"25" березня 2009 р. м. Київ К-23223/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Бутенка В.І.,
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О.В.,
Штульмана І.В.,
при секретареві - Сидорович О.В.,
провівши в відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_4 до Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 28 липня 2006 року, -
У серпні 2005 року ОСОБА_4 звернулася до Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації з позовом про стягнення недоотриманих коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилалася, що відповідачі, в порушення вимог статей 37 та 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплачують їй, як особі, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, грошову допомогу та додаткову пенсію у розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою. Внаслідок цього за період з 1 серпня 2002 року по 31 липня 2005 року Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області заборгувало їй 6427 гривень 50 копійок, а Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області -47288 гривень 78 копійок.
Просила суд стягнути з відповідачів недоотримані нею кошти.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 7 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто на її користь з Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації допомогу у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва в сумі 2972 гривні за період з 1 серпня 2002 року по 1 серпня 2005 року та допомогу на оздоровлення в сумі 3279 гривень 90 копійок, а з Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області - підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, за період з 1 серпня 2002 року по 1 серпня 2005 року в сумі 14860 гривень та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 1, в сумі 2652 гривні 88 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 28 липня 2006 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 7 грудня 2005 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та відмовлено в їх задоволенні.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 5 Розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Справа вирішена судом першої інстанції після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України, апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.
Отже, з системного аналізу наведених правових норм слідує, що апеляційний загальний суд, як адміністративний, компетентний переглядати в апеляційному порядку лише справу, вирішену судом першої інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки ж, як зазначалося вище, справа судом першої інстанції вирішувалася за правилами Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд повинен був переглянути її за правилами цивільного судочинства.
Апеляційний же суд, усупереч наведеному вище, вирішив справу як адміністративну, що призвело до порушення норм процесуального права.
Допущене судом апеляційної інстанції порушення, відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є підставою для скасування ухваленого ним рішення та направлення справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 28 липня 2006 року скасувати, а справу направити до того ж суду для її розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді Т.Ф. Весельська