01 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/897/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,
за участю представника позивача Корень О.М.,
представника відповідача Сахарчука А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Нововолинський ремонтно-механічний завод” до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 № 0004261303,
Державне підприємство “Нововолинський ремонтно-механічний завод” (далі - ДП «Нововолинський РМЗ», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 № 0004261303.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14:30 год. 22.04.2019, а в подальшому за клопотанням представника позивача було відкладено розгляд справи на 12:00 год. 13.05.2019 (а.с. 1, 123). 13.05.2019 у зв'язку з неможливістю проведення судового засідання за відсутності представника позивача відкладено розгляд справи на 14:45 год. 22.05.2019. Ухвалою суду від 22.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів, розгляд справи за клопотанням представника позивача відкладено на 14:00 год. 12.06.2019 (а.с. 149-150, 153). Ухвалою суду від 12.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15:30 год. 25.06.2019 (а.с. 194-195). В судовому засіданні 25.06.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 14:30 год. 01.07.2019 (а.с.210).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП “Нововолинський РМЗ” податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, про що складено акт від 11.02.2018 № 2224/14-01/00179000.
В акті перевірки вказано, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 оподатковуваний дохід виплачувався одночасно із податком з доходів фізичних осіб (ПДФО) до бюджету з порушенням встановлених термінів Податкового кодексу України (не своєчасно перераховано ПДФО та не в повній мірі) на загальну суму 1303703,40 грн.
15.03.2019 на підставі акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004261303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на загальну суму 2859298,75 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 1936014,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 913501,07 грн., за пенею - 9782,99 грн.).
Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 11.02.2018 № 2224/14-01/00179000 та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 15.03.2019 № 0004261303, з огляду на таке.
Так, зокрема, позивач як податковий агент самостійно визначив у податковій звітності (№ 1ДФ) податкові зобов'язання з ПДФО, які є узгодженими, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для самостійного визначення податковому агенту грошового зобов'язання з ПДФО за основним платежем.
Позивач також вказує, що відповідач безпідставно застосував штрафні санкції на підставі статті 127 ПК України, оскільки у випадку нарахування та несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання платник притягується до відповідальності відповідно до статті 126 вказаного Кодексу. Крім того, за наслідками однієї податкової перевірки неможливе застосування на підставі статті 127 ПК України одночасно штрафних санкцій в розмірі 25, 50 та 75 відсотків від суми податку.
Також позивач зазначає, що невірне визначення суми грошового зобов'язання з ПДФО відповідачем призвело до помилкового нарахування пені в розмірі 9782,99 грн.
Враховуючи наведене просить позов задовольнити.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 112-114) представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку із виявленням під час перевірки податкових правопорушень, які зазначені в акті перевірки від 11.02.2018 № 2224/14-01/00179000. Крім того, оскільки в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 оподатковуваний дохід виплачувався одночасно з ПДФО до бюджету, з порушенням термінів, встановлених ПК України (несвоєчасно та не в повній мірі), тому позивача як податкового агента правомірно притягнуто до відповідальності за статтею 127 ПК України.
У запереченні на відзив (а.с. 128-130), позивач не погодився з доводами відповідача, з аналогічних підстав, які викладені у позовній заяві.
В судових засіданнях, проведених у даній справі, представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просить його задовольнити.
Представник відповідача у тих же судових засіданнях позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить відмовити у його задоволенні.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП “Нововолинський РМЗ” податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, про що складено акт від 11.02.2018 № 2224/14-01/00179000 (а. с. 10-22).
Перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) до бюджету ПДФО встановлені випадки, коли ДП “Нововолинський РМЗ” в порушення підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та підпункту “а” пункту 176.2 статті 176 ПК України при нарахуванні (утримання, сплата) ПДФО сплачується (перераховується) під час виплати оподатковуваного доходу єдиними платіжним документом. За період з 01.01.2017 по 31.12.2018 оподаткований дохід виплачувався одночасно з ПДФО до бюджету з порушенням термінів, встановлених ПК України (не своєчасно перераховано ПДФО до бюджету та не в повній мірі).
За період з 01.01.2017 по 31.12.2018 (включаючи грудень 2016 року в сумі 66796,08 грн.) нараховано, але несвоєчасно (в неповному обсязі) перераховано до ПДФО на загальну суму 1302703,40 грн., в тому числі: за грудень 2016 року - 49088,61 грн., за січень 2017 року - 57547,63 грн., за лютий 2017 року - 60224,87 грн., за березень 2017 року - 51235,31 грн., за квітень 2017 року - 66674,78 грн., за травень 2017 року - 63814,19 грн., за червень 2017 року - 56479,16 грн., за липень 2017 року - 63445,96 грн., за серпень 2017 року - 64477,22 грн., за вересень 2017 року - 68185,98 грн., за жовтень 2017 року - 58133,85 грн., за листопад 2017 року - 62073,70 грн., за грудень 2017 року - 59909,85 грн., за січень 2017 року - 60121,71 грн., за лютий 2017 року - 50197,98 грн., за березень 2017 року - 69422,50 грн., за квітень 2017 року - 41219,59 грн., за травень 2017 року - 47557,09 грн., за червень 2017 року - 34224,27 грн., за липень 2017 року - 36349,08 грн., за серпень 2017 року - 36645,22 грн., за вересень 2017 року - 32157,62 грн., за жовтень 2017 року - 46421,19 грн., за листопад 2017 року - 34302,35 грн., за грудень 2017 року 32793,69 грн.
Як вбачається акту перевірки, за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 позивачем нараховано ПДФО 1320410,87 грн. та перераховано - 49088,61 грн.
Сальдо на 31.12.2018 становить КТ рах. 641/2 в сумі 3472611,61 грн. (з врахуванням ПДФО за грудень 2018 року в сумі 184830,99 грн.).
Перевіркою встановлено, що враховуючи статтю 102 ПК України не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання встановлені порушення податкового законодавства, при визначенні податкових зобов'язань в сумі 1936014,69 грн. (сальдо Кт рах.641/2 на 31.12.2018 - 3472611,61 грн., сальдо Кт рах. 641/2 на 31.12.2015 - 1536596, 92 грн.).
Відтак, перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та пунктів 176.1, 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого не своєчасно (в неповній мірі) перераховано ПДФО на загальну суму 1302703,40 грн., в тому числі: за грудень 2016 року - 49088,61 грн., за січень 2017 року - 57547,63 грн., за лютий 2017 року - 60224,87 грн., за березень 2017 року - 51235,31 грн., за квітень 2017 року - 66674,78 грн., за травень 2017 року - 63814,19 грн., за червень 2017 року - 56479,16 грн., за липень 2017 року - 63445,96 грн., за серпень 2017 року - 64477,22 грн., за вересень 2017 року - 68185,98 грн., за жовтень 2017 року - 58133,85 грн., за листопад 2017 року - 62073,70 грн., за грудень 2017 року - 59909,85 грн., за січень 2017 року - 60121,71 грн., за лютий 2017 року - 50197,98 грн., за березень 2017 року - 69422,50 грн., за квітень 2017 року - 41219,59 грн., за травень 2017 року - 47557,09 грн., за червень 2017 року - 34224,27 грн., за липень 2017 року - 36349,08 грн., за серпень 2017 року - 36645,22 грн., за вересень 2017 року - 32157,62 грн., за жовтень 2017 року - 46421,19 грн., за листопад 2017 року - 34302,35 грн., за грудень 2017 року 32793,69 грн.
На підставі акту перевірки від 11.02.2018 № 2224/14-01/00179000 ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 № 0004261303, яким ДП “Нововолинський РМЗ” збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО в розмірі 2859298,75 грн. (в тому числі: за податковим зобов'язанням - 1936014,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 913501,07 грн., за пенею - 9782,99 грн.) (а. с. 24).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV вказаного Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та р. IV вказаного Кодексу.
Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.
Згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Для цілей цього розділу та п. 54.2 ст. 54 цього Кодексу під терміном “граничний термін сплати до бюджету податку” розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти правового висновку про те, що контролюючий орган вправі визначити у податковому повідомленні-рішенні суму основного грошового зобов'язання з ПДФО лише у випадку, коли податковий агент порушив правила нарахування та декларування податку (тобто, не нарахував або занизив у податковому розрахунку суми ПДФО). У випадку повного та достовірного нарахування та декларування податковим агентом сум ПДФО у податковому розрахунку контролюючий орган не вправі самостійно визначати такому платнику суму основного зобов'язання з ПДФО.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 07.02.2018 у справі № 813/5787/15 (№ К/9901/1757/17).
З матеріалів справи слідує, що ДП “Нововолинський РМЗ” протягом спірного періоду (січень 2017 - грудень 2018 року) щоквартально подавало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ, у якій декларувало суми нарахованого та виплаченого доходу, суми утриманого податку (а. с. 25-59). При цьому, актом перевірки порушень щодо достовірності та повноти декларування сум ПДФО не було виявлено, а встановлено факт несплати ПДФО у строки, встановлені ПК України.
В той же час, судом встановлено, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб контролюючий орган здійснив на підставі самостійно нарахованого платником податку на доходи фізичних осіб у розрахунку цього податку, але не сплаченого у строк, встановлений статтею 168 ПК України.
Перевіркою правильності визначення та утримання суми податку з доходів фізичних осіб порушень не встановлено, а встановлено факт несплати ПДФО у строки, встановлені ПК України.
Відповідно до норм статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки ДП “Нововолинський РМЗ” самостійно нарахувало і задекларувало грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за вказаний спірний період в сумі 1302703,40 грн., суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави приймати податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання в сумі 1936014,69 грн.
Крім того, згідно із пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
В акті перевірки зазначено, що заборгованість станом на 01.01.2017 становить 2271177,22 грн., у вказану суму включено нарахований та задекларований ПДФО за період з 01.01.2014 по 31.12.2016. Станом на 31.12.2018 заборгованість становить 3472611,61 грн., у цю суму включено нарахований та задекларований ПДФО за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
Судом встановлено, що період з 01.01.2014 по 31.12.2016 був предметом перевірки, за результатами якої складено акт від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000. На підставі акту перевірки від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000, ГУ ДФС у Волинській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12.2017 № 0339431308, яким ДП “Нововолинський РМЗ” визначено суму грошового зобов'язання з ПДФО в розмірі 3151821,61 грн. (в тому числі: за податковим зобов'язанням - 2204381,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 938908,35 грн., за пенею - 8532,12 грн.) та № 0339481308, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по військовому збору в розмірі 19797,67 грн. (в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 19447,64 грн., за пенею - 350,03 грн.).
Вказані податкові повідомлення-рішення скасовані в судовому порядку.
Таким чином, ГУ ДФС у Волинській області до суми грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням включено нарахований та задекларований ПДФО за період по якому минув термін позовної давності 1095 днів згідно зі статтею 102 ПК України.
Відтак, суд також погоджується із доводами позивача про те, що при визначенні у податковому повідомленні-рішенні від 15.03.2019 № 0004261303 суми грошового зобов'язання з ПДФО за основним платежем відповідачем не були дотримані обмеження щодо 1095-деннного строку давності, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 913501,07 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.
Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
В свою чергу, коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього Кодексу. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України, а у разі якщо нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу, платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 127 Податкового кодексу України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у разі проведення нарахувань податку на доходи фізичних осіб на момент виплати такого доходу платник податків (податковий агент) не може нести відповідальність передбачену статтею 127 ПК України. Несвоєчасна сплата (перерахування) є підставою для відповідальності передбаченої статтею 126 ПК України.
Таким чином, у даному випадку спеціальною нормою є саме стаття 126, а не пункт 127.1 статті 127 ПК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі 812/916/17 (К/9901/47118/18), від 18.06.2019 у справі № 812/916/17 (К/9901/15207/19), від 02.04.2019 у справі № П/811/605/17 (К/9901/49655/18).
Під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що ДП “Нововолинський РМЗ” при нарахуванні (утримання, сплата) ПДФО сплачується (перераховується) під час виплати оподатковуваного доходу єдиними платіжним документом. За період з 01.01.2017 по 31.12.2018 оподаткований дохід виплачувався одночасно з ПДФО до бюджету з порушенням термінів, встановлених ПК України (не своєчасно перераховано ПДФО до бюджету та не в повній мірі).
Таким чином, судом встановлено, що податок з доходів фізичних осіб сплачувався, однак із порушеннями, передбачених ПК України строків.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у спірних відносинах мала місце несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб.
Отже, порушення позивачем податкового законодавства у вигляді несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідає передбаченому статтею 126 ПК України складу порушення.
Однак, як встановив суд з матеріалів справи, ГУ ДФС у Волинській області, застосовуючи до ДП “Нововолинський РМЗ” штрафні (фінансові) санкції, керувалося положеннями пункту 127.1 статті 127 ПК України.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що штрафні (фінансові) санкції загалом нараховані позивачу протиправно, оскільки відповідач нарахував їх на підставі норми, яка не підлягала застосуванню в цьому випадку.
На думку суду, дане порушення, допущене відповідачем, є достатньою та безумовною підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині застосування до ДП “Нововолинський РМЗ” штрафних санкцій, оскільки такі нараховані не на підставі норми закону, яка регулює відповідні правовідносини.
При цьому, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру, до складу повноважень суду не входять питання проведення документальної перевірки платника податків на предмет встановлення наявності або відсутності порушень податкового законодавства та визначення суми податкового зобов'язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 № 0004261303, а тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 19210,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 866 від 28.03.2019 (а.с. 2).
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 15.03.2019 № 0004261303.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Державного підприємства “Нововолинський ремонтно-механічний завод” судові витрати в розмірі 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Державне підприємство “Нововолинський ремонтно-механічний завод” (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 53, код ЄДРПОУ 00179000).
Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859).
Суддя Р.С. Денисюк
Повний текст рішення складено 03 липня 2019 року.