04 липня 2019 р. Справа №480/1600/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення допомоги на поховання, неотриманої пенсії та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- стягнути з відповідача виплату допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 у розмірі двомісячної пенсії згідно обліку;
- стягнути з відповідача виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 за березень 2019 року;
- стягнути з відповідача суму завданої моральної шкоди у розмірі 5000, 00 грн.
Ухвалою суду від 12.05.2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 27.06.2019 замінено відповідача Білопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою для отримання допомоги на поховання та недоотриманої пенсії своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час опрацювання документів були виявлені розбіжності, а саме у документах пенсійної справи по-батькові померлої зазначено „Євсіївна”, а у свідоцтві про смерть у графі „по-батькові” зазначено „Овсіївна”, у зв'зку з чим у виплаті допомоги на поховання та недоотриманої пенсії позивачу було відмовлено. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки ним було надано усі документи, необхідні для отримання допомоги на поховання та недоотриманої пенсії. Позивач звертає увагу на те, що при житті ОСОБА_2 відповідач регулярно нараховував та виплачував останній пенсію, при цьому жодних питань щодо невідповідності документів не виникало. На думку позивача, неправильний запис у матеріалах пенсійної справи не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги та недоотриманої пенсії. Крім того, позивач зауважує, що працівники управління відмовили у виплаті у грубій формі, чим принизили честь, гідність, репутацію позивача, завдали моральних страждань, а тому позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду, яку оцінює у 5000, 00 грн.
Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, зазначив, що у зв'язку з тим, що позивачем не надано належних документів, визначених пунктом 2.26 та 5.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 Білопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області правомірно відмовило ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання та недоотриманої пенсії.
Також, відповідач зауважив, що позивач у своїй позовній заяві не навів доказів причинного зв'язку між діями відповідача та завданою йому моральною шкодою, не вказав конкретно у чому полягає така шкода, не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, а тому вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с. 61, 62).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 15) та довідкою виконкому Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області про смерть від 12.03.2019 (а.с. 16).
Як вбачається із довідки виконкому Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 12.03.2019 № 257 ОСОБА_1 поховала свою матір за власний рахунок, з якою проживала разом до дня її смерті і вела спільне господарство з 2018 року (а.с. 11).
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 отримувала пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 (а.с. 17).
14.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою, в якій просила виплатити їй допомогу на поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 45), а також із заявою, в якій просила вирішити питання по виплаті пенсії її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до заяви додала документи, необхідні для отримання пенсії (а.с. 22).
Листом від 14.03.2019 № 14/В-1 Білопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області повідомило позивачу, що виплатити допомогу на поховання ОСОБА_2 не має можливості, у зв'язку з тим, що вона не перебувала на обліку в управлінні (а.с. 23).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 9 Закону № 1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до частин першої, другої статті 52 Закону №1058-ІV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно із абзацом 2 пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок) заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.
Відповідно до абзацу 5 пункту 1.7 Порядку, днем звернення за виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Пунктом 2.26 Порядку визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
При цьому, для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Аналогічна норма зазначена у статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що право на отримання коштів належить членам сім'ї спадкодавця, якщо відповідні кошти підлягали виплаті самому спадкодавцеві, але за життя він їх не отримав незалежно від причин.
За таких обставин, суд вважає, що позивач, як спадкоємець за законом, має право на суму пенсії, яка недоотримана спадкодавцем за життя.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України № 1058 до соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.
Згідно із ст. 53 Закону України №1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Розділом V Порядку встановлено, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання, свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявами про виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 та недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , при цьому позивачем було надано усі необхідні документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, а саме документ, що підтверджує особу заявника, довідку про смерть, свідоцтво про смерть, документи, що підтверджують родинні стосунки, спільне проживання із померлою особою (а.с. 9, 11, 15, 16, 61, 62).
Проте, відповідач в порушення вищевказаних норм законодавства не виплатив позивачу суму допомоги на поховання та недоотриману пенсію ОСОБА_2 з посиланням на те, що остання не перебувала на обліку в управлінні. Такого висновку, відповідач дійшов, виявивши розбіжності у написанні по-батькові померлої у пенсійні справі та у свідоцтві про смерть.
Однак, суд не бере до уваги посилання відповідача на вищевказані розбіжності як на підставу відмови у проведенні виплат, оскільки серія та номер паспорту, дата і місце народження, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків у копіях документів, наданих позивачем (12-13, 14) та у копіях документів, що містяться в матеріалах пенсійної справи (а.с. 46, 47), повністю співпадають. Тобто, є очевидним, що на обліку у відповідача перебувала саме матір позивача ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісіі з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) також, виклав окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний та послідовний спосіб.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, суд зауважує, що, оскільки нарахування та обчислення пенсії, допомоги на поховання належить до компетенції органу Пенсійного фонду України, а позивач не вказав конкретну суму виплати, яку просить стягнути, суд вважає, що належним, ефективним та достатнім способом захисту прав позивача буде зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання у розмірі двомісячної пенсії, яку отримувала ОСОБА_2 на момент смерті, та виплатити позивачу недоотриману пенсію ОСОБА_2 за березень 2019 року.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із пунктом 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
З аналізу вищенаведених норм законодавства можна дійти висновку, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд зазначає, що позивач у своїй позовній заяві не навів доказів причинного зв'язку між діями відповідача та завданою йому моральною шкодою, не вказав конкретно у чому полягає така шкода, не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди. Позивачем, також, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з неправомірною діяльністю відповідача як суб'єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини п'ятої статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення допомоги на поховання, неотриманої пенсії та моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) допомогу на поховання у розмірі двомісячної пенсії, яку отримувала ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) на момент смерті.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) недоотриману пенсію ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) за березень 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко