Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 липня 2019 р. Справа№200/5458/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, яка полягає у нездійсненні виплати позивачу щомісячної адресної допомоги, як особі, переміщеній з тимчасово окупованої території України та проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання за період з 01.08.2016 року по теперішній час;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу за заявою позивача та виплатити заборгованість з щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що виникла з 01.08.2016 року по теперішній час.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 14.07.2015 року по 31.08.2015 року, з 01.09.2015 року та з 31.12.2015 року позивач отримував щомісячну адресну допомогу ВПО для покриття витрат на проживання (далі - адресна допомога). За результатами перевірки законності підстав надання виплат, Управлінням було з'ясовано, що позивач має у власності нерухоме майно, розташоване за адресою м АДРЕСА_1 . Внаслідок зазначеного 17.08.2016 року відповідач звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення зайво виплаченої державної щомісячної адресної допомоги. За результатами розгляду даної цивільної справи судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог було відмовлено і позивач 15.12.2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення адресної допомоги з 01.01.2016 року. Втім у відповідь на зазначену заяву Листом відповідача від 21.12.2016 року № 2/5946-1 було повідомлено, що рішення суду першої інстанції оскаржено в судовому порядку та не підлягає виконанню як таке, що не набуло законної сили. Постановою Верховного суду від 05.09.2018 року по справі № 264/4691/16-ц рішення Апеляційного суду Донецької області від 03.01.2017 року яким задоволено апеляційну скаргу, - скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.
22.11.2018 року позивач знову звернувся до відповідача про поновлення виплати щомісячної адресної допомоги з 01.01.2016 року.
Згідно змісту листа відповідача № 4-1421-276 від 27.02.2019 року, допомога була призначена з 11.01.2016 року по 30.04.2016 року та з 01.05.2016 року по 31.07.2016 року. Також зазначено, що інших звернень за наступні в періоди відповідно до норм чинного законодавства від позивача не надходило, а тому підстави для призначення допомоги після 31.07.2016 року відсутні.
Позивач вважає таку бездіяльність позивача щодо невиплати допомоги в період з 01.08.2016 року протиправною та просить задовольнити позовні вимоги. Також позивач зазначає, що 23.01.2019 року отримав на свій картковий рахунок 11 878, 07грн.
Ухвалою суду від 23.04.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії і відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання по справі на 15.05.2019 року.
Ухвалою суду від 15.05.2019 року витребувано у Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради відзив на позовну заяву по справі № 200/5458/19а. Ухвалено розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 30.05.2019 року.
Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що позивач звернувся із заявою про призначення адресної допомоги саме 11.01.2016 року. В подальшому, після розгляду судової справи судоми різних інстанції та за результатами прийнятого рішення, позивачу була сплачена адресна допомога за період з 11.01.2016 року до 30.04.2016 року, з 01.05.2016 року по 10.07.2016 року. Вимоги щодо сплати адресної допомоги з 01.08.2016 року по теперішній час є необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка з приводу отримання допомоги з вищевказаної дати.
Поряд з цим відповідач звернув увагу, що з 03.06.2017 року Порядок № 505, що регулює процедуру надання адресної допомоги, не передбачає призначення такої допомоги в тому разі, коли будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану (пп. 1 п. 6 Порядку № 505). Таким чином, на твердження відповідача, ОСОБА_1 з 03.06.2017 року не має права на отримання адресної допомоги як така, що має у власності квартиру, розташовану в м АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
30.05.2019 року позивач надав відповідь на відзив, згідно змісту якої наголошує, що своєчасно звернувся з приводу отримання допомоги, а саме: 15.12.2016 року.
Ухвалою суду від 30.05.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії до розгляду по суті на 10.06.2019 року.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією її паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 є: АДРЕСА_3 .
Відповідно матеріалів особової справи, 14.07.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка для призначення щомісячної адресної допомоги.
Рішенням від 06.10.2015 року позивачу було призначено адресну допомогу.
11.01.2016 року позивач в чергове звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка для призначення щомісячної адресної допомоги.
Рішенням від 13.01.2016 року позивачу було відмовлено в наданні допомоги переміщеним особам на проживання, так як сім'я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки, покладені в рішення від 13.01.2016 року слугували приводом звернення до суду з вимогами щодо стягнення безпідставно отриманих коштів.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.11.2016 р. по справі №264/4691/16-ц в задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої державної допомоги було відмовлено.
Позивач 15.12.2016 року звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати адресної допомоги з 01.01.2016 року у зв'язку з рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.11.2016 р. по справі №264/4691/16-ц. До заяви додано довідку переселенця та рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя.
Листом УПСЗН Кальміуського району від 21.12.2016 року № 2/5946-1 повідомлено позивача, що заява про поновлення виплати щомісячної адресної допомоги є передчасною оскільки Управління подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 03.01.2017 року по справі № 264/4691/16-ц, апеляційну скаргу позивача Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради Донецької області задоволено. Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення. Позовні вимоги Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради Донецької області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Маріуполя Донецької області, ІПП 2709716548) на користь Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради Донецької області зайво виплачену щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 10 729 (десять тисяч сімсот двадцять дев'ять) гривень 32 коп.
Постановою Верховного суду від 05 вересня 2018 року по справі № 264/4691/16-ц, рішення апеляційного суду Донецької області від 03 січня 2017 року скасовано, рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2016 року залишено в силі.
Заявою від 22.11.2018 року, яка була отримана 27.11.2018 року, позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути заяву від 15.12.2016 року.
Рішенням відповідача від 11.12.2018 року призначено адресну допомогу (за рішенням суду). Згідно змісту листа відповідача № 4-1412-276 від 27.02.2019 року, допомога була призначена з 11.01.2016 року по 30.04.2016 року та з 01.05.2016 року по 31.07.2016 року. Також зазначено, що інших звернень за наступні в періоди відповідно до норм чинного законодавства від позивача не надходило, а тому підстави для призначення допомоги після 31.07.2016 року відсутні.
08.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім'я заступника Директора територіального відділу по роботі з громадянами департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради з вимогою надати відповіді на звернення від 22.11.2018 року та 14.01.2019 року.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, (далі - грошова допомога) визначений Порядком № 505 (пункт 1).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Як встановлено п. 3 Порядку № 505, для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
Аналізуючи заяви позивача від 15.12.2016 року та від 22.11.2018 року, суд зазначає, що вони не містять інформації щодо відсутності змін, що впливають на призначення грошової допомоги; у заяві від 15.12.2016 року не зазначено, яка саме довідка тимчасово переміщеної особи була надана за умовах наявності у складі сім'ї двох осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ); заява від 22.11.2018 року взагалі не містить довідок тимчасово переміщеної особи в якості додатків до заяви.
Таким чином суд вважає, що заяви від 15.12.2016 року та від 22.11.2018 року не відповідають вимогам, встановленим Порядком № 505, відповідно не можуть мати правових наслідків у вигляді призначення адресної допомоги або прийняття рішення щодо відмови в призначенні такої допомоги.
Крім цього в матеріалах особової справи позивача наявні заяви про призначення щомісячної адресної допомоги від 14.07.2015 року та від 11.01.2016 року, що виключає можливість необізнаності позивача з приводу порядку оформлення допомоги.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно суд вважає, що бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, яка полягає у нездійсненні виплати позивачу щомісячної адресної допомоги , як особі, переміщеній з тимчасово окупованої території України та проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання за період з 01.08.2016 року по теперішній час є правомірною, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_2 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 70, ЄДРПОУ 41336065) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка