Справа № 420/3908/19
03 липня 2019 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Юхтенко Л.Р., розглянувши клопотання ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про звільнення від сплати судового збору у справі за своїм позовом до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання неправомірною бездіяльності щодо невиплати індексації за період з 01.01.2016 року по 07.07.2017 року та зобовязання вчинити дії щодо нарахування та виплати індексації, -
До Одеського окружного адміністративного суду 01 липня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання неправомірною бездіяльності щодо невиплати індексації за період з 01.01.2016 року по 07.07.2017 року та зобовязання вчинити дії щодо нарахування та виплати індексації.
В прохальній частині позову позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пп. 15 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (стягнення заборгованості по заробітної платі (грошовому забезпеченню).
На обґрунтування свого клопотання у позовній заяві позивач зазначив, що невиплачена індексація є фактично заборгованістю із грошового забезпечення і тому у суду з цих підстав є право для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пп. 15 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Розглянувши це клопотання, суддя вважає, що воно не належить задоволенню, з таких підстав.
Позивач просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на приписи пункту 15 частин 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 15 частин 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.
З аналізу вказаного пункту статті 5 цього Закону вбачається, що цей пункт стосується справ про банкрутства.
Між тим, з позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли не внаслідок порушення справи про банкрутства відносно Військової частини НОМЕР_2 , а тому пункту 15 частин 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не застосовується до вказаних спірних правовідносин.
З позовної заяви вбачається, що предметом позову ОСОБА_1 є спір щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 07.07.2017 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
У свою чергу, відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці отримають грошове забезпечення, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З аналізу приведених норм права вбачається, що грошове забезпечення (заробітна плата) та індексація доходів громадян мають різну правову природу, а тому вимоги про нарахування та виплату індексації не можна віднести до вимог про стягнення заробітної плати.
Тому, суд доходить висновку, що за подачу даного позову справляється судовий збір.
Одночасно, суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачений перелік осіб, які звільняються за законом від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Однак, з матеріалів позовної заяви не вбачається, що позивач відноситься до кола осіб, які перелічені у цій статті закону та звільнені від сплати судового збору за законом.
Також відповідно до ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або2) позивачами є:а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Між тим, позивач не подав до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, зазначивши саме одну або декілька підстав для його звільнення від сплати судового збору, наведені у ст. 8 цього Закону.
У свою чергу, суд звертає увагу, що згідно з ч.3 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1921 гривня.
Враховуючи вищевикладене, позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що клопотання позивача про звільнення від оплати судового збору на підставі пункту 15 частин 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи, а тому у його задоволенні слід позивачу відмовити.
Одночасно, суд роз'яснює, що відмова у задоволенні цього клопотання, не позбавляє позивача подачі клопотання про звільнення від сплати судового збору за інших підстав, передбачених Законом України «Про судовий збір», за наявності таких підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.133,256, 294, 293, 295 КАС України, приписами Закону України «Про судовий збір», суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про звільнення від сплати судового збору у справі за своїм позовом до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання неправомірною бездіяльності щодо невиплати індексації за період з 01.01.2016 року по 07.07.2017 року та зобовязання вчинити дії щодо нарахування та виплати індексації, - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст.295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко