"12" березня 2009 р. м. Київ К-16065/07
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Головчук С.В., Кобилянського М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військового комісаріату Автономної Республіки Крим, третя особа -Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про зобов'язання провести донарахування та виплату пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2007 року,
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що проходив службу у Збройних Силах та був звільнений в запас з призначенням йому пенсії. Вважає, що розрахунок пенсії є неправильний та проведений з порушенням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», оскільки в грошове забезпечення не включені премія в розмірі 33,3% та інші передбачені надбавки.
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2007 року залишено без змін.
Судові рішення були мотивовані тим, що право на надбавки, які просив включити в перерахунок призначеної пенсії позивач, він не набув, оскільки прийнятими нормативними актами зазначені надбавки були введені вже після звільнення його з військової служби.
Стосовно премії було визначено, що вона не є додатковим видом грошового забезпечення, а нормативні акти, які вводили її в дію, не передбачали включення останньої до грошової суми, з якої здійснюється нарахування пенсії.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач у поданій касаційній скарзі просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що у травні 2000 року позивач був звільнений в запас зі служби в Збройних Силах за віком з призначенням йому пенсії військовослужбовця. Пенсія позивачу була призначена з усіх видів грошового забезпечення, які він отримував під час служби, за винятком премії.
Відповідно до положень статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ при обчисленні пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей»від 17 липня 1992 року № 393 передбачено, що пенсії особам зазначеної категорії військовослужбовців обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується їм на день звільнення з військової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців»від 6 квітня 1998 року № 452, якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, премія, що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення.
Зазначене преміювання військовослужбовців було запроваджене на підставі Указу Президента України «Про грошове забезпечення військовослужбовців»від 4 жовтня 1996 року № 923 та здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців»від 22 травня 2000 року № 829. Проте наведеними нормативними актами не визначено, що ці премії віднесені до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців і що вони підлягають врахуванню при визначенні суми грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія.
Оскільки премія не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, тому вона не могла бути врахована позивачу при нарахуванні пенсії.
Стосовно інших надбавок, про врахування яких просив позивач, то щомісячні надбавки військовослужбовцям, встановлені Указом Президента України «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»від 23 лютого 2002 року № 173 у розмірі 100% грошового забезпечення, Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу»від 5 травня 2003 року № 389 у розмірі до 90% грошового забезпечення не є підвищенням грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована пенсія, а новими видами грошового забезпечення, яких він під час його служби в Збройних Силах не отримував, а тому ці надбавки не могли бути враховані позивачу при перерахунку пенсії.
Крім цього, зазначеними указами не передбачено перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв'язку із запровадженням цих надбавок.
Проте, ухвалюючи судові рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин щодо врахування до грошового забезпечення позивача для обчислення розміру пенсії надбавки за службу у Збройних Силах України, встановленої Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України»від 14 липня 1999 року № 847 в розмірі до 40% посадового окладу.
Як вбачається з грошового атестата позивача (а.с. 10) на день звільнення зі служби позивач отримував надбавку за службу у Збройних Силах України в розмірі 34 грн.
Суди як першої, так і апеляційної інстанції зазначеного документа не дослідили, належної оцінки цьому доказу не дали, хоч однією з позовних вимог позивача було врахування зазначеної надбавки для обчислення розміру пенсії.
Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, зазначені порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, а тому постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Юрченко В.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Головчук С.В.
Гурін М.І.
Кобилянський М.Г.