24 червня 2019 року № 320/2199/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ: 41248152), що полягає у не виплаті пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП з ДРФО: НОМЕР_1 ) за період з 08.02.2018 по 30.04.2018 (включно)у розмірі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн 75 (сімдесят п'ять) копійок;
- зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ: 41248152), що полягає у не виплаті пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП з ДРФО: НОМЕР_1 ) за період з 08.02.2018 по 30.04.2018 (включно) у розмірі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн 75 (сімдесят п'ять) копійок;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в м. Луганську, була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Ірпінь, Київської області, де і стала на облік, як внутрішньо переміщена особа. У період з лютого 2018 по квітень 2018 не отримала належну пенсію. На думку Позивача пенсійний орган незаконно обмежує його конституційне право на отримання пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов за змістом якого, він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що пенсія обліковується в управлінні та буде виплачена після визначення та прийняття порядку для здійснення таких виплат відповідно до постанови КМ України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.01.2017 № 3251006002.
Виплата пенсії Позивачу була припинена (сторонами вказана обставина не заперечується).
14.03.2019 Позивач звернувся до Відповідача із заявою в якій просив виплатити заборгованість по пенсії за період з 08.02.2018 по 30.04.2018.
Відповідач листом від 28.03.2019 № 194/1-03 повідомив Позивача, невиплачена пенсія обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України № 1058-IV.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.
З огляду на викладене, виплата пенсії позивачу протиправно припинена без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.
Стосовно негайного виконання рішення суду в межах стягнення суми за один місяць суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, з огляду на обставини того, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291, 382 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що полягає у не виплаті пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП з ДРФО НОМЕР_1 ) за період з 08.02.2018 по 30.04.2018 (включно) у розмірі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 75 копійок.
3. Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ: 41248152), виплатити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП з ДРФО: НОМЕР_1 ) за період з 08.02.2018 по 30.04.2018 (включно) у розмірі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 75 копійок.
4. Допустити негайне виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.