-1» площею 11,2 кв.м; по надвірним спорудам: ганок літ. «а-2», вбиральня літ. «Д», льох літ. «Е», огорожа №10, хвіртка №11, 1/2 частина огорожі №13, хвіртка №14, ворота №15, 1/2 частина тр. колодязя № 6, 1/2 частина замощення І, що складає 391/1000 часток від житлового будинку з надвірними спорудами, замість належних їй 61/200 часток.

Згідно 2 варіанту судовим експертом запропоновано виділити у власність ОСОБА_1 у житловому будинку літ. «А-1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наступні приміщення: кухня літ. «2-2» площею 8,5 кв.м, житлова кімната «2-3» площею 19,9 кв.м, житлова кімната «2-4» площею 4,4 кв.м, комора літ. «2-5» площею 1,2 кв.м; по прибудові літ. «а» наступні приміщення: кухня літ. «2-1» площею 11,2 кв.м; по надвірним спорудам: ганок літ. «а-2», вбиральня літ. «Д», льох літ. «Е», огорожа №10, хвіртка №11, 1/2 частина огорожі №13, хвіртка №14, ворота №15, 1/2 частина тр. колодязя № 6, 1/2 частина замощення І, що складає 391/1000 часток від житлового будинку з надвірними спорудами, замість належних їй 695/1000часток.

ОСОБА_2 запропоновано виділити у житловому будинку літ. «А-1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наступні приміщення: житлова кімната «1-2» площею 10,0 кв. м, житлова кімната «1-3» площею 9,2 кв. м, житлова кімната «1-4» площею 19,3 кв. м, кухня «1-5» площею 12 кв.м; по прибудові літ. «а» наступні приміщення: кухня літ. «1-1» площею 10,8 кв.м, комору літ. «1-6» площею 3,7 кв.м; по надвірним спорудам: тамбур літ. «а-3», ганок літ. «а-4», сарай літ. «Г», сарай літ. «В», вбиральня літ. «З», льох літ. «Б», ворота №7, замощення №4, хвіртка № 8, огорожа № 9, огорожа № 12, 1/2 частина огорожі №13, хвіртка № 16, 1/ 2 частина тр.колодязя № 6, 1/2 частина замощення І, що складає 609/1000 часток від житлового будинку з надвірними спорудами, замість належних їй 139/200 часток.

Компенсацію у цінах липня 2018 року необхідно сплатити: за І варіантом - ОСОБА_2 у розмірі 21253 грн. на користь ОСОБА_1 ; за ІІ варіантом - ОСОБА_2 у розмірі 75405 грн. на користь ОСОБА_1

Проведеною експертизою встановлено, що фізичний знос конструктивних елементів житлового будинку оцінюється як «ветхий». Проведення переобладнання по запропонованим експертом варіантам розподілу житлового будинку слід здійснювати одночасно з проведенням робіт по капітальному ремонту основних конструктивних елементів будинку (фундаментів, стін, перекриття). На теперішній спірний житловий будинок літ. «А-1» з прибудовою літ. «а» фактично складається з двох житлових квартир, які мають окремі входи. Для здійснення запропонованого варіанту розподілу №1, на якому наполягає позивач, необхідно проведення незначних та не коштовних переобладнань: в перегородці між приміщеннями 1-1 та 2-1 дверний блок демонтувати, проріз закласти, та улаштувати самостійні системи опалення, газопостачання, електрозабезпечення у виділюваних частинах.

Варіанти № 3-5 передбачають суттєві переобладнання в житловому будинку, виконання яких буде залежати від волі сторін, які змушені будуть понести значні витрати на їх проведення, що безумовно потягне за собою суттєві зміни в установленому способі життя.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Романченко О.М. наполягають на виділі частки в натурі згідно І варіанту експертизи.

Відповідач ОСОБА_2 наполягає на виділі частки згідно ІІ варіанту експертизи, тобто частки, яка згідно І варіанту експертизи запропонована ОСОБА_1 .

Відповідач зазначає, що тривалий час в цих приміщеннях мешкала її мати ОСОБА_10 та сама відповідач. За таких обставин вказані приміщення цінні для відповідачки своїми спогадами. Крім того, вони мають більш придатний для проживання стан, саме в цих приміщеннях влаштований газовий котел та лічильники газу та світла. На підтвердження доводів про проживання саме в спірних житлових приміщеннях будинку її матері ОСОБА_10 ОСОБА_2 посилалася на покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що запропонований судовим експертом 1 варіант експертизи передбачає мінімальний обсяг робіт з переобладнання в житловому будинку, які слід виконати для створення двох ізольованих квартир, демонтувавши дверний блок та заклавши дверний проріз між приміщенням «1-1» та «2-1», що не потребує втручання в несучі конструкції житлового будинку, тобто вимоги статті 152 ЖК України не порушені. Пріоритет варіанту №1 судової експертизи над іншими полягає в тому, що він передбачає незначну зміну часток у праві власності, а відповідно незначну компенсацію, що підлягає сплаті відповідачкою на користь позивача.

При виділі частки в натурі судом першої інстанції у межах заявлених позовних вимог обрано оптимальний варіант такого порядку із урахуванням інтересів усіх співвласників квартири, виходячи із розміру їхніх часток у спільному майні.

Із урахуванням встановлених у справі обставин, яким надано належну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки Фрунзенський районний суд м. Харкова правильно застосував до даних правовідносин норми матеріального права та дійшов обґрунтованого і справедливого за обставин цієї справи висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано тривале проживання відповідача з матір'ю ОСОБА_10 та користувалась приміщеннями, які судом першої інстанції виділені позивачу, а також здійснювала ремонт у житловому будинку, в тому числі і проведення газопостачання, у повній мірі повторюють заперечення на позовну заяву, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Згідно статті 118 ЦК України, в редакції 1963 року, якщо учасники спільної часткової власності на жилий будинок за угодою між собою встановили порядок користування відособленими приміщеннями будинку (квартирами, кімнатами) відповідно до частки кожного і така угода нотаріально посвідчена і зареєстрована у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, то вона обов'язкова і для особи, яка згодом придбає частку в спільній власності на цей будинок.

Таким чином, установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Відтак домовленість співвласників про порядок володіння і користування майном, що є їхньої спільною частковою власністю, оформлена нотаріально посвідченим договором, є обов'язковою для майбутніх співвласників при здійсненні ними правомочностей володіння й користування спільним майном. Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст. ст. 364, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов'язковою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що правовідносини сторін регулюються нормою ст. 364 ЦК України.

У ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Саме такі висновки суд першої інстанції враховував при ухвалені судового рішення.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що між спадкодавцями або спадкоємцями (сторонами по справі) укладались договори про визначення порядку користування спірним житловим будинком.

Наявність в матеріалах інвентаризаційної справи замовлення № 8597 для укладання договору визначеного користування, не свідчить що між колишніми власниками ОСОБА_4 та ОСОБА_10 було укладено відповідний договір, а може лише свідчити про намір укласти відповідний договір.

Колегія суддів враховує, що предметом позову є виділ частки в натурі, а не визначення порядку користування житловими приміщеннями відповідно до вимог ст. 358 ЦК України.

ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 набули відповідну частку у праві власності в житловому будинку у спадок після смерті своєї матері ОСОБА_10 в рівних частинах (а.с.83,84 т.2), частку свого батька ОСОБА_4 успадкувала позивачка ОСОБА_1 (а.с.4 т.1), тобто на належні сторонам частки можуть припадати будь-які приміщення, що перебували у власності попередніх власників будинку.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що після смерті ОСОБА_10 її син ОСОБА_4 також користувався частиною житлового будинку, де за життя мешкала ОСОБА_10 , на деякий час переселився мешкати в цій частині будинку, а в 2014 році надав згоду на тимчасове заселення в цю частину будинку родичів з тимчасово окупованої території України, які і мешкають там зараз. Крім того, за життя ОСОБА_4 приймав активну участь у благоустрою будинку в цілому, організовував відповідні роботи.

Відповідач у справі в судовому засіданні 28 січня 2019 року не заперечувала, що після смерті матері ОСОБА_4 користувався житловими приміщеннями у яких фактично проживала його мати ОСОБА_10 та вселення у 2014 році ОСОБА_4 до спірного житлового будинку родичів з тимчасово окупованої території України.

Свідок ОСОБА_9 показав, що відповідач у справі проживала у спірному будинку з матір'ю до одруження. Діти ОСОБА_10 - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 доглядали матір.

Таким чином, з наявним в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 користувалися спірним нерухомим майном.

В апеляційній скарзі відповідач у справ зазначає, що у 1991 році вона встановила котел та систему опалення. Разом з тим, в судовому засіданні 28 січня 2019 року відповідач вказувала, що роботу з проведення газопостачання здійснювались нею з братом - ОСОБА_4 .

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що станом на 1991 рік власниками спірного житлового будинку були ОСОБА_10 та ОСОБА_4 та питання щодо збільшення частки у праві спільної часткової власності у зв'язку з проведенням газопостачання не вирішувалось. Станом на 1991 рік ОСОБА_2 не була власником спірного житлового будинку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що варіант № 1 розподілу житлового будинку, надвірних будівель найоптимальніше враховує інтереси обох співвласників, є найменш затратним способом поділу спільного майна. Такий варіант наближений до розміру ідеальних часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок та передбачає сплату на користь позивача відповідачем грошової компенсації ринкової вартості в розмірі 21 274 грн., оскільки частка відповідача збільшується з 61/200 до 391/1000 часток.

Варіант № 2 експертизи, на якому наполягає відповідач, передбачає значне відхилення від належних сторонам на праві власності часток ( ОСОБА_1 виділяється 391/1000 часток замість 139/200, та грошева компенсація на її користь 75 480 грн). Тобто вказаний варіант передбачає значну диспропорцію у частках співвласників, що порушує інтереси позивача ОСОБА_1 Крім того позивачка категорично заперечила зменшення її частки та отримання відповідної компенсації.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою. При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, та керуючись ст. 375 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити судове рішення без змін, так як судове рішення першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 липня 2019 року.

Головуючий - І.О. Бровченко

Судді : І.В. Бурлака

А.І. Колтунова

Попередній документ
82825080
Наступний документ
82825082
Інформація про рішення:
№ рішення: 82825081
№ справи: 645/3446/16-ц
Дата рішення: 02.07.2019
Дата публікації: 09.07.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Харківський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (28.09.2021)
Дата надходження: 28.09.2021
Розклад засідань:
15.01.2020 14:50 Харківський апеляційний суд
28.07.2021 16:00 Фрунзенський районний суд м.Харкова
21.09.2021 15:30 Фрунзенський районний суд м.Харкова
06.10.2021 09:00 Фрунзенський районний суд м.Харкова
19.10.2021 11:15 Фрунзенський районний суд м.Харкова
09.11.2021 10:30 Фрунзенський районний суд м.Харкова
29.11.2021 10:30 Фрунзенський районний суд м.Харкова