Справа № 3-1240/10
10 березня 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Андрєєвої О.М.,
при секретарі - Хомутовій Н.Г.,
з участю прокурора - Кравцова В.О.,
представника митниці - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки ОСОБА_3, заміжньої, не працюючої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,
про порушення митних правил, передбачене ст.336 МК України, -
19 грудня 2009 року ОСОБА_2 на митну територію України був ввезений автомобіль марки ВАЗ 21093, 1991 року випуску, реєстраційний № YBP 7524, кузов № ХТА210930N1022257, вартістю 23312 гривень, в зв'язку з чим зазначений автомобіль перебуває під митним контролем і розпорядження ним без дозволу митного органу заборонено, після чого ОСОБА_2 без дозволу митного органу передала зазначений автомобіль в користування ОСОБА_4, і до 8 лютого 2010 року ОСОБА_4 користувався цим автомобілем, проте 8 лютого 2010 року в м. Донецьку був на зазначеному автомобілі затриманий працівниками ДАІ, і зазначений автомобіль був в нього вилучений.
ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину в порушенні митних правил не визнала і пояснила, що вона особисто ввезла зазначений автомобіль на митну територію України як його власник, а її чоловік ОСОБА_4 керував цим автомобілем на території України на підставі доручення, тому що вони обидва вважають, що наявність доручення дає йому повне право експлуатувати автомобіль. При цьому відповідно до розділу II Закону України «Про внесення зсін до деяких Законів України про фінансування дорожнього господарства» з 1 січня 2000 року керування і експлуатація транспортних засобів, які ввезені на митну територію України під зобов'язання про їх зворотнє вивезення відповідно до митного законодавства України, дозволяється виключно особам - нерезидентам, власникам таких транспортних засобів, або членам їх сімей (чоловік, дружина, діти, батьки). Тому вона вважає, що порушення митного законодавства у їх діях відсутнє.
Суд, заслухавши представника митниці, думку прокурора, дослідивши матеріали адміністративної справи: протокол про порушення митних правил з описом вилученого автомобіля, рапорт співпрацівника ДПС, відповідно до якого 8 лютого 2010 року був затриманий ОСОБА_4, що керував зазначеним автомобілем; копії документів про реєстрацію цього автомобіля у ОСОБА_3, а також копію паспорту громадянина ОСОБА_3 і копію іміграційної картки про в'їзд ОСОБА_2 на територію України 19 грудня 2009 року на зазначеному автомобілі, в зв'язку з чим цей автомобіль з моменту ввезення на митну територію України знаходиться під митним контролем митних органів України, суд вважає доказаною вину ОСОБА_2 в здійсненні операцій з транспортним засобом, що знаходиться під митним контролем, а саме у розпорядженні ним без дозволу митного органу, і ці її дії правильно кваліфіковані за ст.336 МК України.
А умисел ОСОБА_2 на вчинення зазначеного порушення безспірно підтверджується тим фактом, що сама ОСОБА_2 підтвердила, що вона передала для використання даниц автомобіль іншій особі, завідомо знаючи, що цей автомобіль знаходиться під митним контролем, оскільки не оформлений для вільного використання (не розмитнений) у митних органах України та має грецькі реєстраційні номери та грецькі документ про реєстрацію.
При цьому посилання ОСОБА_2 на Закон України «Про внесення змін до деяких Законів України про фінансування дорожнього господарства» є безпідставними.
Дійсно відповідно до п.2 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України про фінансування дорожнього господарства» починаючи з 1 січня 2000 року управління та експлуатація транспортних засобів, ввезених на митну територію України під зобов'язання щодо їх зворотного вивезення згідно з митним законодавством України, дозволяється виключно особам - нерезидентам, визначеним власниками таких транспортних засобів у момент перетину митного кордону України, або членам їх сімей (дружина, чоловік, діти, батьки). При цьому передача у володіння або користування таких транспортних засобів іншим особам не дозволяється.
Таким чином, зміст зазначеної норми Закону, який регулює правовідносини в галузі фінансування дорожнього господарства, а не митного оформлення товарів, вочевидь полягає у тому, що управління та експлуатація транспортних засобів, ввезених на митну територію України під зобов'язання щодо їх зворотного вивезення, взагалі не дозволяється будь-яким особам, окрім власників транспортних засобів та членів їх сімей. При цьому зазначений Закон не звільняє цих осіб від обов'язків дотримання відповідного митного законодавства щодо вимог належного митного оформлення товарів і транспортних засобів, які перебувають під митним контролем.
А відповідно до ч.1 ст.254 МК України товари, що підлягають оподаткуванню, які тимчасово ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення, а також з метою транзиту, пропускаються на митну територію України за умови надання митному органу гарантій. Види гарантій, умови і порядок їх надання та повернення визначаються законом.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13 вересня 2001 року, з наступними змінами та доповненнями, транспортні засоби за кодами 87.01, 87.02, 87.03 , 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності ( 2371г-14 ), тимчасово ввезені під зобов'язання про зворотне вивезення, не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння або користування іншим особам. Такі транспортні засоби можуть бути оформлені для постійного користування після сплати відповідних податків та зборів, передбачених законодавством при ввезенні транспортних засобів для вільного використання.
Таким чином, діюче митне законодавство, тобто спеціальний закон, що регулює правовідносини в галузі митного оформлення транспортних засобів, забороняє передачу транспортних засобів, тимчасово ввезених під зобов'язання зворотнього вивезення, у володіння або користування іншим особам без будь-яких виключень.
При цьому згідно довідки Східної регіональної митниці від 1 березня 2010 року, загальна сума податків і зборів (обов'язкових платежів), які підлягали б сплаті в разі оформлення транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21093, 1991 року випуску, код УКТЗЕД 8703 229030, для вільного використання на митній території України, складає 37014 гривень 16 коп .
За таких обставин є очевидним, що передання у користування іншій особі автомобіля, ввезеного на митну територію України під зобов'язання зворотнього вивезення, без дозволу митного органу, є засобом ухилення від митного контролю, зокрема ухилення від сплати встановлених законом митних платежів на користь Державного бюджету.
А звільнення осіб, винних у вчиненні такого порушення митних правил, від відповідальності, встановленої ст.336 МК України, безумовно потягне за собою подальші грубі порушення цими особами митного законодавства та ухилення від належного оформлення товарів і транспортних засобів, ввезених на митну територію України.
З урахуванням всіх обставин справи, даних про особу ОСОБА_2, які виходячи з її віку, суспільного статусу та освіти безумовно дозволяли їй ознайомитися з правилами користування та розпорядження транспортним засобом, ввезеним в Україну під зобов'язання зворотнього вивезення, приймаючи до уваги розповсюджений характер саме цього правопорушення, суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_2 про її необізнаність у правилах користування та розпорядження автомобілем, що знаходиться під митним контролем, та про те, що посадові особи митних органів не роз'ясняли їй ці правила.
Враховуючи обставини справи, дані про особу правопорушника, а також те, що автомобіль нею був переданий у користування своєму чоловіку, суд вважає можливим не конфісковувати автомобіль, що є безпосереднім предметом правопорушення, та обмежитися стягненням у вигляді штрафу.
На підставі викладеного, керуючись ст.336 МК України,
ОСОБА_2 визнати винною в порушенні митних правил, передбаченому ст.336 МК України та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 1500 (одна тисяча п'ятьсот) гривень на розрахунковий рахунок № 31118106700006 в ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34687001, код платежу 21081100, отримувач УДК в Київському районі м. Донецька.
Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разу оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
Постанову може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а вразі оскарження - протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.
Постанова може бути оскарженою до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: