Справа № 336/2357/19
Провадження № 2-а/201/337/2019
01 липня 2019 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Сисо А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Нестеренка Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 06 червня 2019 року з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Нестеренка Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
У поданому позові ОСОБА_1 просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1049196 від 06 квітня 2019 року, винесену інспектором поліції роти № 2, батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Нестеренко О.О. відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.; справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 закрити.
В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 вказує на те, що 06 квітня 2019 року він керував транспортним засобом в складі тягача марки DAF FT XF 105.510, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки TAD CLASSIC 40-3, номерний знак НОМЕР_2 , та на 52 км адміністративної дороги М-22 Полтавська область, Кобиляцький район, та його було зупинено інспектором роти № 2, батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Нестеренко О.О. та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1049196, відповідно до якої позивач визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП України. Як зазначено у постанові: «водій керуючи ТЗ з спеціалізованим напівпричепом TAD CLASSIC 40-3, номерний знак НОМЕР_2 , перевозив вантаж без супроводу, який виступав за задні габаритні фари більш ніж на 2м без відповідного дозволу органів національної поліції, чим порушив п. 22.5 ПДР України. Указану постанову позивач вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення він не вчиняв та в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину у правопорушенні, а також працівник поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини. Також позивач зазначає, що він здійснював перевезення вантажу відповідно до узгодженого дозволу № 13308901-904 НГ від 21 лютого 2019 року на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що діє з 21 лютого 2019 року по 06 квітня 2019 року, відповідно до якого має право на перевезення вантажу параметри якого не перевищують: ширина до 3,75 м., довжина до 22 м., висота до 4,49 м., загальною вагою - до 40,00 т., навантаження на найбільш навантажену вісь до 11 т. і вантаж має виступати на задній габарит ТЗ не більше 3 м. та транспортний засіб виділений для супроводження автомобілем прикриття марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_3 та FORD transit, державний номер НОМЕР_4 . Зазначає, що відповідно до пункту 27 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, затверджених постановою КМУ №30 від 18 січня 2001 року, супровід автомобілем прикриття обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення перевищує 3,5 метри чи довжину 24 метри. Перевищення вантажем габаритів встановлених п. 27 Правил працівником поліції не доведено належними, достатніми та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодних доказів дотримання процедури здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу. Крім того, працівник поліції проводив заміри габаритів вантажу, пристроєм сумнівного походження «рулеткою», на який не було пред'явлено свідоцтво виданого уповноваженим органом виконавчої влади у сфері метрології.
Позивач у позовній заяві просить розглядати справу у спрощеному порядку без його участі.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив розглядати справу без його участі, а також у відзиві зазначено, що в адміністративному позові позивач підтверджує, що в місці, час та дату, вказані у оскаржуваній постанові, він здійснював рух на вищевказаному транспортному засобі та перевозив вантаж (комбайн). Поряд з цим, позивачем не заперечується відсутність автомобіля супроводу, передбаченого дозволом. На думку відповідача, не заслуговують на увагу доводи позивача, наведені в адміністративному позові, щодо використання автомобіля супроводу лише у разі перевищення вантажем ширини 3,5 м. або довжини 24м, та спростовується відомостями зазначеними у дозволі. Стверджує, що відповідачем було законно застосовано до позивача адміністративне стягнення.
Згідно із ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 06 квітня 2019 року о 22 год. 19 хв. позивач керував транспортним засобом в складі тягача марки DAF FT XF 105.510, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки TAD CLASSIC 40-3, номерний знак НОМЕР_2 . На 52 км, на автомобільній дорозі М-22, Полтавська область, Кобеляцький район, ТЗ був зупинений інспектором роти № 2, БПП у м. Кременчук Управління Патрульної поліції в Полтавській області Нестеренко О.О., який виніс постанову серії ЕАВ № 1049196 від 06 квітня 2019 року, згідно із якою позивач, перевозив вантаж без супроводу, який виступав за габаритні фари більше ніж на 2м без відповідного дозволу органів національної поліції, чим порушив п. 22.5 ПДР. На позивача накладено штраф у розмірі 510,00 грн. (а.с. 6).
Копія дозволу №13308901-904 НГ від 21 лютого 2019 року, дійсного з 21 лютого 2018 року по 06 квітня 2019 року міститься у матеріалах справи (а.с. 8).
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до пункту 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Статтею 132-1 КУпАП визначено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У статті 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до штрафу слугувало те, що позивач перевозив вантаж, який перевищує нормативно встановлені параметри (габарити) без супроводу.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (Правила № 30) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до п. 7 указаних Правил дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на автомобіль DAF XF 105.510 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , причіп ВЕСТТ, НОМЕР_2 , вантаж техніка комбайн, було видано дозвіл № 13128901-904НГ від 21 лютого 2019 року на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні із зазначенням маршрутів. У дозволі зазначені параметри транспортних засобів: довжиною 22 м, шириною 3,75 м, висотою 4,49 м, загальною вагою 40 т, навантаження на найбільш навантажену вісь 11 т., вантаж виступає за задній габарит ТЗ 3 м. У пункті другому указаного дозволу зазначений ТЗ виділений для супроводження. Строк дії вказаного дозволу з 21 лютого 2019 року по 06 квітня 2019 року.
Отже, вказаний дозвіл не є одноразовий, а виданий на певний період, що не перевищує три місяці, а отже не може бути беззаперечним доказом перевезення вантажу позивачем, що перевищує нормативні габарити, що потребує супроводу автомобілем прикриття, в день складання постанови відповідачем.
Відповідно до пункту 27 Правил № 30 супровід автомобілем прикриття обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення перевищує 3,5 чи довжина 24 метри.
Таким чином, відповідач встановлюючи перевищення нормативних габаритів, що потребує наявність спеціального дозволу та обов'язкового супроводу автомобілем прикриття, повинен був навести у оскарженому рішенні результати вимірювання габаритів ТЗ та надати такі докази.
Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Однак, факт перевищення нормативних габаритів ТЗ, що потребувало б обов'язкового супроводу автомобілем прикриття, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено, відповідно й підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 22.5 ПДР відсутні.
З огляду на вищевикладені норми та фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку про те, що постанова серії ЕАВ № 1049196 від 06 квітня 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасування, то згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Нестеренка Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАВ № 1049196 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16 квітня 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 .
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.О. Демидова