Справа № 587/2906/18
26 червня 2019 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Домненко Н.І., представника позивача Гакаля Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 26 травня 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 20 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови та правила) та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, станом на 11.03.2019 року, у загальному розмірі 39 721,09 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 173,56 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 10 471,75 грн., заборгованості за нарахованою пенею за прострочене зобов'язання - 16 608,11 грн., заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 100,00 грн., а також штрафу - 500,00 грн. та 1 867,67 грн., яку банк, остаточно уточнивши свої вимоги, просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав свої вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти уточнених позовних вимог, пославшись на те, що позивачем неправильно нарахований розмір заборгованості. Позивач, пред'являючи позов, виходив з такого порядку погашення заборгованості, який взагалі не був погоджений сторонами договору. Зокрема, порядок погашення боргу, з якого виходив позивач, пред'являючи уточнені позовні вимоги, в письмовій формі між сторонами не погоджувався, а односторонні дії позивача щодо погашення (списання відсотків за рахунок кредиту і додавання до тіла кредиту) не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів.
З'ясувавши правові позиції сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд зазначає наступне.
У відповідності з ст. ст. 526, 527, 623 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання. В разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані цим збитки. За кредитним договором банк або інша фінансова установа( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно положень статей 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частинами першою та другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частина 2 ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Викладеними нормами матеріального закону визначені істотні умови укладення кредитного договору, а саме розмір суми кредиту, умови його надання, сплати процентів за користування кредитом, які визначаються при укладенні сторонами договору шляхом складення його в письмовій формі, що підписується сторонами.
Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства.
Аналіз приведених норм матеріального права вказує, що правочин по укладенню кредитного договору вчиняється сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, у забезпечення виконання кредитного зобов'язання узгоджуються питання застосування до позичальника, в разі невиконання ним своїх зобов'язань, застосування неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаному сторонами.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заявлених вимог у позові, дотримуючись засад змагальності у цивільному судочинстві.
Надана банком анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що підписана ОСОБА_1 , не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, порядку його погашення, строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, а Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, всупереч положенням ст.ст.207, 1055 ЦК України та ч.4 ст.11 закону України "Про захист прав споживачів" відповідачем не підписані і не свідчать про досягнення між сторонами по справі домовленості щодо розміру процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу на умовах, визначеними цими документами.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 11.03.2019 року, що є додатком до уточненого позову та з виписки по картці/рахунку, позивачем щомісячно, починаючи з 01 липня 2015 року і до 01 липня 2018 року, погашалися (списувалися) відсотки за рахунок кредиту і додавалися до тіла кредиту (підтверджується четвертою колонкою розрахунку заборгованості) на загальну суму 29 810,55 грн. При цьому відповідачу такого розміру кредитного ліміту позивач взагалі не встановлював (розмір кредитного ліміту 20 000,00 грн.).
Такий порядок погашення заборгованості по відсоткам, з якого виходив позивач, за користування кредитними коштами між сторонами, в письмовій формі не погоджувався, а односторонні дії позивача щодо погашення (списання відсотків за рахунок кредиту і додавання до тіла кредиту) не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів.
Отже, станом на 11.03.2019 року, заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) відсутня: (10 173,56 грн. + 10 471,75 грн.) - 29 810,55 грн. = «- 9 165,24 грн.», а вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, як також вбачається з розрахунку заборгованості, що є додатком до позову, позивачем, безпідставно в односторонньому порядку, було збільшено розмір начебто погодженої сторонами на момент укладення договору річної відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а саме з 27,60% на рік до 32,40% на рік та з 32,40% на рік до 42,00% на рік.
Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
При цьому, право на зміну відсоткової ставки в односторонньому порядку не є абсолютним, так як кредитним договором повинно бути чітко передбачено на який розмір може збільшуватися відсоткова ставка, оскільки не зрозуміло чому саме в такому розмірі нараховується відсоткова ставка на суму заборгованості.
Відповідно до правової позиції у справі № 6-82цс16, висловленої у постанові Верховного суду України від 30 листопада 2016 року, звертається увага на те, що вирішуючи питання про правомірність зміни банком процентної ставки за користуванням кредиту, суд відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не врахував, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Матеріали справи таких доказів не містять.
Тому, розрахунок позивача нарахованих і погашених (списаних) за рахунок кредиту відсотків за збільшеним розміром є не вірним та спростовується вищезазначеним, що також свідчить про необґрунтованість вимог позивача в цій частині.
Згідно уточненої позовної заяви вимога до відповідача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом не заявлена, а суд відповідно до статті 13 ЦПК України зобов'язаний дотримуватись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.
Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) слід зазначити наступне.
З розрахунку та виписки по картці/рахунку вбачається, що позивачем нараховувалась пеня за прострочене зобов'язання та пеня за несвоєчасність сплати боргу на СУМУ ВІД 100 грн., а також нараховано штраф.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/ неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором. Якшо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Вимоги про стягнення з відповідача неустойки не грунтуються на відповідному письмовому правочині, оскільки, як зазначалося вище, сама анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами укладено не було.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на [ законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ПК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме правопорушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (Постанова Верховного 1 Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15).
Оскільки, за своєю правовою природою неустойка є грошовою сумою, що сплачується у разі порушення боржником зобов'язання, а позивачем не доведено невиконання/неналежного виконання відповідачем основного зобов'язання (заборгованість за тілом кредита відсутня, заборгованість за відсотками, згідно розрахунку позивача, відсутня), то і нараховувати її у позивача не було підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 623, 549, 550, 1049,1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України,
В задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за його необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А.Степаненко