Іменем України
26 червня 2019 року
Київ
справа №2а-12224/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/2795/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2013 (суддя Костенко Д.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 (головуючий суддя Горяйнов А.М., судді: Мамчур Я.С., Шостак О.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ПАТ "Укргазвидобування" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Балаклійському районі ГУ ДФС у Харківської області, у якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 №№0001691501, 0001701501, 0001711501, 0001721501 про нарахування штрафних санкцій за затримку сплати узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати за природний газ та за газовий конденсат.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014, позов задоволено частково.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі ПАТ "Укргазвидобування" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та прийняти у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що ПАТ "Укргазвидобування" своєчасно сплачено рентні платежі, а здійснена податковим органом зміна призначення платежу не може бути підставою для накладення штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність нарахування штрафних санкцій. Також позивач вказує на те, що податковий орган має право зараховувати кошти, що надходять для сплати поточних зобов'язань, в рахунок погашення лише того податкового боргу, який виник після 01.01.2011.
У свою чергу, відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, згідно яких податковий орган вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими. Відповідач вказує на помилковість висновків позивача про неправомірність зарахування коштів у погашення податкового боргу, який виник до 01.01.2011 на підставі Податкового кодексу України. Контролюючий орган зазначає, що оскільки граничний строк сплати настав 30.01.2011, таким чином податковий борг по розрахунку за грудень 2010 року утворився у січні 2011 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 попередній розгляд справи призначено на 26.06.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку ПАТ "Укргазвидобування" щодо несвоєчасної сплати рентної плати за газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні.
За результатами перевірки складено акт від 10.09.2012 №258/15-016/30019775.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові-повідомлення рішення від 24.05.2012:
№0001691501 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 459543,21грн. за порушення строків сплати рентної плати за газовий конденсат на 61 день;
№0001701501 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 398927,30грн. за порушення строків сплати рентної плати за газовий конденсат на 20 днів;
№0001715501 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9600551,79грн. за порушення строків сплати рентної плати за природний газ на 28 днів;
№0001721501 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1148757,34грн. за порушення строків сплати рентної плати за природний газ на 61 день.
На підставі статті 126, пункту 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, згідно якого штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, позивача зобов'язано сплатити штраф.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ПАТ «Укргазвидобування» звернулося до суду з позовом про їх скасування.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково. Судом визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012: №0001701501 у сумі 1 гривня; №0001711501 у сумі 1 гривня. У решті позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що наявні у справі докази у своїй сукупності частково спростовують зазначені відповідачем в акті висновки про наявність порушень підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та несвоєчасну сплату позивачем сум рентної плати за природний газ і газовий конденсат за листопад 2010 року. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Укргазвидобування", суд першої інстанції виходив з того, що до 01.01.2011 податковий орган не був уповноважений змінювати призначення платежу, визначене платником податку у платіжному дорученні. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач сплатив рентні платежі за природний газ та газовий конденсат з порушенням встановленого строку, а тому штрафні (фінансові) санкції були застосовані правомірно. Як вказано судами, позивачем не спростовано встановлених перевіркою порушень в частині сплати рентної плати за грудень 2010 року - лютий 2011 року, вересень - листопад 2011 року, за газовий конденсат за грудень 2010 року - лютий 2011 року, вересень - жовтень 2011 року.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Порядком обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і нафтовий конденсат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2011 №256 (далі - Порядок №256) встановлено, що згідно з підпунктами 5, 7 Порядку №256 платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, і протягом 20 календарних днів після закінчення звітного (податкового) періоду, яким відповідно до пункту 1 цього ж Порядку є календарний місяць, подає податковий розрахунок відповідного органу державної податкової служби.
Пунктом 8 Порядку №256 визначено, що сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Вказані положення пункту 8 Порядку №256 кореспондуються з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», згідно з яким платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
У відповідності до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу є грошовий платіж.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно копій податкових розрахунків рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат судом встановлено, що позивачем задекларовано наступні податкові зобов'язання з рентної плати за природний газ і газовий конденсат:
1) по рентній платі за природний газ:
за листопад 2010 року - 10506397,10грн., граничний строк сплати - 30.12.2010;
за грудень 2010 року - 10966329,09грн., граничний строк сплати - 30.01.2011;
за січень 2011 року - 12001200,08грн., граничний строк сплати - 02.03.2011;
за лютий 2011 року - 10465178,63грн., граничний строк сплати - 30.03.2011;
за вересень 2011 року - 5738781,72грн., граничний строк сплати - 30.10.2011;
за жовтень 2011 року: 88212092,86грн., 84585,93грн., 5986719,09грн., 45483,27грн., граничний строк сплати - 30.11.2011;
за листопад 2011 року: 7046067,91грн., 173983,.50грн., граничний строк сплати - 30.12.2011;
2) по рентній платі за газовий конденсат:
за листопад 2010 року - 2296305,16грн., граничний строк сплати - 30.12.2010;
за грудень 2010 року - 2210178,30грн., граничний строк сплати - 30.01.2011;
за січень 2011 року: 827140,44грн., 225850153грн., 544,14грн., граничний строк сплати - 02.03.2011;
за лютий 2011 року: 1083961,48 грн., граничний строк сплати - 30.03.2011
за вересень 2011 року - 2297711,04грн., граничний строк сплати - 30.10.2011;
за жовтень 2011 року: 1709725,96грн., 204,72грн., 2279302,22грн., граничний строк сплати - 30.11.2011;
за листопад 2011 року - 2408359,43 грн., граничний строк сплати - 30.12.2011.
Відповідно до рішення ДПА України від 27.01.2011 №3, договору про розстрочення грошових зобов'язань від 30.01.2011 №1 та додаткової угоди від 02.01.2011 до договору, позивачу надано розстрочення з 30.01.2011 до 01.02.2011 сплати грошових зобов'язань з рентної плати за природний газ за грудень 2010 року на суму 7464196,72грн. Згідно ДПА України від 28.01.2011 №21, договору про розстрочення грошових зобов'язань від 30.01.2011 №2 та додаткової угоди від 02.01.2011 до договору, позивачу надано розстрочення з 30.01.2011 до 01.02.2011 сплати грошових зобов'язань з рентної плати за газовий конденсат за грудень 2010 року на суму 1444743,25грн.
28.12.2011 позивачем подано уточнений податковий розрахунок за жовтень 2011 року, згідно з яким позивачем зменшено податкове зобов'язання з рентної плати за природний газ (Шебелинське) до 11305330,43грн.
Судами попередніх інстанцій досліджено надані позивачем копії платіжних доручень, що підтверджують сплату позивачем сум податкових зобов'язань з рентної плати за природний газ, рентній платі за газовий конденсат.
Крім того, у справі містяться облікові картки позивача з рентної плати за природний газ і газовий конденсат за 2010-2011 роки, які відображають здійснені позивачем платежі згідно платіжних доручень. При цьому аналіз даних облікових карток свідчить, що на час сплати позивачем зобов'язань з рентної плати за природний газ (30.12.2010) і газовий конденсат (17.12.2010) за листопад 2010 року у позивача обліковувалася недоїмка минулих звітних періодів на суму 1146574,39грн. і 91546,40грн., відповідно. Вказана недоїмка минулих звітних періодів була погашена в грудні 2010 року за рахунок платежів позивача за листопад 2010 року.
При цьому, самостійне спрямування відповідачем коштів позивача на погашення недоїмки минулих звітних періодів зумовило виникнення у позивача нової недоїмки за результатами розрахунку з бюджетом за листопад 2010 року. Відповідним чином на погашення недоїмки за листопад 2010р. відповідачем спрямовано платежі наступних звітних періодів, здійснені позивачем у січні, лютому 2011 року, що в свою чергу призводило до виникнення недоїмки за грудень 2010 року та в наступних звітних періодах.
Як встановлено судом першої інстанції, перераховані позивачем суми рентної плати за природний газ і газовий конденсат за листопад 2010 року відповідачем частково зараховані в рахунок погашення боргу минулих звітних періодів, а не за призначенням платежів, визначеним позивачем у платіжних дорученнях від 30.12.2010 №4292, від 17.12.2010 №4360, від 29.12.2010 №4690, що не відповідає пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Між тим, самостійне визначення та сплата позивачем сум рентної плати за нафту та газовий конденсат протягом граничних строків зазначених звітних податкових періодів 2010 року, вказує про належне виконання позивачем даного податкового обов'язку.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Суди дійшли висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1грн. податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2012 №0001691501 та №0001711501 є неправомірним, що є підставою для визнання протиправними і скасування вказаних податкових повідомлень-рішень в цій частині.
З 01.01.2011 набрав чинність Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 9.1.9 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за користування надрами належить до загальнодержавних податків та зборів
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 260.5 статті 260 Податкового кодексу України передбачено, що платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України; за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
За правилами пункту 260.7 статті 260 Податкового кодексу України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
При цьому згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, незалежно від визначеного платником податку призначення платежу, у разі наявності в нього податкового боргу, сума такого платежу у розмірі податкового боргу зараховується на погашення цього податкового боргу.
З матеріалів справи слідує, що позивач належним чином виконав свій податковий обов'язок зі сплати податкових зобов'язань з ренти за природний газ і газовий конденсат за листопад 2010 року, а відповідач неправомірно частково зарахував кошти в рахунок погашення недоїмки, яка існувала на момент такої сплати. Вказані обставини не спростовують фактичну наявність у позивача недоїмки, яка згідно з даними облікових карток не була повністю погашена і продовжувала обліковуватися за позивачем після 01.01.2011.
Суди вказали, що досліджені у якості доказів платіжні доручення про сплату після 01.01.2011 податкових зобов'язань з ренти за природний газ за грудень 2010 року - лютий 2011 року, вересень - листопад 2011 року, за газовий конденсат за грудень 2010 року - лютий 2011 року, вересень - жовтень 2011 року є належними і допустимими, але недостатніми доказами по справі, оскільки підтверджують лише часткову сплату поточних зобов'язань. Таким чином, надані позивачем докази не спростовують висновків перевірки, оскільки не можуть підтверджувати повноту і своєчасність сплати поточних зобов'язань в тій частині, яка зарахована у погашення недоїмки попереднього періоду.
Податковий кодекс України встановлює певний порядок сплати податкових зобов'язань у разі існування в платника податку податкового боргу. Так, у відповідності до абзацу 2 пункту 87.9 Податкового кодексу України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі порушення платником податків вимог абзацу 2 пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України податковий орган зобов'язаний, згідно абзацу цієї статті, зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Вчинення позивачем дій, що полягають у погашенні поточних податкових зобов'язань перед погашенням податкового боргу, не дають підстави вважати такі податкові зобов'язання своєчасно погашеними, адже сплачені ПАТ «Укргазвидобування» підлягають безумовному зарахуванню податковим органом в рахунок погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зважаючи на наявність у позивача недоїмки минулих звітних періодів, яка ним не була спростована, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України відповідач правомірно зараховував здійснені позивачем після 01.01.2011 платежі поточних звітних періодів саме в рахунок погашення недоїмки попередніх періодів, незалежно від визначеного позивачем призначення. При цьому, таке погашення недоїмки не звільняло позивача від обов'язку повного і своєчасного розрахунку з бюджетом за відповідний поточний звітний період.
За таких обставин висновок судових інстанцій про те, що в спірній ситуації дії контролюючого органу щодо зарахування поточних платежів у рахунок погашення податкового боргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відповідають вимогам пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
У касаційній скарзі ПАТ «Укргазвидобування» посилається на те, що позивач своєчасно сплачував свої зобов'язання по рентній платі за природний газ та газовий конденсат, однак податковий орган змінював призначення платежу в рахунок погашення податкового боргу минулих податкових періодів. З огляду на те, що зміна призначення платежу є дією податкового органу, позивач вважає, що порушення строку сплати поточних зобов'язань, яке відбулося внаслідок зміни призначення платежу податковим органом - не може бути підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України. Також позивач вказує на те, що податковий орган має право зараховувати кошти, що надходять для сплати поточних зобов'язань, в рахунок погашення лише того податкового боргу, який виник після 01.01.2011.
З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, згідно положень якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Наведений припис відповідає положенням пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України, відповідно до якого при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює розподіл такої суми.
Надаючи юридичний аналізу діям податкового органу із зарахування внесених платником платежів, суди правомірно керувалися нормативними положеннями, які діяли на час сплати платником відповідних коштів та їх зарахування контролюючим органом, з огляду на наведені зміни правового регулювання щодо черговості зарахування податковим органом сплачених платником коштів. Судами вірно встановлені обставини щодо підстав та періоду виникнення у платника грошових зобов'язань, а також щодо фактичних дат їх погашення позивачем (до і після 01.01.2011).
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПАТ "Укргазвидобування" без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду