24 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/5569/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Большакової О.О.,
Судової-Хомюк Н.М.,
секретаря судового засідання Цар М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича на постанову Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сасевич О.М.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 12 год. 08 хв. 28 грудня 2015 року, повне судове рішення складено 31 грудня 2015 року, у справі №813/6241/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
26.11.2015 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа), просила: визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №9718-00 від 19.03.2015 на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи (резидента України) в національній валюті; зобов'язати Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №9718-00 від 19.03.2015 на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи (резидента України) в національній валюті; зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №9718-00 від 19.03.2015 на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи (резидента України) в національній валюті; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавчих підстав для не включення позивача до переліку вкладників Уповноваженою особою не наведено. Суд першої інстанції вказав, що Уповноваженою особою не приймалося рішень про визнання правочину нікчемним, не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено, з яких підстав вбачається, що договір банківського вкладу, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину. Також зазначено, що Уповноваженою особою не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважена особа подали апеляційні скарги, просять скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити.
Уповноважена особа апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не встановив чи мали органи управління ПАТ «Банк «Київська Русь» повноваження на вчинення правочину (договору) 19.03.2015, враховуючи, що Фонд своїм рішенням від 19.03.2015 № 61 розпочав процедуру здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Київська Русь» та призначив Уповноважену особу. Скаржник вказує, що будь-які правочини, вчинені органами правління ПАТ «Банк «Київська Русь» 19.03.2015 не відповідають вимогам закону, оскільки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку, в тому числі керівників відділень Банку та осіб, що діють за довіреністю. Скаржник вказує, що правочин вчинений позивачем є таким, що штучно створює обов'язки Фонду щодо відшкодування грошових коштів, спрямований на заволодіння коштами та порушує публічний порядок, а тому є нікчемним. Також зазначає, що позивач не є вкладником, оскільки грошові кошти не залучені Банком від позивача, а є такими, що надані як фінансова допомога та, відповідно, позивач не має договору банківського вкладу. Крім того, звертає увагу, що в даному випадку відбулось «дроблення» коштів, що належали ПрАТ «Дублянський будівельник».
Фонд апеляційну скаргу мотивує тим, що відсутність відомостей про позивача у Переліку вкладників, який складається уповноваженою особою, не створює для Фонду гарантування обов'язок вживати заходи щодо включення позивача до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Скаржник вказує, що законодавство не покладає обов'язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників. Звертає увагу, що Фонд не міг порушити права позивача або вчинити щодо них бездіяльність, оскільки позивач не звертався до Фонду щодо відшкодування коштів. Крім того, вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки підстав не включення позивача Уповноваженою особою до переліку вкладників.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з статтею 230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає частково.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 19.03.2015 між ОСОБА_1 (Клієнт) та ПАТ «Банк «Київська Русь» (Банк) укладено договір банківського рахунку №9718-00 в національній валюті (відкриття рахунку фізичній особі резиденту), відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкрив Клієнтові поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України та зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку, а Клієнт зобов'язався оплатити послуги Банку за встановленими тарифами (т.1 а.с.30-31).
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.3 Договору Банк прийняв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахункові операції та забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок позивача.
Договір набув чинності з дня підписання і укладений строком на 1 рік.
19 березня 2015 року на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від Приватного акціонерного товариства «Дублянський будівельник» надійшли грошові кошти у сумі 199 800 грн в якості поворотної фінансової позики, яку ОСОБА_1 отримала як працівник цього Товариства відповідно до укладеного Договору позики грошових коштів від 19.03.2015.
Зарахування коштів на поточний рахунок позивача підтверджено підписом працівника банку та відтиском печатки банку про проведення операції 19.03.2019 на виписці по особовому рахунку (т.1 а.с.29).
19 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» відповідно до якого з 20 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 20.03.2015 по 19.06.2015. Призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Волкова О. Ю. (т.1 а.с.99-100).
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.06.2015 продовжено здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Київська Русь» по 19.07.2015 (включно) та продовжено повноваження Уповноваженої особи (т.1 а.с.101).
17.07.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №138 на підставі постанови Правління Національного банку України № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» про припинення здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» з 17.07.2015, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб з 17.07.2015. Призначено Уповноваженою особою фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. строком на 1 рік з 17.07.2015 по 16.07.2016 включно (т.1 а.с.102-103).
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 17 червня 2015 року Банк розпочинає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився 31 березня 2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).
Листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.07.2015 №02-24315/15 щодо отримання гарантованої суми за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_1 , повідомлено, що в Переліку вкладників, що переданий до Фонду гарантування Уповноваженою особою, інформація про вклади ОСОБА_1 відсутня. Для вирішення питання по суті рекомендовано звернутись до Уповноваженої особи (т.1 а.с.19-20).
Згідно з Листом Уповноваженої особи від 27.07.2015 №6820.1/29 Уповноваженою особою визнано сумнівною операцію щодо перерахування 19.03.2015 коштів в сумі 199 800 грн. на поточний/вкладний рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , а тому відповідні документи направленні Банком на розгляд до правоохоронних органів в порядку, передбаченому чинним законодавством, та операції за вказаним рахунком тимчасово обмежені (т.1 а.с.22).
Відповідно до Повідомлення від 22.10.2015 №9485/16 Уповноваженою особою проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів), здійснених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. За результатами проведення перевірки виявлені правочини, що підпадають під ознаки нікчемності у відповідності до вимог частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Керуючись положеннями п.4 ч.2 ст.37, п.1 ч.4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повідомлено про нікчемність відповідно до приписів п.2 та 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 ЦК України правочину щодо перерахування коштів з особового рахунку, який належить ПрАТ «Дублянський будівельник», на особовий рахунок № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , з призначенням платежу надання поворотної фінансової позики згідно з договором б/н від 19.03.2015 (т.1 а.с.23).
Вважаючи дії відповідачів щодо не включення до переліку та загального реєстру вкладників, а також щодо не здійснення виплат гарантованої суми відшкодування протиправними, ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2121-III) національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 4452-VI).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Частиною 1 статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 4452-VI вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною 4 статті 26 Закону № 4452-VI встановлено вичерпний перелік підстав за наявності яких Фонд не відшкодовує кошти.
Згідно з частиною 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до положень статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами визначено Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення № 14).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Положення № 14 Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Згідно з пунктом 4 Розділу ІІІ Положення № 14 перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ Положення № 14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІV Положення № 14 Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (пункт 4 Розділу ІV Положення № 14).
Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
В свою чергу, підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи.
При цьому, вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
З врахуванням вказаного, аргументи скаржників, що позивач не є вкладником, оскільки грошові кошти не залучені Банком від позивача, а є такими, що надані як фінансова допомога, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 14 травня 2019 року (справа № 826/18545/15), від 17 травня 2019 року (справа №826/2710/16), від 11 червня 2019 року (справа № 814/2560/16), а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року (справа № 802/351/16-а).
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно з частиною 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження ,що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 38 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорі
Суд апеляційної інстанції зауважує, що право уповноваженої особи перевіряти правочини на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктами 2 та 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, на які міститься покликання у повідомленні про нікчемність правочину від 22.10.2015, встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Як зазначено у повідомленні про нікчемність правочину від 22.10.2015 виявлені під час перевірки факти підтверджують те, що укладення договору банківського рахунку та проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 , який належить позивачу, збільшувало зобов'язання Банку, погіршувало фінансове становище Банку і сприяло приведенню до неплатоспроможності. Перерахування коштів здійснювалось у безготівковій формі з іншого рахунку, тобто кошти надійшли внаслідок «дроблення» рахунку іншого клієнта з метою отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В апеляційній скарзі Уповноважена особа покликається на те, що ПрАТ «Дублянський будівельник» надало поворотну фінансову допомогу фізичним особам, що надало можливість ПрАТ «Дублянський будівельник» як власнику вкладу отримати суми вкладів повністю, без будь-яких обмежень через фізичних осіб, що, на переконання скаржника, є наданням переваг цим вкладникам перед іншими кредиторами, що є ознаками нікчемності правочину.
Згідно з частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Водночас, положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція № 492) встановлено, що за договором банківського рахунку банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки - рахунки, що відкриваються банком клієнтам на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 1.8). За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 5.1). За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності. (пункт 7.8).
Відповідно до пункту 1.37 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень та обставин справи дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що відкриття поточного рахунку на ім'я позивача та перерахування Банком коштів з поточного рахунку юридичної особи на поточний рахунок фізичної особи з призначенням платежу «поворотна фінансова позика» є послугою, що надається Банком, яка не підпадає під перелік, визначений частині 4 статті 26 Закону № 4452-VI, кошти за якою не відшкодовуються Фондом.
В свою чергу, скаржники при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій не підтверджено належними та допустимими доказами, протиправність переказу коштів за дорученням юридичної особи з її поточного рахунку на поточний рахунок фізичної особи. Водночас з аналізу вказаних законодавчих положень ознак протиправності таких дій Банком судом апеляційної інстанції не встановлено.
Також скаржниками не доведено належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору поточного рахунку та здійснення транзакції ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо зарахування суми коштів на поточний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших кредиторів банку.
За таких обставин пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Безпідставними на переконання суду апеляційної інстанції є аргументи скаржника щодо укладення Договору банківського рахунку №9718-00 в національній валюті органами управління ПАТ «Банк «Київська Русь» після початку процедури здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а отже нікчемності такого договору, оскільки Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 61 від 19.03.2015 процедура виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації розпочата з 20 березня 2015 року, тобто укладення зазначеного договору відбулись до початку віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку.
Водночас, щодо аргументів скаржника Уповноваженої особи про зарахування коштів на поточний рахунок позивача 20.03.2015 о 04:40:13 як на підставу нікчемності досліджуваного правочину, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 19.03.2015 залишок коштів по закінченню дня становив 199 800 грн., кошти надійшли від ПрАТ «Дублянський будівельник».
Відповідно до частини 2 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Статтею 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.
Як вбачається з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 за 19.03.2015 переказ коштів з рахунку ПрАТ «Дублянський будівельник» на рахунок ОСОБА_1 відбувся 19.03.2015. Станом на закінчення дня залишок коштів на рахунку ПрАТ «Дублянський будівельник» становив 139,39 грн. (т.1 а.с.106).
Виходячи з системного аналізу наведених законодавчих норм суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач як добросовісна сторона договору банківського рахунку не повинен нести негативні наслідки в разі порушення банком строку (дати) зарахування коштів, що визначено у розрахунковому документі.
Водночас, сам факт знаходження на рахунку позивача грошових коштів відповідачем не заперечується.
Окрім того, слід зауважити, що відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з положеннями статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Судом апеляційної інстанції під час судового розгляду справи не встановлено, що вчинені позивачем правочини спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади або ж незаконне заволодіння ним.
Окрім того, в силу положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключено судом.
Судом апеляційної інстанції не встановлено існування відповідних судових рішень про визнання недійсними Договору банківського рахунку №9718-00 в національній валюті від 19.03.2015.
Таким чином, враховуючи, що при вирішенні цього спору ключовою є перевірка на відповідність законодавству розпорядчого документу Уповноваженої особи щодо наявності/відсутності обґрунтованих підстав нікчемності правочинів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тоді як Уповноваженою особою не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №9718-00 від 19.03.2015, зобов'язання включити позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №9718-00 від 19.03.2015, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №9718-00 від 19.03.2015.
Водночас, щодо позовних вимог в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то суд апеляційної інстанції вважає такі передчасними, оскільки Загальний реєстр вкладників складається на підставі переліку, наданого Уповноваженою особою, оскільки позивача на момент звернення до суду із адміністративним позовом та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не було включено до переліку вкладників, то відповідно у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ще не виникло жодних правовідносин з позивачем щодо включення його до Загального Реєстру вкладників, а розв'язання спору на майбутнє чинним законодавством не передбачено.
Вказане має наслідком скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині з вищевикладених підстав.
Щодо судових витрат, то з врахуванням положень статті 139 КАС України, часткового задоволення позовних вимог, а також, оскільки згідно з статтею 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, в свою чергу, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, слід стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції 0.0.468372876.1 від 27.11.2015.
Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року у справі № 813/6241/15 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №9718-00 від 19.03.2015 на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи (резидента України) в національній валюті.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» включити ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №9718-00 від 19.03.2015 на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи (резидента України) в національній валюті.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №9718-00 від 19.03.2015 на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи (резидента України) в національній валюті.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: бул.Т.Шевченка, 33-Б, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції 0.0.468372876.1 від 27.11.2015.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді О. О. Большакова
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 03.07.2019