31.05.2019
справа 423/1710/19
2/423/426/19
31 травня 2019 року
Попаснянський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Архипенко А.В.
за участю секретаря судового засідання Іваненко С.П.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що діють в інтересах неповнолітніх дітей сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю третьої особи - служби у справах дітей Попаснянської райдержадміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
встановив:
В поданому позові позивач зазначив, що він являється власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договіру купівлі-продажу від 16.04.2019 р.
Попередніми власниками квартири були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , також в квартирі були зареєстровані їх неповнолітні діти : син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час укладання договіру купівлі продажу квартири, відповідачі зобов'язувалися, що вони та інші члені їх сім'і обов'язково знімуться з реєстрації у зазначеній квартирі. Але в звязку із проведенням АТО на території Луганської області, відповідачі 2014 року разом із дітьми виїхали до іншого місця та у продовж тривалого часу, так ніяких дій по зняттю з реєстрації вони не здійснили.
Позивач сам проживає у даній квартирі, та сам її утримує. Але крім нього у даний квартири також залишаються зареєстрованими колишні власники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та їх неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніякої участі в утриманні квартири не приймають.В квартирі немає жодної речі відповідачів.
На теперішній час позивач має намір звернутися за державною допомогою на покриття комунальних витрат, але відповідачі, та їх неповнолітні діти, залишаючись зареєстрованим у квартирі позивача ОСОБА_1 у цьому йому перешкоджають. Тобто створюють йому перешкоди у праві користування власністю.
За викладених обставин, позивач не може розпоряджатися нерухомим майном за власним розсудом.
За таких підстав, позивач звертається до суду із дійсною заявою про визнання відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням і проживання в ньому, у зв'язку з тим, що на даний час квартира є його приватною власністю, ніяких обов'язків по оплаті комунальних послуг не несуть.
До початку підготовчого судового засідання позивач надав заяву та просив справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги задовольнити.
Відповідачі у судове засіданні не зявилися, також надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали.
Представник третьої особи - служба у справах дітей Попаснянської райдержадміністрації у судове засіданн не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог не заперечує.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Предметом даного позову являється вирішення питання про користування житлом, яке перебуває у приватній власності позивача, при тім, що відповідачі не являються членами сім"ї позивача.
Суд вважає, що при розгляді даного позову необхідно користуватися положеннями Цивільного Кодексу України щодо захисту права власності особи та положеннями житлового законодавства щодо права користування особи житловим приміщенням.
Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідност.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до приписів ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно статті 150 Житлового Кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно із частиною четвертою статті 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належить особи, зазначені у частині другій статті 64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім'ї власника можуть бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно поживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
На підставі ст.71 Житлового Кодексу УРСР (який є чинним) - при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
При цьому, згідно ст.405 ЦК України - член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
На підставі ст.72 Житловго Кодексу УРСР (який є чинним) - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
До цього ж , суд, у відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України , вважає необхідним застосовати при розгляді даної справи положення п.34 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" - власник житла має право вимагати визнання поперднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації
Згідно ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема:
- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
Враховуючи зазначені вище правові положення, суд зазначає, що діюче законодавство регулює правовідносини між особами щодо права користування та розпорядження власністю , а саме між власниками , членами їх сімей та колишніми власниками.
Між тим, відповідно до положень ст.10 п.9 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого - виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
А так, враховуючи що діюче законодавство не регулює правовідносини між власником житла та членами сім"ї колишнього власника житла - суд вважає необхідним розглядати даний позов, на підставі правових положень, що регулюють правовідносини між власником житла та попереднім власником , які викладені вище.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів №№2.4.7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням, як у колишнього власника так і у членів його сім'ї.
Із наданих письмових доказів судом встановлено.
Позивач дійсно є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договіру купівлі-продажу квартири (а.с.4).
Відповідно до запису будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 , окрім позивача, у квартири зареєстровані відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8-10)
Також судом встановлено, що відповідачі не мешкають за місцем своєї реєстрації з 2014 року тобто майже 5 років, спільного майна вони з позивачем не мають і спільного господарства не ведуть, що підтверджується відповідними доказами Актом, який був складений депутатом Попаснянської міської ради у присутності сусідів позивача гр.. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.17).
Тобто судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є членами сім'ї позивача.
Враховуючи вищевикладене, законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом колишнього власника та членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
Виникнення права членів сім'ї власника квартири на користування житлом та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на цю квартиру, а отже, припинення права власності на квартиру припиняє його право на користування цим житлом.
Так як відповідачі за місцем реєстрації не проживають, право власності на квартиру у колишнього власника припинено,тому припинення права власності на квартиру колишнього власника припиняє і його право на користування цим житлом, а також припиняє і право на користування цим житлом членів сім'ї колишнього власника.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року в справі № 6-158цс14. А також у справі №452/1251/17 від 22.03.2018 року.
Враховуючи встановлене у суді суд приходить до висновку про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та їх неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , втратили право користування належною позивачу квартирою.
При цьому судом враховується, що ухилення відповідачів від добровільного зняття з реєстраційного обліку дійсно негативно впливає на матеріальний стан позивача, яка змушена нести додаткові витрати на утримання житла та оплату наданих комунальних послуг, а також позбавлена можливості оформити субсидію на оплату комунальних послуг.
Враховуючи надані позивачем докази до позову, суд вважає, що прав передбачених ст..78 Житлового Кодексу УРСР щодо зберігання прав на житло при тимчасовій відсутності наймача у відповідачів не виникає, так як позивачем доведено, що відповідачі тривалий час не виконують свої обов'язки по належному утриманню житла, без поважних причин, та відсутні у зазначеному житловому приміщенні понад 6 місяців також без поважних причин.
При цьому також суд враховує той факт, що відповідачі визнали даний позов, в добровільному порядку та надали суду відповідні заяви.
Також, суд враховує те, що відповідно до положень ст.29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна - і тому, враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_8 2013 року народження, проживає зі своїми батьками (відповідачами) суд вважає, що в даному випадку інтереси неповнолітньої дитини не порушуються.
Таким чином, у судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти : син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не мешкають в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , тривалий час, а саме понад шість місяців, а тому на підставі ст.71 ЖК України повинні бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності їх понад встановлені строки без поважних причин, тому що їх реєстрація в зазначеному житлі пзивача є перешкодою для позивача щодо володіння, користування, розпоряджання своїм майном .
На підставі викладеного, на підставі ст. ст.71,72, 78, 150 ЖК України, 317, 319, 391, 405 ЦК України, положень Конституції України, Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»,
керуючись ст.ст.ст.ст.10, 12, 13, 76, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що діють в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за участю третьої особи - служби у справах дітей Попаснянської райдержадміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та їх неповнолітніх дітей : сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданніпротягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.
Суддя: А.В.Архипенко