"07" квітня 2009 р. м. Київ К-24065/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Смоковича М.І.,
Суддів - Весельської Т. Ф.,
Горбатюка С. А.,
Мироненка О.В.,
Чумаченко Т. А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси про покладення обов'язку відшкодування шкоди та призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді Суворовського районного суду міста Одеси від 6 лютого 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2007 року, -
У грудні 2006 року ОСОБА_4 звернулася у суді з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси про покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди та призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з липня 1998 року вона, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, проживала з ним однією сім'єю та перебувала на його утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_5 загинув.
Вважала, що вона, як член сім'ї загиблого, яка, будучи непрацездатною особою перебувала на його утриманні, а тому відповідно до частин 1 та 2 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»має право на одержання щомісячних страхових виплат.
Ухвалою судді Суворовського районного суду міста Одеси від 6 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2007 року, у відкритті провадження в порядку адміністративного судочинства відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування зазначених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з позовної заяви, свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтовує перебуванням у фактичних шлюбних стосунках з покійним та на його утриманні.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 зазначеної статті визначено, що до компетенції адміністративних судів України належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 зазначеного Кодексу, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суддя суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обгрунтовано виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки йдеться про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, а також проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважає його правильним та обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги висновку судів не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при вирішенні питання про прийняття адміністративного позову порушено норми процесуального права.
Наведені обставини, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, надають суду касаційної інстанції право залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу судді Суворовського районного суду міста Одеси від 6 лютого 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді Т.Ф. Весельська