Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 липня 2019 р. № 520/5246/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити доплату пенсії за віком за період з 01.06.2018 по 31.12.2018 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу з 01 червня 2018 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву у встановлений судом строк не скористався.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 01.08.2014 позивач перебував на обліку в Харківському приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому місцем реєстрації позивача була наступна адреса - АДРЕСА_1 Красний Луч, АДРЕСА_2 , а фактичним місцем проживання - АДРЕСА_3 .
01.06.2018 позивач вирішив зареєструвати власне місце проживання за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується відміткою в паспорті позивача.
В зв'язку з реєстрацією місця проживання на підконтрольній території України, позивач звернувся до управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації із заявою про відмову від довідки внутрішньо перемішеної особи.
Рішенням №04-34/3734 від 05.06.2018 управління соціального захисту населення Харківської РДА було скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи ОСОБА_1 №6324001650 від 03.12.2014 та внесено відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних про ВПО.
Таким чином, з 05.06.2018 позивач не має статусу внутрішньо перемішеної особи.
Проте, позивачу була припинена виплата пенсії, та ним було подано адміністративний позов до суду за захистом свого порушеного права на отримання пенсії.
Суд зазначає, що 01.10.2018 рішенням Харківського окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з нездійснення виплат пенсії за віком ОСОБА_1 за новим місцем проживання - АДРЕСА_5 з 01.06.2018. Зобов'язано Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (62472, Харківська обл., Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дніпровська, будинок 206, код ЄДРПОУ 40386382) поновити з 01.06.2018 нарахування та виплату пенсії за віком на загальних підставах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ). У задоволенні решти позову - відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили 26.11.2018.
На виконання вищезазначеного рішення відповідачем було поновлено виплату пенсії з січня 2019 року, а доплата за період з 01.06.2018 по 31.12.2018 була нарахована, але не виплачена.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтвердженим таким рішенням суду. Відповідно до ч. 6 цієї статті за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача за порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що позивачем подано позов до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про зобов'язання виконати рішення суду в загальному порядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а не в порядку, передбаченому ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, що вбачається з позовної заяви.
Набрання рішенням суду законної сили породжує такі правові наслідки: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконано примусово.
Суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
При розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема те, що виконавче провадження становить завершальну стадію судового провадження.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з 01 червня 2018 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Отже, вищезазначена норма, нарахування та виплату суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії.
Таким чином, суд вважає вищезазначену позовну вимогу, заявленою передчасно, тобто до нарахування та виплати основної суми пенсії, та з цих підстав такою, що не підлягає задоволенню.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Дніпровська, буд. 206, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, 62472, ЄДРПОУ 40386382) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов