2-38/10
05 січня 2010 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Міросєді А.І.,
при секретарі Ульянцевій С.А.,
з участю:
позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Костянтинівське АТП 11409» м. Костянтинівка Донецької області (ЄДРПОУ 03113911) «про стягнення невиплачених сум при звільненні та відшкодування моральної шкоди», -
15 жовтня 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Костянтинівське АТП 11409» м. Костянтинівка Донецької області (ЄДРПОУ 03113911) про стягнення невиплачених сум при звільненні та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у ОСОБА_3 акціонерному товаристві «Костянтинівське АТП 11409» м. Костянтинівка Донецької області вона почала працювати за фахом інженер-механік з серпня 1981 року. З листопада 1985 року до грудня 1999 року працювала керівником Костянтинівського автовокзалу, з січня 2000 року переведена заступником голови правління - головним економістом. З 01 жовтня 2008 року у зв'язку з виробничою необхідністю вона прийняла виконання обов'язків головного бухгалтера, за що одержувала доплату. За весь час роботи отримувала грамоти, подяки за сумлінне виконання своїх обов'язків. З 01 січня 2009 року оплата здійснювалася тільки за виконання обов'язків головного бухгалтера у сумі 1300 грн., хоча обов'язки юриста, заступника голови правління продовжувала виконувати (захищала інтереси у судах, готувала всю необхідну документацію в органи міської влади та держадміністрацію). З 20 березня 2009 року почала виконувати обов'язки бухгалтера (як бухгалтера матеріального складу, бухгалтера по веденню розрахункового рахунку, журналів-ордерів по бухгалтерським рахункам, касової та квіткової дисципліни на підприємстві). За сумісність професій їй було обіцяно доплату - за юриста (з січня по липень 2009 року - 200 грн. щомісяця) та бухгалтера (з 20 березня по 31 липня 2009 року - 500 грн. щомісяця). Вважала, що за виконання обов'язків юриста їй не сплачено 1340 грн., за виконання обов'язків бухгалтера - 2000 грн. Загальний стаж роботи складає 28 років, який відпрацьовано у галузі пасажирського автомобільного транспорту, але 23 червня 2009 року вона написала заяву про звільнення з посади. Голова правління, після ознайомлення із заявою, попросив зробити баланс, всі звіти підприємства за 6 місяців, за умови виплати всіх необхідних коштів у повному обсязі. Вона погодилася і нею були зроблені та віднесені звіти по всіх фондах та організаціях, але голова правління своїх обіцянок не виконав. З 31 липня 2009 року вона звільнилася з посади за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України). Виплата належних їй при звільненні коштів була проведена відповідачем 25 серпня 2009 року, тобто час затримки розрахунку складає 24 доби; середньоденний заробіток - 66 грн., тобто відповідач повинен сплатити їй за час затримки розрахунку 1584 грн. Всього несплачена сума складає 4924 грн. Протягом серпня місяця вона приїздила на підприємство, зверталася до голови правління з проханням провести з нею усі розрахунки, на що отримувала відповідь, що коштів немає. Несвоєчасний розрахунок погіршує її матеріальне становище, так як у неї є діюча кредитна угода з «Промінвестбанком». Їй довелося займати кошти, щоб не нараховувалися відсотки за несплату кредиту. Також її дуже пригнічувало становище людини - прохача своїх відпрацьованих у повному обсязі коштів. Кожна відмова після звернення приголомшувала її, виводила з рівноваги, морально збентежувала, погіршувала її стан. За всі приниження їй завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює у 2000 грн. Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по виплаті сум, належних при звільненні, у розмірі 4934 грн., та у відшкодування моральної шкоди, завданої діями відповідача 200 грн.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити її позов у повному обсязі. Повідомила, що з приводу сумісництва та суміщення професій (посад) нею, жодного наказу по підприємству відповідача не видавалося, оплату їй було обіцяно особисто головою правління ОСОБА_4 в усній формі.
Представник відповідача ВАТ «Костянтинівське АТП 11409» ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та повідомила, що позивачка після звільнення з підприємства сама не бажала приходити за розрахунком. Ніяких наказів та розпоряджень по підприємству з приводу сумісництва та суміщення професій (посад) позивачкою не видавалося, і вона виконувала роботу, яка входить до посадових обов'язків головного бухгалтера. Проти факту завдання позивачці моральної шкоди заперечувала.
Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши надані докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 06 серпня 1997 року була прийнята начальником Костянтинівського автовокзалу ВАТ «Костянтинівське АТП 11409». 04 січня 2000 року переведена головним економістом - заступником голови правління. 01 січня 2009 року переведена на посаду головного бухгалтера. 31 липня 2009 року звільнена за угодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці позивачки (а.с. 5-7).
Наказів та розпоряджень по підприємству відповідача з приводу сумісництва та суміщення професій (посад) позивачкою не видавалося, що не заперечувалося сторонами у судовому засіданні.
Місячний посадовий оклад головного бухгалтера ВАТ «Костянтинівське АТП 11409» з 01 квітня 2009 року складає 1345 грн. (а.с. 16).
Згідно довідки від 28.127.2009 року, відповідач повинен виплатити позивачці ОСОБА_1 на час звільнення станом на 31.07.2009 року (заробітна плата за липень 2009 року з урахуванням компенсаційних виплат за невикористану відпустку при звільненні) 5412,79 грн. (а.с. 55).
Фактично остаточний розрахунок з позивачкою відповідачем був проведений 18 серпня 2009 року, що підтверджується відомістю на виплату грошей (а.с. 21).
У відповідності зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Таким чином, оскільки позивачка звільнилася 31.07.2009 року, виплата всіх сум, що належать їй від підприємства, повинна була бути проведена цього ж дня, проте, остаточний розрахунок з нею відповідачем був проведений лише 18.08.2009 року, при цьому відповідачем не було надано підтвердження щодо небажання позивачки отримати розрахунок своєчасно.
У відповідності зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що є підставою для стягнення з відповідача вказаного середнього заробітку.
Розрахунок середнього заробітку провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року з відповідними змінами та доповненнями.
Згідно п. 2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно довідки № 1 від 04.01.2010 року з доданим розрахунком, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період травня - червня 2009 року складає 72,70 грн. (а.с. 47).
Весь час затримки розрахунку за період з 01.08.2009 року по 18.08.2009 року становить 11 робочих днів, а середній заробіток за цей час 799,70 грн. (72,70х11 р.днів), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у відповідності зі ст. 117 КЗпП України.
Доказів щодо виконання роботи понад обов'язків головного бухгалтера протягом 2009 року, а також про наявність заборгованості відповідача за таку роботу у розмірі 3340 грн. позивачкою не надано.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині невиплачених сум при звільненні підлягають частковому задоволенню у межах наданих сторонами доказів: з відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Костянтинівське АТП 11409» на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період часу з 01.08.2009 року по 18.12.2009 року у розмірі 799,70 грн.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до змісту ст.233 КЗпП України вимоги про відшкодування заподіяної моральної шкоди заподіяної порушенням трудових прав працівника можуть бути пред'явлені протягом трьох місяців з моменту порушення трудових прав.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Оскільки порушення трудових прав позивачки (несвоєчасна виплата коштів при звільненні) у судовому засіданні знайшло підтвердження, суд вважає, що діями відповідача щодо несвоєчасної виплати належних при звільненні сум, позивачці ОСОБА_1 заподіяно моральні страждання, оскільки порушення її законних прав призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає, що, з урахуванням глибини таких страждань, тяжкості вимушених змін в її житті, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачці моральну шкоду у розмірі 150 грн.
В силу ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 76, 209, 212-215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Костянтинівське АТП 11409» м. Костянтинівка Донецької області (ЄДРПОУ 03113911) «про стягнення невиплачених сум при звільненні та відшкодування моральної шкоди» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Костянтинівське АТП 11409» м. Костянтинівка Донецької області (ЄДРПОУ 03113911) на користь ОСОБА_1:
- середній заробіток за час затримки розрахунку за період часу з 03 серпня 2009 року по 17 серпня 2009 року включно у розмірі 799 грн. 70 коп.;
- у відшкодування моральної шкоди 150 грн.,
а всього стягнути 949 (дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Костянтинівське АТП 11409» м. Костянтинівка Донецької області (ЄДРПОУ 03113911) на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошені 05 січня 2010 року, повний текст рішення виготовлений 06 січня 2010 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя