П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 486/156/19
Головуючий в 1 інстанції: Далматова Г.А.
Час і місце ухвалення: 04.04.2019р., м. Южноукраїнськ
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Осіпова Ю.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Якиміва Олександра Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
22.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до інспектора СРПП Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Якиміва Олександра Сергійовича про визнання незаконними дій відповідача щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №894606 від 17.01.2019 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020 грн. за порушення ч.5 ст.122 КУпАП; скасування вказаної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 24.04.2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки її доводам, що встановлений біля магазину «Сільпо» по проспекту Незалежності, 35 в м.Южноукраїнську дорожній знак 7.17 «Інвалід» не відповідає Правилам дорожнього руху та вимогам національного стандарту ДСТУ 4100-2014 «ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування.».
Також, апелянт посилається на те, що судом не враховано її твердження щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху та допущення грубих помилок в тексті спірної постанови серії ДПО18 №894606 від 17.01.2019 року.
Посилається апелянт і на те, що судовим рішенням у справі №486/869/18 встановлено, що дорожній знак 7.17 «Інвалід», встановлений біля магазину «Сільпо» по проспекту Незалежності, 35 в м.Южноукраїнську, має пошкодження та не відповідає вимогам Закону України «Про дорожній рух».
У зв'язку з викладеним, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04.04.2019 року та прийняття нового - про задоволення позовних вимог.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів доходить висновку про задоволення скарги.
Предметом спору є оскарження ОСОБА_1 дій інспектора СРПП Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Якиміва Олександра Сергійовича щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №894606 від 17.01.2019 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020 грн. за порушення ч.5 ст.122 КУпАП, та вимога про скасування вказаної постанови.
Як слідує зі змісту спірної постанови відповідача 17.01.2019 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Almera, номерний знак НОМЕР_1 , здійснила зупинку стоянку в дії дорожнього знаку 5.34 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Інвалід», чим порушила п.8.2 Правил дорожнього руху України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП.
При зверненні з позовом до суду ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що нею вимушено здійснено зупинку біля магазину «Сільпо», що розташований за адресою: пр-т Незалежності, 35 в м.Южноукраїнськ, для того, щоб провести по сходах і посадити в машину літню жінку із зайвою вагою, що заважає ходити. При цьому, інспектор не відрекомендувався, не вияснив причину зупинки, взяв документи, направився до службового автомобіля, в якому склав постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №894606 від 17.01.2019 року. Тобто, фактично розгляду справи про адміністративне правопорушення не мало місця.
Також, позивач посилалася на те, що дорожній знак, встановлений біля магазину «Сільпо» у м.Южноукраїнськ протирічить вимогам ПДР. Зокрема, його розміщено таким чином, що не добре видно учасникам дорожнього руху; дорожній знак не відповідає вимогам п.10.2.4 національного стандарту ДСТУ 4100-2014 «ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування».
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що правопорушення, за вчинення якого позивача притягнено до адміністративної відповідальності, дійсно мало місце, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на невідповідність дорожнього знаку і таблички нормам ДСТУ та недотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленого КУпАП, зазначивши, що такі доводи ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до змісту статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху України зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог ПДР України (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог ПДР України, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Пунктом 15.1 ПДР України визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до п 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно пп. «е» п. 8.4 ПДР України таблички до дорожніх знаків уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Так, дорожній знак 5.38 «Місце для стоянки» відповідно до ПДР України застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою «Р» та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою «Р» та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.
Водночас, табличка 7.17 «Особи з інвалідністю» до дорожнього знаку 5.38, відповідно до ПДР України, означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак Водій з інвалідністю відповідно до вимог цих Правил.
Згідно ч.5 ст.122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, згідно п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до змісту ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та іншими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не заперечує того, що керуючи транспортним засобом вона здійснила стоянку на місці паркування осіб з інвалідністю.
Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність вчинення та наявність події вказаного адміністративного правопорушення.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що стоянка була вимушеною - з метою посадки в машину літньої жінки із зайвою вагою, оскільки ні Правила дорожнього руху України, а ні положення КУпАП, не передбачають винятків щодо виконання учасниками дорожнього руху приписів дорожніх знаків та табличок до них.
Щодо доводів апелянта про невідповідність дорожнього знаку у вигляді таблички за п.7.17 «Інваліди» вимогам Правил дорожнього руху України та ДСТУ 4100-2014, то колегія суддів зазначає, що відповідно до Розділу 5 «Технічні вимоги» ДСТУ 4100-2014 визначаються вимоги до конструкції, фотометричні характеристики, колориметричні характеристики, зносостійкість та контрастність дорожніх знаків.
При цьому, відповідно до ДСТУ 4100-2014 та Правил дорожнього руху України, невідповідність дорожнього знаку технічним характеристикам, визначеними ДСТУ 4100-2014, не є підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Згідно пп. 8.2-1 ПДР України дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому, дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Колегія суддів, проаналізувавши наявні в матеріалах справи фотознімки дорожнього знаку 5.38 та 7.17 з місця події (а.с. 25-26), зазначає, що зображення на табличці 7.17 до дорожнього знаку 5.38 є чітким та видимим як у світлу, так і в темну пору доби.
Окрім цього, ДСТУ 4100-2014 визначено, що знаки 5.38.1-5.38.3 «Місце для стоянки» потрібно застосовувати для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів (п. 10.7.35 ДСТУ 4100-2014), та табличку 7.17 «Інваліди» потрібно застосовувати зі знаками 5.38.1-5.38.3, 5.39, щоб зазначити місця (або спеціально відведену частину майданчика) для стоянки транспортних засобів, якими керують інваліди (п. 10.9.21 ДСТУ 4100-2014).
Відтак, доводи апеляційної скарги в даній частині колегія суддів не приймає до уваги.
Колегія суддів критично ставиться до посилань Трущенко С.О. про зазначення у спірній постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серії ДПО18 №894606 від 17.01.2019 року про те, що вона здійснила стоянку в дії дорожнього знаку 5.34, а не 5.38, оскільки, зважаючи на зазначення в постанові назви дорожнього знаку «Місце для стоянки», це дає підстави вважати, що у даному випадку мало місце допущення інспектором описки (помилки).
Поряд з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження апелянта про недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При зверненні до суду першої інстанції та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що фактично розгляду справи про адміністративне правопорушення не мало місця, інспектор забрав у неї документи, підійшов до службового автомобіля, де і склав оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, відповідач не надав їй можливості скористатися допомогою адвоката, не роз'яснив її права, а також не прийняв її пояснення щодо вчиненого адміністративного правопорушення.
З метою перевірки вказаних обставин ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 року зобов'язано Южноукраїнське відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надати до суду апеляційної інстанції запис з нагрудної камери інспектора СРПП Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Якиміва Олександра Сергійовича від 17 січня 2019 року у період з 17:00 по 19:00 год.
На виконання вимог вказаної ухвали листом від 24.06.2019 року Южноукраїнське відділення поліції Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області повідомило про неможливість надання фото та відеодоказів, оскільки матеріали фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого 17.01.2019 року ОСОБА_1 з технічних причин не збереглися.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надав до суду доказів дотримання ним вимог КУпАП, які регулюють порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Своїми діями інспектор СРПП Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_2 фактично позбавив особу, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості вільно розпоряджатись своїми процесуальними правами, що є неприпустимим.
Оскільки чинним законодавством визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду справи, та в судовому порядку встановлено невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків на стадії оформлення адміністративного правопорушення, колегія суддів доходить висновку, що вказана обставина є достатньою підставою для скасування постанови серії ДПО18 №894606 від 17.01.2019 року по справі про адміністративне правопорушення.
Щодо ж до вимог позову про визнання протиправними дій відповідача щодо складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП, то колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
За правилами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, за правилами наведеної норми процесуального законодавства захисту в суді підлягають, зокрема, порушені органом державної влади та його посадовими особами права, свободи та інтереси фізичних осіб.
Враховуючи, що оскаржувані за цим позовом дії інспектора поліції реалізовані відповідною постановою, колегія суддів вважає, що ці дії ніяким чином не порушують права та інтереси позивача у розумінні наведених приписів адміністративного процесуального законодавства.
У зв'язку із чим, підстав для задоволення позову у відповідній частині колегія суддів не вбачає.
Оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, не правильно застосував норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 квітня 2019 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №894606 від 17.01.2019 року.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: О.А. Шевчук