Справа: № 22-а-41986/08 Головуючий у 1-й інстанції: Драч Ю.І.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
Іменем України
"04" березня 2010 р.
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Умнової О.В., Данилової М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Корольвської районної ради м. Житомира на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Корольвської районної ради м. Житомира про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,-
Позивачка звернулась до Корольвського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Корольвської районної ради м. Житомира про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік, починаючи з квітня по жовтень в розмірі 1798, 98 грн.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено частково: визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто з відповідача допомогу з липня по 06 серпня 2007 року.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є матір'ю малолітньої дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Позивачка працювала і є застрахованою особою на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Догляд за дитиною здійснюється матір'ю.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється Фондом, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Позивачка вважає, що вона отримувала допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов виходив з того, що відповідач неправомірно виплачував позивачу з липня по серпень 2007 року щомісячну грошову допомогу, у меншому розмірі ніж передбачено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки врахував обмеження, встановлені Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», які рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнані неконституційними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
При вирішення даного спору суд першої інстанції вірно застосовував до спірних правовідносин положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. Конституції України).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію положень ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було призупинено в частині щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено прожитковий мінімум….для дітей віком до шести років з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня 470 грн.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 7 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в частині, щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік, якими було призупинено дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», втратили свою чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, а саме з 09.07.2007 року, і з цього час діє норма основного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція зазначає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності у позивача прав на отримання грошової допомоги по догляду за дитиною за період з липня по серпень 2007 року з урахуванням розмірів передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Разом з тим, постанова суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову про стягнення заборгованості по недоплаченій грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 405, 73 грн. не узгоджується з нормами процесуального права, тому в цій частині оскаржуване рішення слід змінити, зобов'язавши відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з 09.07.2007 року по 06.08.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира - задовольнити частково.
Змінити постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2008 року, виклавши резолютивну частину постанови наступним чином:
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира перерахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», встановивши зазначену доплату в розмірі прожиткового мінімуму на відповідний період для дітей віком до шести років, починаючи з 09 липня 2007 року по 06.08.2007 року.
В іншій частині постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді