"06" травня 2009 р. м. Київ К-555/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М.І.,
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О.В.,
Чумаченко Т. А.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лубнах Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоотриманої допомоги дитини війни,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Лубнах Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року, -
У липні 2008 року ОСОБА_4 пред'явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Лубнах Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоотриманої допомоги дитини війни, мотивуючи його тим, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни. З 1 січня 2006 року її щомісячна пенсія, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, повинна збільшуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком. Втім, відповідач указану вимогу Закону не виконав.
Посилаючись на наведені обставини, просила зобов'язати відповідачів нарахувати їй недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 -2007 роки, що складає 2 733 гривні 30 копійок.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лубнах Полтавської області (далі -УПФУ в місті Лубнах Полтавської області) визнано протиправною та зобов'язано перерахувати пенсію ОСОБА_4 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги УПФУ в місті Лубнах Полтавської області посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до статті 6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV “Прикінцеві положення” Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, цей Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року.
З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік було зупинено на підставі пункту 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, внесені зміни відповідно до яких пункт 17 статті 77 виключено, а статтю 110 викладено в іншій редакції. Зокрема, встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Закони України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Оскільки ж до 19 січня 2006 року дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запровадженні не були, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині виплат за 2006 рік.
Що стосується 2007 року, то на указаний період дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону), а також визначено, що в 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, є правильним висновок судів, що, з ухваленням Конституційним Судом України 9 липня 2007 року рішення № 6-рп/2007 про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню. А тому, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. Оскільки ж дія Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” закінчується 31 грудня 2007 року, то й перерахунок та виплата підвищення повинні проводитися до зазначеної дати.
Відповідач, УПФУ в місті Лубнах Полтавської області, вимоги своєї касаційної скарги про скасування ухвалених у справі рішень мотивував невизначеністю на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок з виплати підвищення до пенсії дітям війни, та відсутністю коштів для забезпечення таких виплат, оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок Державного бюджету, а Пенсійний фонд України є державним цільовим фондом, його кошти не повинні витрачатися на доплати до пенсій дітям війни, а тому він і не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян.
Колегія суддів вважає непереконливим наведений відповідачем довід, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, що встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати доплати до пенсії позивачу, передбаченої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФУ в місті Лубнах Полтавської області.
Висновок щодо необхідності здійснення виплат дітям війни саме органами Пенсійного фонду України підтверджується, зокрема, положеннями статті 88 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якою встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Оскільки суди всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, з'ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, ухвалені ними рішення підлягають залишенню в силі.
Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Лубнах Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді Т.Ф. Весельська