Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 липня 2019 р. Справа№200/5636/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку (58 років), 11.12.2018 року подав заяву до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” (Список №2).
20.03.2019 року Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” за Списком №2, яке мотивоване тим, що позивач не має достатнього пільгового стажу за Списком №2.
Згідно спірного рішення, до пільгового стажу за Списком №2 позивачу не зараховано період роботи з 12 січня 1982 року по 05 грудня 1982 року, з 01 червня 1983 року по 01 березня 1984 року, з 08 лютого 1995 року по 17 липня 1995 року на посаді “електромонтера з ремонту електрообладнання" з 06 грудня 1982 року по 31 травня 1983 року на посаді «оператора отримання штапельного скловолокна» в Орендному підприємстві «Костянтинівський завод Скловиробів ім. 13-ти розстріляних робітників, з 13 березня 1992 року по 16 квітня 1993 року на посаді «електромонтера по ремонту електрообладнання» в Костянтинівському вогнетривкому заводі «Червоний Жовтень», з 21 липня 1995 року по 09 вересня 1998 року «на посаді слюсаря - електрика» у Відкритому акціонерному товаристві «Завод Обважнювачів», у зв'язку із неподанням довідок пільгового характеру, а також період служби в Радянській армії з 74 жовтня 1979 року по 14 грудня 1981 року.
Також до страхового стажу не зараховано період роботи в профкомі Костянтинівського металургійного заводу «Фрунзе» з 24 жовтня 1984 року по 18 вересня 1985 року у зв'язку із тим, що рік Наказу про звільнення не відповідає року звільнення.
Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просить суд:
- рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 березня 2019 року щодо відмови у призначенні мені - ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №2 скасувати як незаконне;
- зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи з 12 січня 1982 року по 05 грудня 1982 року, з 01 червня 1983 року по 01 березня 1984 року, з 08 лютого 1995 року по 17 липня 1995 року на посаді “електромонтера з ремонту електрообладнання”, з 06 грудня 1982 року по 31 травня 1983 року на посаді «оператора отримання штапельного скловолокна» в Орендному підприємстві «Костянтинівський завод Скловиробів ім. 13-ти розстріляних робітників, з 13 березня 1992 року по 16 квітня 1993 року на посаді «електромонтера по ремонту електрообладнання» в Костянтинівському вогнетривкому заводі «Червоний Жовтень», з 21 липня 1995 року по 09 вересня 1998 року «на посаді слюсаря - електрика» у Відкритому акціонерному товаристві «Завод Обважнювачів», період служби в Радянській армії з 24 жовтня 1979 року по 14 грудня 1981 року, а також до страхового стажу період роботи в профкомі Костянтинівського металургійного заводу «Фрунзе» з 24 жовтня 1984 року по 18 вересня 1985 року, та період роботи з 15 березня 1984 року по 06 жовтня 1984 року та з 08 жовтня 1985 року по 25 січня 1988 року на посадах електромонтера та електрослюсаря на копальні «Тенкелі» Депутатського ГЗК із розрахунку один рік роботи за півтора року страхового стажу.
Ухвалою суду від 02.05.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії і відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; призначено засідання по справі на 17.05.2019 року.
31.05.2019 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що відповідно до п.20 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі Порядок № 637), у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, встановлені для окремих працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток 5 Порядку № 637). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. З урахуванням того, що трудова книжка не містить даних щодо пільгового стажу за спірні періоди, а довідок щодо підтвердження пільгового стажу за період з 12.01.1992 року по 01.03.1984 року, 08.02.1995 року по 17.07.1995 року позивачем надано не було, відповідач не зарахував такі періоди в якості пільгових.
Відповідно до записів у трудовій книжці за номером 32-34 заявник працював на ПрАТ «Завод обважнювачів» з 21.07.1995 року по 31.08.1998 року на посаді слюсаря-електрика. Заявником надана довідка, що підтверджує пільговий характер роботи від 09.10.2018 року № 701/18 за період з 21.07.1995 року по 31.08.1998 року за професією слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування на ПрАТ «Завод обважнювачів». В довідці невірно вказано номер Постанови Кабінету Міністрів України та назву виробництва, за яким передбачено професію за Списком № 2, також не вказаний код професії за Списком № 2, тому період з 21.07.1995 року по 31.08.1998 року не враховано до пільгового стажу за Списком № 2.
Також до страхового стажу не враховано період роботи заявника з 24.10.1984 року по 18.09.1985 рік в Профкомі Костянтинівського металургійного заводу «Фрунзе» в зв'язку з тим, що рік наказу про звільнення не відповідає року звільнення.
На підставі зазначеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони до судового засідання не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надали.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , звернувся 11.12.2018 року до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
20 березня 2019 року Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було винесено рішення про відмову в призначенні мені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за Списком №2, яке мотивоване тим, що позивач не має достатнього страхового та пільгового стажу за Списком №2. Страховий стаж складає 25 років 03 місяці 03 днів, а пільговий стаж за Списком №1 - 00 років 00 місяців 00 днів.
Довідки, що уточнюють пільговий характер роботи з 12.01.1982 року по 01.03.1984 року, з 08.02.1995 року по 17.07.1995 року для підтвердження спеціального трудового стажу, які передбачені Порядком № 637, ОСОБА_1 не було надано.
Відповідно до записів у трудовій книжці за номером 32-34 заявник працював на ПрАТ «Завод обважнювачів» з 21.07.1995 року по 31.08.1998 року на посаді слюсаря-електрика. Заявником надана довідка, що підтверджує пільговий характер роботи від 09.10.2018 року № 701/1-8 за період з 21.07.1995 року по 31.08.1998 року за професією слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування на ПрАТ «Завод обважнювачів». В довідці невірно вказано номер Постанови Кабінету Міністрів України та назву виробництва, за яким передбачено професію за Списком № 2, також не вказаний код професії за Списком № 2, тому період з 21.07.1995 року по 31.08.1998 року не враховано до пільгового стажу за Списком № 2.
Також до страхового стажу не враховано період роботи заявника з 24.10.1984 року по 18.09.1985 року в Профкомі Костянтинівського металургійного заводу «Фрунзе» в зв'язку з тим, що рік наказу про звільнення не відповідає року звільнення.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно з нормами статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Відповідно ст. 48 КЗоТ трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вищевказане узгоджене також з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Пунктом 1 даного Порядку визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 12 серпня 1993 р. N 637, визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Проте, як прямо визначено цією нормою, такі довідки приймаються саме у випадках, коли відомості щодо наявності пільгового стажу відсутні в трудовій книжці.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в профкомі Костянтинівського металургійного заводу «Фрунзе» з 24 жовтня 1984 року по 18 вересня 1985 року у зв'язку із тим, що рік Наказу про звільнення не відповідає року звільнення.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічної позиції суд дотримується при оцінці періоду з 21.07.1995 року по 31.08.1998 року, який не було зараховано через помилковий номер Постанови Кабінету Міністрів України та назву виробництва, за яким передбачено професію за Списком № 2, та незазначення коду професії за Списком № 2, адже помилковість визначення коду професії та номеру постанови не випливає по суті на віднесення стажу до пільгового або навпаки.
Відповідно висновки відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 24.10.1984 року по 18.09.1985 року та до пільгового стажу періоду з 21.07.1995 року по 31.08.1998 року суд вважає необґрунтованими. Також суд зауважує, що позивачем в позовних вимогах помилково вказано дату закінчення спірного періоду - 09.09.1998 року замість належного 31.08.1998 року.
Щодо періодів з 12.01.1982 року по 01.03.1984 року, з 08.02.1995 року по 17.07.1995 року, які не були підтверджені відповідними довідками, суд зазначає наступне.
Згідно трудової книжки НОМЕР_2 , позивач працював на Костянтинівському заводі ім. 13 розстріляних робітників: з 12.01.1982 року прийнятий в механічний цех електромонтером по ремонту електричного обладнання за 6 розр., 06.12.1982 року переведений в цех з виробництва скловиробів із скловолокна оператором отримання штапельного скловолокна за 5 розр.; 01.06.1983 року переведений в механічний цех електромонтером з ремонту електричного обладнання за 6 розр.; з 01.03.1984 року звільнений за власним бажанням. Відповідно позиції органу ПФУ, дані періоди не були зараховані до страхового стажу через відсутність довідок, які підтверджують пільговий характер робіт.
Як визначено п. 1.7 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення заявника про необхідність подання додаткових документів, а тому позиція з приводу не зарахування періодів з 12.01.1982 року по 01.03.1984 року, з 08.02.1995 року по 17.07.1995 року не може вважатися підтвердженою.
Щодо решти періодів, визначених позивачем в прохальній частині позовної заяви, суд зазначає, що ці періоди не були аналізовані спірним рішенням від 20.03.2019 року. Згідно висновків Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Так як спірне рішення не містить висновків щодо решти періодів служби та роботи позивача, суд вважає за належне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням вищевикладених висновків.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись положеннями ст. 77 КАС України, суд наголошує, що матеріали справи не містять достатніх доказів, що підтверджують правомірність прийняття відповідачем рішення від 20.03.2019 року.
Відповідно, резюмуючи вищенаведені висновки, суд вважає за належне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.03.2019 року про відмову в призначенні пільгової пенсії та зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 11.12.2018 року з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно, з урахуванням заявлених та фактично задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до вимог ст. 139 КАС України судовий збір в сумі 384, 20 грн., сплачений під час подання позову, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Державного бюджету України.
Керуючись положеннями КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, адреса місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) про визання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.03.2019 року про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) від 20.03.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, адреса місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 384, 20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка