"06" жовтня 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Смоковича М.І.,
Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_6 до Севастопольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя від 10 травня 2007 року, -
У грудні 2006 року ОСОБА_7 пред'явила в суді указаний позов.
Зазначала, що відповідно до Цивільного кодексу України та пункту 8 Указу Президента України “Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності” передбачено відчуження права оренди земельної ділянки. Однак, Севастопольська міська рада своїм рішенням № 818 від 10 жовтня 2006 року “Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок продажу права оренди на земельні ділянки в адміністративно-територіальних межах міста Севастополя” заборонила переможцю аукціону продавати придбане на аукціоні право оренди земельної ділянки.
Посилаючись на те, що в разі перемоги в аукціоні та придбанні нею права оренди земельної ділянки, порушуватиметься її право на його продаж, просила визнати протиправним та скасувати зазначене рішення Севастопольської міської ради.
Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 10 травня 2007 року, ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_7 посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 6 статті 16 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що в разі надходження двох або більше заяв (клопотань) щодо однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлений інший порядок.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Севастопольської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить вирішення питань щодо розпорядження землею, надання земельних ділянок у власність та в користування.
Рішенням № 818 від 10 жовтня 2006 року Севастопольська міська рада внесла зміни до свого попереднього рішення № 3712 від 7 вересня 2005 року та затвердила в новій редакції Положення про порядок продажу права оренди на земельні ділянки в адміністративно-територіальних межах міста Севастополя. Зокрема, пунктом 4.20 цього Положення встановила, що переможець аукціону та організатор торгів протягом п'яти робочих днів після проведення аукціону повинні укласти договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, яким визначити зобов'язання сторін та встановити строки внесення платежів, розрахункові рахунки, на які вони повинні вноситися, штрафні санкції за прострочення платежів та строки укладення договору оренди земельної ділянки. Цим же договором встановлена заборона продажу придбаного на аукціоні права оренди.
Судами встановлено, що позивач не є особою, якої стосується оскаржене рішення Севастопольської міської ради № 818 від 10 жовтня 2006 року “Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок продажу права оренди на земельні ділянки в адміністративно-територіальних межах міста Севастополя” та не є суб'єктом правовідносин, в яких застосовуватиметься це рішення, оскільки вона участі в аукціоні щодо набуття права оренди земельної ділянки не приймала і з заявою про прийняття участі в такому аукціоні не зверталася.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із наведеного положення слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Оскільки рішення Севастопольської міської ради, яке оскаржила ОСОБА_6, її права та законні інтереси у публічно-правовій сфері ніякою мірою не порушує, а стосується лише правовідносин між Севастопольською міською радою та переможцем аукціону щодо набуття права оренди земельної ділянки, висновок судів про безпідставність позовних вимог є правильним та не спростовується доводами касаційної скарги.
Наведені обставини, відповідно до частини 3 статті 2201 КАС України, надають суду касаційної інстанції право відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя від 10 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М. І. Смокович
Т. Ф. Весельська
С. А. Горбатюк
О. В. Мироненко
Т. А. Чумаченко