"24" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1050/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Тіщенко Д.І.
За участю представників сторін:
Від позивача: Варивода Є.Ю. за довіреністю від 01.10.2018р.;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Мехбудсервіс" до приватного малого підприємства „Інтерсі" про стягнення 324 908,00 грн., -
Приватне акціонерне товариство „Мехбудсервіс" (далі по тексту - ПрАТ „Мехбудсервіс") звернулось до господарського суду із позовною заявою до приватного малого підприємства „Інтерсі" (далі по тексту - МП „Інтерсі") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 324 908,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості виконаних позивачем робіт (наданих послуг).
МП „Інтерсі" не скористалося наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що про розгляд господарським судом даної справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки МП „Інтерсі" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
Між ПрАТ „Мехбудсервіс" та МП „Інтерсі" було досягнуто домовленості щодо надання позивачем відповідачеві послуг (виконання робіт будівельною технікою).
На підтвердження факту надання ПрАТ „Мехбудсервіс" відповідачеві послуг між сторонами по справі було підписано наступні акти приймання-передачі виконаних робіт: акт №ОУ-0000174 від 31.05.2017р. на суму 146 599,00 грн.; акт №ОУ-0000207 від 30.06.2017р. на суму 179 025,00 грн.; акт №ОУ-0000235 від 31.07.2017р. на суму 83 020,00 грн., акт №ОУ-0000270 від 31.08.2017р. на суму 86326,00 грн.; акт №ОУ-0000296 від 29.09.2017р. на суму 178 228,00 грн.; акт №ОУ-0000346 від 31.10.2017р. на суму 26280,00 грн.; акт №ОУ-0000381 від 30.11.2017р. на суму 30 612,00 грн.; акт №ОУ-0000423 від 29.12.2017р. на суму 79 148,00 грн. Крім того, 29.09.2017р. між сторонами по справі було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2017р. на суму 160 640,00 грн., а також акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017р. по 23.05.2018р.
04.02.2019р. ПрАТ „Мехбудсервіс" звернулось до МП „Інтерсі" із претензією №20, у відповідності до якої позивач, посилаючись на підписані між сторонами по справі акти приймання-передачі робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 969 878,50 грн., а також часткову оплату відповідачем вартості наданих послуг у розмірі 644 970,50 грн., просив сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 324 908,00 грн. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до МП „Інтерсі", позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору про надання послуг, укладеного у спрощений спосіб, зобов'язань так і не було у повному обсязі оплачено вартості наданих позивачем послуг, що стало підставою для звернення позивача до суду із даної позовною заявою.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд першочергово вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
При цьому, положеннями ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов наступного висновку. Так, правочини між суб'єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов'язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами. З урахуванням викладеного вище, а також приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи підписані між сторонами по справі акти наданих послуг, а також довідку, господарський суд доходить висновку, що між сторонами по справі було укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в порушення наведених норм закону МП „Інтерсі" не було у повному обсязі оплачено на користь позивача вартості наданих послуг, факт надання яких підтверджується матеріалами справи, в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 324 908,00 грн.
З викладених обставин, позовні вимоги ПрАТ „Мехбудсервіс" до МП „Інтерсі" про стягнення 324 908,00 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, позов приватного акціонерного товариства „Мехбудсервіс" до приватного малого підприємства „Інтерсі" підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості у розмірі 324 908,00 грн. відповідно до ст. ст. 11, 202, 205, 208, 509, 510, 520, 521, 525, 526, 530, 610 - 612, 617, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 265 Господарського кодексу України.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного малого підприємства „Інтерсі" /65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 33, ідентифікаційний код 19050986/ на користь приватного акціонерного товариства „Мехбудсервіс" /33024, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 370Б, ідентифікаційний код 01273355/ заборгованість у розмірі 324 908,00 грн. /триста двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісім грн. 00 коп./ судовий збір у розмірі 4 873,62 грн. /чотири тисячі вісімсот сімдесят три грн. 62 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.07.2019р.
Суддя С.П. Желєзна