Справа № 524/4488/17 Номер провадження 22-ц/814/1875/19Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
03 липня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря Ачкасової О.Н.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2019 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна та встановлення порядку користування спільним майном і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності та поділ майна подружжя.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2019 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на майно - автомобіль Nissan QASHQAI, 2010 р.в., номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 .
Визначено стягувачем - ОСОБА_3 , боржником - ОСОБА_2
Зазначено строк пред'явлення до виконання три роки до 15.04.2022 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду та залишити без задоволення подану позивачем заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначається, що суд першої інстанції залишив поза увагою зміст позовних вимог і фактичні обставини, що виникли у межах спірних правовідносин.
Зокрема, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що автомобіль придбаний до шлюбу з позивачкою, і не є предметом спору, також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у разі задоволення зустрічного позову на користь ОСОБА_3 можливе стягнення компенсації за проданий ОСОБА_2 вантажний автомобіль у сумі 299 207 грн. 04 коп., все інше майно має бути поділене в натурі.
Окрім того, у заяві ОСОБА_3 не вказана ціна автомобіля Nissan QASHQAI, 2010 р.в., на який вона прохала накласти арешт, такі дані відсутні і у матеріалах справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення позову стала неправомірна поведінка ОСОБА_2 , який під час розгляду справи у суді відчужив зареєстрований на нього вантажний автомобіль RENAULT Midlum, 2004 року випуску, який є предметом спору за її зустрічним позовом. Щодо вартості автомобіля, на який накладений арешт, то жодна законодавча норма не зобов'язує надавати суду докази вартості майна, щодо якого заявлена вимога про накладення арешту.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Автозаводського районного суду м.Кременчука з позовом до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна та встановлення порядку користування спільним майном (а.с.13-19).
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що добровільно майно придбане у шлюбі, розділити неможливо.
10 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності та поділ набутого за час шлюбу майна (а.с.20-23).
В обґрунтування зустрічного позову, зокрема, посилалася на придбання спірної квартири і вантажного автомобіля RENAULT Midlum, 2004 року випуску, нею за особисті кошти.
У подальшому ОСОБА_3 , дізнавшись про продаж ОСОБА_2 вантажного автомобіля RENAULT Midlum, 2004 року випуску, змінила позовні вимоги і просила стягнути з ОСОБА_2 299 207 грн. вартості цього транспортного засобу.
Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про накладення арешту на автомобіль Nissan QASHQAI, 2010 р.в., суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості заяви.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
З матеріалів справи слідує, що автомобіль, щодо якого порушене питання про накладення арешту, не входить до складу майна, що є предметом спору, він є особистою власністю ОСОБА_2 .
За змістом п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України суд вправі накласти арешт як на майно, щодо якого виник спір між сторонами, так і на інше майно, що належить відповідачеві.
Отже, той факт, що автомобіль, належний ОСОБА_2 , придбаний до укладення шлюбу і не входить до складу майна, щодо якого виник спір, не виключає можливості обмеження судом прав його власника до вирішення спору по суті.
Згідно заявлених сторонами спору вимог предметом спору є квартира АДРЕСА_1 , рухоме майно (побутова техніка, предмети, меблі, тощо), вантажний автомобіль Рено Мідлум, 2004 року випуску.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді без її згоди розпорядився належним їй вантажним автомобілем, у зв'язку з чим вона змінила позовні вимоги і просить суд стягнути на її користь ринкову вартість відчуженого автомобіля у сумі 299 207,04 коп.
Наведену обставину, яка не заперечується учасниками справи, слід розцінювати як таку, що може ускладнити ефективний захист порушеного права.
Вимога ч.3 ст.150 ЦПК України про співмірність заходу забезпечення позову презюмує, що застосовані судом обмеження прав сторони спору, перш за все, не можуть бути очевидно обтяжливими, зважаючи, зокрема, на ціну позову та /або ж розмір і зміст заявлених вимог.
Є очевидним та таким, що не підлягає окремому доказуванню (ч.3 ст.82 ЦПК України) те, що вартість автомобіля Nissan QASHQAI, 2010 р.в., (дев'ять років експлуатації) не може бути суттєво (в рази) більшою, ніж заявлена ОСОБА_3 вартість відчуженого автомобіля Рено Мідлум, 2004 року випуску (299 207,04 коп.).
Отже, відсутні підстави для твердження про порушення вимоги співмірності вжитих судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи приписи ст.263 ЦПК України, є недоречними посилання в апеляційній скарзі на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у справі №537/121/15-ц.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність встановлених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.1, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 03 липня 2019 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов