02 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5341/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Шевчук С.М,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 140/379/19 за адміністративним позовом Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2019 № 0006105212 та № 0006115212,-
суддя в 1-й інстанції - Денисюк Р.С.,
час ухвалення рішення - 10.04.2019 року, 11:02 год,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 15.04.2019 року,
14 лютого 2019 року підприємство теплових мереж "Ковельтепло звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2019 № 0006105212 та № 0006115212.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної камеральної перевірки з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість за листопад-грудень 2017 року та січень-липень 2018 року складено акт перевірки від 09.01.2019 № 177/03-20-52-12-30514446, яким встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
На підставі вказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 № 0006105212, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 87750,86 грн. та № 0006115212, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 180118,22 грн.
Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та зазначає, що станом на 17.05.2017 ДФС України самостійно провела поповнення електронного рахунку за грудень 2015 року на суму 444123,00 грн., внаслідок чого збільшилась сума ліміту на електронному рахунку та зменшилась картотека на електронному рахунку в сумі 444123,00 грн.
Станом на 17.05.2017 ПТМ “Ковельтепло” мало достатню суму ліміту для реєстрації податкових накладних, яка становила 6322,4 тис. грн.
В результаті проведеної ДФС України вказаної операції на електронному рахунку позивача встановився залишок коштів в сумі 401,3 тис. грн., а за даними індивідуальної картки платника податків виникла неіснуюча недоїмка.
Позивач вказує на те, що заборгованість виникла з технічних причин, а не з вини підприємства є неіснуючою, штрафні санкції нараховано на штучно створений податковий борг ДФС України, який утворився станом на 31.12.2017 в сумі 475470,22 грн.
Таким чином, неіснуючий податковий борг в сумі 180118,22 грн. виник внаслідок першочергового зарахування коштів ДФС України в рахунок неіснуючого боргу на суму 438754,30 грн. при здійснення поточних узгоджених зобов'язань позивачем по ПДВ, і на який ДФС України безпідставно нараховано позивачу штрафні санкції в сумі 180118,22 грн. Просив позов задовольнити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте без з'ясування обставин справи, повноти та об'єктивності дослідження доказів та з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач визнав податкову заборгованість по податку на додану вартість, яка станом на 30.09.2018 року є не погашеною. Зазначає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не дотримано принципу змагальності сторін, справедливого та неупередженого вирішення спору.
Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що сплата грошових зобов'язань з ПДВ ПТМ «Ковельтепло» здійснювалась своєчасно, в повному обсязі та в межах граничних термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ, отже вина позивача щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов'язань відсутня. Тому відповідачем протиправно застосовані штрафні санкції відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України в розмірі 10 відсотків суми податкового боргу (1801182,00 грн.) та 20 відсотків суми податкового боргу (475470,22 грн.).
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 09.01.2019 проведена камеральна перевірка ПТМ “Ковельтепло” з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість за листопад-грудень 2017 року та січень-липень 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 09.01.2019 № 177/03-20-52-12-30514446 (а.с. 21).
В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання сплати податку на додану вартість, а саме: дата виникнення податкового боргу 30.12.2017 в сумі 169453,00 грн., зараховано до бюджету 26.01.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 27; дата виникнення податкового боргу 30.01.2018 в сумі 401298,30 грн., зараховано до бюджету 23.02.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 24; дата виникнення податкового боргу 02.03.2018 в сумі 401298,30 грн., зараховано до бюджету 26.03.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 24; дата виникнення податкового боргу 30.03.2018 в сумі 401298,30 грн., зараховано до бюджету 23.04.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 24; дата виникнення податкового боргу 30.04.2018 в сумі 401298,30 грн., зараховано до бюджету 25.05.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 25; дата виникнення податкового боргу 30.05.2018 в сумі 26536,00 грн., зараховано до бюджету 23.06.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 24; дата виникнення податкового боргу 30.05.2018 в сумі 37456,00 грн., зараховано до бюджету 23.07.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 54; дата виникнення податкового боргу 30.05.2018 в сумі 10,00 грн., зараховано до бюджету 17.10.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 140; дата виникнення податкового боргу 30.05.2018 в сумі 337296,30 грн., зараховано до бюджету 30.10.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 153; дата виникнення податкового боргу 30.06.2018 в сумі 26536,00 грн., зараховано до бюджету 30.10.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 122; дата виникнення податкового боргу 30.07.2018 в сумі 37456,00 грн., зараховано до бюджету 30.10.2018, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 92, за що передбачена відповідальність відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України.
На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 № 0006105212, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 87750,86 грн. та № 0006115212, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 180118,22 грн. (а.с. 22-23).
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Згідно з пунктом 38.1. статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Пунктами 49.1., 49.3 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (пункт 49.4. статті 49 ПК України).
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 200-1.1. статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» затверджено порядок електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок № 569). Цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.
Відповідно до пункту 4 Порядку 569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 569 якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року.
При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися за відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Реєстрі, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих в податковій звітності з податку у цьому звітному періоді.
Сума податку, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (е ПопРах). Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (е ПопРах) не призведе до формування від'ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку (е Накл).
Для відповідного перерахування коштів ДФС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).
Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п'яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов'язань, здійснює відповідне перерахування.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на несвоєчасність сплати "Ковельтепло" узгоджених податкових зобов'язань, згідно поданих податкових декларацій та рішень про розстрочення суми грошових зобов'язань.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивачем за період з листопада 2017 року по липень 2018 року щомісячно подавались податкові декларації по податку на додану вартість: за листопад 2017 року, сума грошового зобов'язання по ПДВ - 169453 грн.; за грудень 2017 року, сума грошового зобов'язання по ПДВ - 1058811,00 грн., граничний термін сплати - 30.12.2017, сплачено 29.12.2017 в сумі 169453,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 2479; за січень 2018 року, сума грошового зобов'язання по ПДВ - 832804,00 грн., граничний термін сплати - 30.01.2018, сплачено 26.01.2018 в сумі 320000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 2744, в сумі 81650,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 2745, в сумі 657350,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 2750; за лютий 2018 року, сума грошового зобов'язання по ПДВ - 1349911,00 грн., граничний термін сплати - 28.02.2018, сплачено 23.02.2018 в сумі 832804,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 3016; за березень 2018 року, сума грошового зобов'язання по ПДВ - 1351824,00 грн., граничний термін сплати - 30.03.2018, сплачено 29.03.2018 в сумі 1349911,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 3423; за квітень 2018 року, сума грошового зобов'язання по ПДВ - 958725,00 грн., граничний термін сплати - 30.04.2018, сплачено 19.04.2018 в сумі 1352000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 3697; за травень 2018 року, сума грошового зобов'язання по ПДВ - 26536,00 грн., граничний термін сплати - 30.05.2018, сплачено 24.05.2018 в сумі 959000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 4087; за червень 2018 року, сума грошового зобов'язання по ПДВ - 37456,00 грн., граничний термін сплати - 29.06.2018, сплачено 27.06.2018 в сумі 26650,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 4440; за липень 2018 року, граничний термін сплати - 29.07.2018, сплачено 26.07.2018 в сумі 37456,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 4692. Всього до сплати грошових зобов'язань за вказаний період 5785520,00 грн., а фактично сплачено 5786274,00 грн.
Вказане свідчить про те, що сплата грошових зобов'язань по податку на додану вартість здійснювалась своєчасно та в повному обсязі.
Щодо посилань апелянта на те, що позивач самостійно визнає факт заборгованості по ПДВ, яка станом на 30.09.2018 року є непогашеною, то колегія суддів зазначає, що позивач заперечує те, що визнав податковий борг, наполягає на тому, що допоміг контролюючому органу усунути його помилку, оскільки представників підприємства запевнили, що заборгованість виникла не з їх вини, а неправомірно нараховані штрафні санкції будуть списані ГУ ДФС у Волинській області.
З приводу розбіжностей, наявних в інтегрованій картці платника та на електронному рахунку ПТМ “Ковельтепло” зверталося з листами від 09.08.2018 № 1667 та від 17.09.2018 № 2020 до ДФС України.
ДФС України листом від 25.09.2018 № 29659/7/99-99-12-03-01-18 зобов'язала ГУ ДФС у Волинській області провести детальний аналіз руху на електронному рахунку платника, по документальний аналіз даних декларацій ПДВ, уточнюючих розрахунків та інших нарахувань в інтегрованій картці платника (а.с. 44).
ГУ ДФС у Волинській області листом від 01.10.2018 № 17194/10/03-20-12-01-13 повідомило, що проведеним аналізом даних в СЕА ПДВ ПТМ “Ковельтепло” встановлено, що 17.05.2017 відбулося поповнення електронного рахунку в розмірі 444123 грн. (№ документа 201595690000100 від 23.12.2015) на суму коштів за результатами проведення органами Казначейства розрахунків платника податків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. В результаті проведення зазначеної операції збільшено суму ліміту в СЕА ПДВ на 444123 грн. та зменшено картотеку на ЕР в сумі 444123 грн. За даними ІКПП системи «Облік податків» ІС «Податковий блок» станом на 30.09.2018 у ПТМ “Ковельтепло” рахується заборгованість з ПДВ в сумі 401298,30 грн. (період формування з 25.12.2017). Згідно з реєстром транзакцій ПТМ “Ковельтепло” має залишок коштів станом на 30.09.2018 в сумі 402934,83 грн. (дата транзакції 26.07.2018) (а.с. 45-46).
Співставиши дані інтегрованої картки з даними податкових декларацій за відповідні звітні періоди, а також договорів про розстрочення грошових зобов'язань, платіжних доручень, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про відсутність у ПТМ «Ковельтепло» заборгованості з податку на додану вартість станом на 31.12.2017.
З підстав вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що борг виник на особовому рахунку платника податків ПТМ “Ковельтепло” не з вини підприємства, а з технічних причин контролюючого органу.
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки ним застосовано закони, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Щодо посилань апелянта на порушення норм процесуально права, зокрема щодо неналежності та недостовірності доказів, то колегія суддів зазначає, що вищевказане не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 140/379/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Я. С. Попко
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 03.07.2019 року