"27" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1552/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.
секретар судового засідання Чебан К.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Грасовський Д.О. (довіреність №389 від 20.03.2019р.);
від відповідача - Головко С.М. (довіреність № 42 від 20.12.2018р.)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1552/19
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, проспект Перемоги,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород - Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (67701, Одеська область, м.Білгород-Дністроський, вул. Шабська,81, код ЄДРПОУ 38728376)
до відповідача Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська,81, код ЄДРПОУ 01125689)
про стягнення 34 509,22 грн.
04.06.2019р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород - Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", в якій просило суд стягнути з відповідача 34 509, 22 грн., в тому числі: 28 576,60 - основної заборгованості, 4 011,60 грн. - пені, 457,86 грн. - 3% річних, 1 463,16 грн. - інфляційних витрат, а також витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" умов договору № 14-П-БДФ-18 від 16.02.2018р. в частині повної та своєчасної оплати портових зборів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2019р. відкрито провадження у справі № 916/1552/19, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 27.06.2019р.
27.06.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив (вх.№12822/19) на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в повному обсязі, зазначаючи, що ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" з 2016 року з незалежним від підприємства причин перебуває в тяжкому фінансовому становищі, у зв'язку із чим не могло виконати зобов'язання по Договору № 14-П-БДФ-18 від 16.02.2018р. у визначені договором терміни.
В підтвердження перебування підприємства у тяжкому фінансовому становищі, відповідачем до відзиву долучено, зокрема, копію витягу з аудиторського звіту та звіти про фінансові результати за 2016-2018р.р. Окрім того, відповідач посилається на те, що позивачем не надано докази на підтвердження завдання йому збитків від прострочення сплати рахунків.
В судовому засіданні 27.06.2019р. позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, що нормами законодавства передбачено можливість зменшення судом розміру неустойки, а не відмовлення позивачу у частині позовних вимог щодо стягнення пені, як на тому наполягає відповідач. Скрутне фінансове становище відповідача викликане передусім через заборону експорту лісоматеріалів та непереорієнтації відповідача на інші види вантажів, як те зазначено у відповідному аудиторському звіті.
Представник позивача у судовому засіданні 27.06.2019р. під час розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.06.2019р. визнав суму основної заборгованості, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в повному обсязі, посилаючись на ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 27.06.2019р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, а також заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:
16.02.2018р. між Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (Замовник) та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі виконуючого обов'язки начальника Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Виконавець) було укладено договір № 14-П-БДФ-18.
Згідно п.1.1. предметом цього Договору є врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 (зі змінами). Місце надання послуг : Білгород - Дністровський морський порт.
Загальна вартість за цим Договором не може перевищувати 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 6 666,67 грн. (п.3.1 Договору)
Відповідно до п. 3.2 Договору, розмір суми портових зборів, що підлягає сплаті визначається на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 (зі змінами).
Згідно до п.3.3 розрахунок здійснюється замовником згідно виставленого виконавцем рахунку, протягом 10-ти (десяти) банківських днів після підписання акту наданих послуг.
Замовник після отримання актів наданих послуг в строк не більше 5-ти календарних днів підписує акти або надає зауваження щодо якості наданих послуг (п. 3.4 Договору).
Відповідно до п. 3.5 Договору, не надання чи не підписання Замовником актів наданих послуг за відсутності, мотивованої відмови у строк, визначеним в п.3.4 цього Договору, є фактом визнання повного і належного виконання Виконавцем своїх зобов'язань, а послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими Замовником без претензій та зауважень. При цьому сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання акту наданих послуг Виконавцем.
Пунктом 4.4. Договору встановлено, що у випадку прострочення однією із Сторін виконання зобов'язання, винна Сторона має право вимагати від іншої Сторони сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону від виконання своїх зобов'язань, передбачених Договором.
Відповідно до п. 6.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2018р. включно. Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України, сторони встановили, що умови даного Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2018р.
29.12.2018р. сторонами було підписано додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони внесли зміни до п.6.1, яким продовжили строк його дії до 31.12.2019 року.
Отже, враховуючи укладення між сторонами вищевказаного договору, між ними виникли зобов'язальні відносини за якими позивач зобов'язався надати відповідачу відповідні послуги, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплатити надані послуги в повному обсязі, відповідно до умов зазначеного договору.
Також судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем надані відповідачу послуги за Договором на загальну суму 28 576,60 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №688 від 30.04.2018р. на суму 504,66 грн., №939 від 31.05.2018р. на суму 1393,37 грн., №943 від 31.05.2018р. на суму 519,60 грн., №1020 від 15.06.2018р. на суму 1046,48 грн., №1133 від 30.06.2018р. на суму 509,33 грн., №1134 від 30.06.2018р. на суму 2070,50 грн., №1157 від 04.07.2018р. на суму 35,34 грн., №1305 від 31.07.2018р. на суму 2185,77 грн. ( з коригуванням № 1488 від 06.09.2018р. на суму 2428,48 грн. - 242,71 грн.), №1469 від 31.08.2018р. на суму 2309,09 грн., № 1583 від 30.09.2018р. на суму 2237,24 грн., №1655 від 31.10.2018р. на суму 2300,88 грн., №1791 від 30.11.2018р. на суму 2244,58 грн., №1902 від 31.12.2018р. на суму 2261,99 грн., №74 від 31.01.2019р. на суму 2267,47 грн., №75 від 31.01.2019р. на суму 783,61 грн., №180 від 28.02.2019р. на суму 2789,14 грн., №355 від 31.03.2019р. на суму 3117,25 грн.,які підписані відповідачем без жодних зауважень щодо наданих позивачем послуг.
Водночас, позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату наданих послуг, а саме: №761 від 30.04.2018р. на суму 504,66 грн., № 1011 від 31.05.2018р. на суму 1 393,37 грн., № 1012 від 31.05.2018р. на суму 519,60 грн., №1071 від 15.06.2018р. на суму 1 046,48 грн., №1207 від 30.06.2018р. на суму 509,63 грн., №1209 від 30.06.2018р. на суму 2070,50 грн., №1210 від 04.07.2018р. на суму 35,34 грн., № 1379 від 31.07.2018р. (сума рахунку відкоригована на підставі акту наданих послуг №1488 від 06.09.2018р) на суму 2185,77 грн., № 1526 від 31.08.2018р. на суму 2 309,09 грн., №1648 від 30.09.2018р. на суму 2237,24 грн., №1769 від 31.10.2018р. на суму 2 300,88 грн., № 1860 від 30.11.2018р. на суму 2244,58 грн., №1967 від 31.12.2018р. на суму 2261,99 грн., №85 від 31.01.2019р. на суму 2267,47 грн., №86 від 31.01.2019р. на суму 783,61 грн., №195 від 28.02.2019р. на суму 2789,14 грн., №370 від 31.03.2019р. на суму 3117,25 грн.
В свою чергу, відповідач не оплатив надані позивачем послуги, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Позивачем 12.12.2018р. було направлено на адресу відповідача претензію № 2132, в якій позивач зазначив про необхідність погашення заборгованості станом на 11.12.2018р. у розмірі 15 112,56 грн. разом з тим, доказів щодо оплати відповідачем зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.
Водночас, щодо наявності заборгованості за вищевказаним договором відповідачем заперечень не було надано, а з відзиву на позовну заяву, вбачається наявність у відповідача заперечень виключно щодо штрафних санкцій в частині стягнення пені, в стягненні якої останній просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГПК України.
Так, частиною 2 ст. 193 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Приймаючи до уваги вищевказане, а також враховуючи, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором № 14-П-БДФ-18 від 16.02.2018р. в розмірі 28 576,60 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення зазначеної суми.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 4 011,60 грн., суд вказує наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, п.4.4. укладеного ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" між ДП "АМПУ" в особі Білгород-Дністровської філії ДП "АМПУ" договору про надання послуг, сторони погодили, що у випадку прострочення однією із Сторін виконання зобов'язання, винна Сторона має право вимагати від іншої Сторони сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.
Водночас, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Як вбачається із витягу з Аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності відповідача за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, який складений Південним офісом Держаудитслужби 17.08.2018р. №05-14/12, та згідно з яким погіршення фінансового результату через зменшення обсягів вантажопереробки відбувається з причини відсутності необхідної вантажної бази, яка була втрачена внаслідок введення десятирічного мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених. Ще однією з причин зменшення обсягів вантажопереробки, на які ДП „БДМТП" не має можливості впливати, є зменшення прохідних глибин на Дністровсько - Лиманському каналі. Причиною погіршення судноплавного каналу є невиконання Адміністрацією морських портів України, на яку покладено функції з фінансування та організації робіт з утримання габаритів підхідних каналів, днопоглиблювальних робіт у необхідних обсягах.
Водночас, позивач про наявність та стягнення збитків у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору не заявив.
Встановивши вірність здійсненого позивачем розрахунку пені та правомірність вимог про стягнення останньої, суд, враховуючи наявні обставини тяжкого фінансового стану відповідача, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача, до 401,16 грн.
Що стосується стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми заборгованості, слід зазначити таке.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (за період з 16.05.2018р. по 30.05.2019р.), згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 457,86 грн., а також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат (за період з 16.05.2018р. по 30.05.2019р.), згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 1463,16 грн., господарським судом встановлено вірність цих розрахунків та відповідність останніх обставинам справи щодо прострочення відповідача.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 28 576 грн. 60 коп. - основної заборгованості, 457 грн. 86 коп. - 3% річних, 1 463 грн. 16 коп. - інфляційних витрат, 401 грн. 36 коп. - пені.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт".
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська,81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, проспект Перемоги,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород - Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (67701, Одеська область, м.Білгород-Дністроський, вул. Шабська,81, код ЄДРПОУ 38728376) 28 576 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 60 коп. - основної заборгованості, 401 (чотириста одну) грн. 36 коп. - пені, 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 86 коп. - 3% річних, 1 463 (одну тисячу чотириста шістдесят три) грн. 16 коп. - інфляційних витрат та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення Господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 02 липня 2019 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко