копія
03 липня 2019 року Справа № 160/4994/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ізпозовноюзаявою до Головного управлінняПенсійного фонду України в Дніпропетровськійобласті, в якій просить: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні періодів роботи з 05.09.1983 року по 02.11.1992 року для призначення пенсії за віком та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи період з 05.09.1983 року по 02.11.1992 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 08.02.2019 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначенні пенсії за віком на підставі Закону України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте позивачу відмовлено в призначенні пенсії з зазначенням того, що недостатньо загального страхового стажу для призначення пенсії. Позивачу можливо зарахувати до загального страхового стажу 17 років 5 місяців 28 днів. За трудовою книжкою період роботи 05.09.1983 по 02.11.1992рр. рахувати не можливо, у зв'язку з тим, що на даті прийому та звільненні поставлені печатки різних підприємств, при цьому відсутнє перейменування підприємства. ОСОБА_1 надала архівну довідку про перейменування підприємства, яка підтверджує періоди роботи з 05.09.1983 по 02.11.1992 року видана підприємством, яке розташоване на тимчасово непідконтрольній території, тому ця довідка 27.06.2018 року під час подання заяви про призначення пенсії не приймались.
03 червня 2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, оскільки у трудовій книжці на даті прийому та звільненні поставлені печатки різних підприємств, при цьому відсутнє перейменування підприємства. Таким чином, зарахувати період роботи позивача з 05.09.1983 року по 02.11.1992 року не має правових підстав, оскільки період роботи документально не підтверджений. Архівна довідка про перейменування підприємства, яка підтверджує періоди роботи з 05.09.1983 по 02.11.1992 року видана підприємством, яке розташоване на тимчасово непідконтрольній території, тому ця довідка 27.06.2018 року під час подання заяви про призначення пенсії не приймались
Дослідивши всі письмові докази, які містяться у матеріалах справи, всебічно повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасовоокупованоїтериторіїУкраїнивід04.07.2018р. № 0000571011 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, тимчасове зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду Україні Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії та повідомлено, що у позивача не достатньо страхового стажу, оскільки з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років. Згідно документів позивача загальний страховий стаж 17 років 5 місяців 28 днів, оскільки період роботи з 05.09.1983 р. по 02.11.1992 р. до страхового стажу позивача не врахований у зв'язку з недоліками в заповненні трудової книжки, а самена даті прийому та звільненні поставленні печатки різних підприємств, при цьому відсутнє перейменування підприємства.
ОСОБА_1 для підтвердження свого стравного стажу, надала архівну довідку № 25-2927/1-07/40 від 31.08.18 року виданої архівним відділом адміністрації міста Макіївки Донецької народної республіки мовою оригіналу «Макеевський трест столовых и ресторанов Управления общественного питания в 1992 году переименован в Государственное предприятие «Массовое питание» на основании решения Макеевского горисполкома №132 от 05.05.1992 года».
Позивач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовилось прийняти довідку видану архівним відділом адміністрації міста Макіївки Донецької народної республіки.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виниклиміж сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсієючи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону №1788-XII).
Відповідно до статті 26 Закону України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Відповіднодо пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ятьднів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Як видно з матеріалів справи, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не взято до уваги та не зараховано до загального стажу періоди роботи за трудовою книжкою: з 05.09.1983 р. по 02.11.1992 р. у зв'язку з тим, що на даті прийому та звільненні поставлені печатки різних підприємств, при цьому відсутнє перейменування підприємства.
Згідно із пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до абз. 1,3 п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи не точні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки, а у даному випадку: на даті прийому та звільненні поставлені печатки різних підприємств, при цьому відсутнє перейменування підприємства.
Згідно пункту 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при прийманні документів, орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документами про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує і засвідчує виявлені розходження.
Згідно п.2.15 Наказу № 58 та п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, що затверджена Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі Інструкції № 162,) якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то власником або уповноваженим ним органом у графі 3 трудової книжки робиться відповідний запис про перейменування, а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його номер та дата.
Згідно запису трудової книжки № НОМЕР_1 за №7 ОСОБА_1 05.09.1983 року прийнята на посаду кухара в пунктах столової №5 Макіївського тресту столових та ресторанів.
Згідно запису трудової книжки № НОМЕР_2 за №8 ОСОБА_1 02.11.1993 року звільнена за власним бажанням. Міститься відбиток печаті підприємства мовою оригіналу «Государственное предприятие» Массовое питание» і підпис.
В трудовій книжці ОСОБА_2 записи №7 та №8 за періоди роботи з 05.09.1983 по 02.11.1992 р.р. між собою пов'язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок.
Суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на працівників та керівників підприємств. Той факт, що роботодавець не здійснив відмітку про перейменування підприємства жодним чином не тягне за собою недійсності записів про роботу у відповідний період, що містяться в трудовій книжці.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Позивачем на підтвердження роботи в період з 05.09.1983 по 02.11.1992 років була надано архівну довідку № 25-2927/1-07/40 від 31.08.18 року виданої архівним відділом адміністрації міста Макіївки Донецької народної республіки мовою оригіналу «Макеевський трест столовых и ресторанов Управления общественного питания в 1992 году переименован в Государственное предприятие «Массовое питание» на основании решения Макеевского горисполкома №132 от 05.05.1992 года».
Що стосується доводів відповідача, викладених у запереченні на позов, про те, що довідки, видані на тимчасово окупованій території не можуть бути взяті до уваги, то суд виходить із того з того, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.10.2018 року по справі № 235/2357/17.
Також відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки, а у даному випадку: на даті прийому та звільненні поставленні печатки різних підприємств, при цьому відсутнє перейменування підприємства
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховний Суд від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18).
Крім того, суд враховує вимоги пункту 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, надає, зокрема, допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги: обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 241, 242-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Січеславська Набережна, 17, м. Дніпро, 49000) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періодів роботи з 05.09.1983 року по 02.11.1992 року для призначення пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи період з 05.09.1983 року по 02.11.1992 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (і.к. 21910427) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Рішення не набрало законної сили станом на 03.07.2019 року
Помічник судді Лісна А.М.
З оригіналом згідно
Помічник судді Лісна А.М.