Іменем України
24 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2135/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-
23 травня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 23 січня 2019 року, викладеної в повідомленні № б/н від 15.05.2019 №3534/04;
- зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 , починаючи з 23 січня 2019 року.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 08 травня 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо призначення їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам як такій, яка доглядає за особою похилого віку. У відповідь на зазначену заяву нею було отримано повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради № 3534/04 від 15.05.2019, згідно якого їй було відмовлено у наданні цієї допомоги у відповідності до п. 3 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 (далі Порядок), особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.
Ухвалою суду від 28.05.2019 провадження у справі відкрито, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 1-2).
Позивач у судове засідання не прибула, надала клопотання від 24.06.2019 про розгляд справи без її участі (а.с.52).
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 30) та відзив на позов від 13.06.2019 № 4446/03 (а.с.28,29), в якому зазначив, що він позовні вимоги не визнає з таких підстав. Згідно з особовою справою, яку було надано управлінням праці та соціального захисту населення Дарницького району у м. Києві, де позивач перебувала на обліку внутрішньо переміщених осіб з 23.10.2014, позивачу було призначено грошову допомогу як працездатній непрацюючій особ, відповідно до п.7 Порядку, із скороченням терміну призначення та зменшенням суми наступним чином: з 23.10.2014 по 22.12.2014 у розмірі 442 грн. в місяць; з 23.12.2014 по 22.02.2015 у розмірі 221 грн. в місяць. Через те, що позивач не працевлаштувалась у період отримання щомісячної адресної допомоги, УПтаСЗН м.Києва не мало підстав для перерахунку щомісячної адресної допомоги позивачу, як працездатній особі.
30.11.2016 позивача було взято на облік внутрішньо переміщених осіб у м. Сєвєродонецьку, про що надано відповідну довідку № 000051041. 20.12.2016 позивач надала заяву про призначення щомісячної адресної допомоги. Заяву було розглянуто та призначено щомісячну адресну допомогу як особі, що доглядає за особою похилого віку, виплата якої постійно продовжувалася за заявами позивача.
03.01.2019 позивач звернулася до відповідача з заявою про подовження виплати допомоги. Згідно зі змінми, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 548 до абзацу десятого п.3 Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність. Таким чином, відповідач вважає, що позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копіями паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.09.2017 № 0000051041 (а.с.5- 13).
30.11.2016 позивача вперше взято на облік внутрішньо переміщених осіб у м. Сєвєродонецьку та видано відповідку довідку від 30.11.2016 № 0000051041 (а.с.33,35).
Відповідно до листа УПСзН Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 09.03.2017 №01-05/1849 відповідача повідомлено, що позивачу зазначена допомога призначалася з 23.10.2014 по 22.12.2014 в розмірі 442 грн, з 23.12.2014 по 22.02.2015 в розмірі 221 грн. Щомісячна адресна допомога виплачена по 22.02.2015.
20.12.2017 позивач звернулась з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, як особі, що доглядає особу похилого віку, до якої додала висновок №1514 від 15.12.2016 Комунального некомерційного підприємства "Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги" Сєвєродонецької міської ради щодо особи, за якою позивач здійснює догляд (а.с.32).
Згідно з вказаним висновком ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного догляду та нездатна до самообслуговування, відповідно до постанови № 558 КМУ від 29.04.2004 (а.с.34).
21.07.2017 позивач звернулась до відповідача з заявою про продовження щомісячної адресної допомоги (а.с.40).
Рішенням від 31.08.2017 продовжено виплату щомісячної адресної допомоги як особі, що доглядає за особою похилого віку (а.с.42).
22.01.2018 позивач звернулась до відповідача з заявою про продовження виплати щомісячної адресної допомоги (а.с.43)
Рішенням від 06.02.2018 продовжено виплату допомоги та зазначено категорію працездатності: "працездний, не здійснює догляду" (а.с.45).
23.07.2018 позивач звернулась до відповідача з заявою про продовження виплати щомісячної адресної допомоги (а.с.46).
Рішенням від 15.08.2018 продовжено виплату допомоги та зазначено категорію працездатності: "доглядає за особою похилого віку" (а.с.48).
23.01.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою про продовження виплати щомісячної адресної допомоги (а.с.49).
Відповідно до висновку № 1780 від 18.12.2018 Комунального некомерційного підприємства "Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги" Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_3 , за станом здоров'я потребує постійного догляду та нездатний до самообслуговування, відповідно до постанови № 558 КМУ від 29.04.2004. Позивачу ОСОБА_1 надано висновком № 1781 від 18.12.2018 Комунального некомерційного підприємства "Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги" Сєвєродонецької міської ради, що видано для пред'явлення його до управління праці та соціального захисту населення для підтвердження догляду за особою похилого віку, (а.с.14).
Згідно з копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 14.04.1999, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, на час звернення позивача з заявою до відповідача про продовження виплати щомісячної адресної допомоги досяг 80 років (а.с.17-19).
Розпорядженням від 28.02.2019 розглянуто заява позивача від 23.01.2019 та зазначено, що допомога рахрахунку не підлягає згідно з п.3 Постанови № 505 (а.с.51).
Листом відповідача від 15.05.2019 № 3534/04 на заяву позивача від 08.05.2019 повідомлено, що згідно зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 548 до абзацу десятого п.3 Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність, а тому, на підставі зазначеного позивачу відмовлено у продовженні щомісячної адресної допомоги ВПО (а.с.15,16).
Тобто, фактично позивачу відповідач Розпорядженням від 28.02.2019 відмовив в призначенні допомоги на підставі її заяви від 23.01.2019 у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 22.02.2015 виплата позивачу такої допомоги була зупиненна, у зв'язку з її непрацевлаштуванням.
Факт здійснення догляду позивачем за літньою особою, яка досягла 80-річного віку станом на 23.01.2019, підтверджено матеріалами справи та не оспорюється позивачем.
Вирішуючи позов по суті заявлених позовних вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
02.09.2014 прийнятий Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, що набрав чинності 15.10.2014, яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі - Порядок № 509).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.
Кабінетом Міністрів України 01.10.2014 прийнята постанова № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505).
Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 (тут і надалі посилання на норми Порядку наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та дітей - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї); для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень.
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї.
Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.
Згідно з абзацом першим пункту 7 Порядку № 505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Аналізуючи зазначену норму Порядку №505, суд зазначає, що пунктом 7 виділено окрему категорію осіб, яким виплата допомоги на наступний період припиняється, а саме це особи працездатного віку, яким було призначено виплату грошової допомоги, але які протягом періоду її виплати не працевлаштувались.
Також пунктом сьомим Порядку №505 виділено виключні категорії осіб працездатного віку, на яких не поширюється умова щодо обов'язкового працевлаштування для призначення грошової допомоги на наступний період, а саме це:
- громадяни, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку;
- громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку;
- громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними;
- громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку;
- фізичні особи, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання.
В даному випадку позивач відноситься до категорії громадян, які доглядають за особами, які досягли 80-річного віку, оскільки матеріалами підтверджується, що ОСОБА_1 доглядає за ОСОБА_3 , який на момент звернення позивача з завою про продовження виплат щомісячної адресної допомоги досяг 80-річного віку.
Тому, на позивача не поширюється вимоги пункту сьомого Порядку №505 щодо обов'язкового працевлаштування для призначення грошової допомоги на наступний період, а отже, і посилання на пунтк 3 Порядку в оскарженому Розпорядженні відповідача як на підстави непризначення цієї допомоги на наступний період є протиправною.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Під ефективним засобом (способом) захисту прав позивача необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Положення пункту 2 Порядку № 505 передбачають, що допомога призначається на строк, не більше ніж 6 місяців.
Відповідач як орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.
Таким чином, судом встановлено, що право позивача на отримання вказаної допомоги порушено у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення, а не вчиненням певних дій, на що посилається позивач в позові.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 28.02.2019 про відмову ОСОБА_1 в розрахунку та виплаті їй адресної допомоги ВПО, а також зобов'язання відповідача призначити позивачу виплати щомісячної адресної допомоги з 23.01.2019 з виплатою заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, в рішенні у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 рішення).
Таким чином, суд дійшов висновку, що втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді щомісячної адресної допомоги, суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню зі зміною способу захисту відповідно до вимог п.10) ч.2 ст.245 КАС України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 17 травня 2019 року відстрочено сплату позивачу судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 1-2).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені, а ухвалою суду від 28.05.2019 позивачу відстрочено сплату судового збору в сумі 768,40 грн, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 28.02.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті адресної допомоги за її заявою від 23.01.2019.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (код в ЄДРПОУ: 24179564; місцезнаходження: 93414, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 15-Б) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг - з 23.01.2019 та сплатити заборгованість.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради до Державного бюджету України судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано 01 липня 2019 року.
Суддя В.С. Шембелян