про залишення позовної заяви без руху
01 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/8965/19
категорія 109020100
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним невиконання рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить:
- визнати протиправним невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року справа № 806/3296/18 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області про повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 за його клопотанням від 03.05.2018 з послідуючою передачею земельної ділянки в оренду на термін 49 років для сінокосіння з врахуванням положень статті 23 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 за клопотанням від 03.05.2018 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Брусилівському району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду на 49 років.
Перевіряючи, після одержання позову, чи відповідає він вимогам, установленим Кодексом адміністративного судочинства України, судом ураховано наступне.
Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, надалі - КАС України), у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Перелік обов'язкових відомостей, які зазначаються в позовній заяві наведено у частині 5 вказаної статті КАС України.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що права та законні інтереси позивача порушуються відповідачем шляхом невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі №806/3296/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, вимоги щодо невиконання відповідачем рішення адміністративного суду або його дії щодо неналежного виконання такого рішення підлягають розгляду судом, що постановив вказане рішення, в порядку розгляду питань, що пов'язані із виконанням рішення суду.
Суд зауважує, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Позовні вимоги, предметом яких є невиконання чи неналежне виконання судового рішення, повинні вирішуватися в межах відповідної справи (невиконання рішення у якій оскаржується) в порядку статті 383 КАС України і не можуть розглядатися в іншому (новому) позовному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вказати, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду у порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Отже, вказані обставини позбавляють суд можливості вирішити питання чи є заявлені вимоги самостійними позовними вимогами про вирішення нового спору, чи повинні вирішуватися за правилами ст.383 КАС України, шляхом подання окремої заяви до суду, та як наслідок, і щодо відкриття провадження у справі.
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позивачу необхідно визначитися з обранням способу захисту своїх порушених прав і в залежності від цього усунути недоліки, а саме: у разі звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, привести її у відповідність до встановлених у ній вимог. Якщо позивач вирішить звернутися до суду з адміністративним позовом, то відповідно дана позовна заява повинна відповідати вимогам встановленими статтями 160, 161 КАС України.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Є.Ю. Романченко