Справа: № 22-а-7085/09 Головуючий у 1-й інстанції: Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
"04" березня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Данилової М.В.,Умнової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2008 року позовні вимоги задоволено: визнано відмову УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області неправомірною та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2, недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2455 гривень.
Не погоджуючись з судовим рішенням, УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.01.1995 року та довідкою.
Згідно довідки УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області позивачці виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення в розмірі 120 гривень в лютому 2008 року.
Позивачка вважає, що вона отримувала допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічно інвалідам третьої групи, виплачується разова грошова допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Фінансування щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється в порядку та в розмірах встановлених у постанові Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року за рахунок коштів виділених на ці потреби з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Фінансування зазначених допомог здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Окрім цього, статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління праці та соціального захисту населення може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.
Згідно ч.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги та встановлений інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2008 рік», зокрема положення, якими було призупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивачці була виплачена разова допомога на оздоровлення згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» - в лютому 2008 року, тобто до ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність положень деяких статей Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік»
Таким чином, відповідач діяв відповідно до чинного законодавства, в зв'язку з чим відсутня в їх діях протиправність.
Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2008 року та постановлення нової, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2008 року - скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді