"20" жовтня 2009 р. м. Київ К-8379/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М.І.,
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О.В.,
Мойсюка М.І.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2009 року, -
У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що належить до соціальної категорії “дитина війни” та, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Втім, відповідач указану вимогу Закону не виконав.
Посилаючись на наведені обставини, просила визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька та зобов'язати нарахувати і виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
В обґрунтування касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, і має право на державну соціальну допомогу, зокрема, відповідно до статті 6 цього Закону, на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги про нарахування щомісячного підвищення до пенсії за 2007 рік, суд першої інстанції, з висновком якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, виходив з рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про нарахування щомісячного підвищення до пенсії за 2008 рік, суди виходили з того, що підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначене положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним. Отже, втратило чинність і застосуванню не підлягало.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що відповідач з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року повинен був діяти згідно з положеннями статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому цією статтею, тобто 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки відповідачем цього зроблено не було, то суди обґрунтовано поклали на нього обов'язок з перерахунку пенсії ОСОБА_4 та правильно визначили період його здійснення.
Відтак, судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді Т.Ф. Весельська