Справа: № 2-а-9456/08 Головуючий у 1-й інстанції: Хаюк С.М.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
Іменем України
"04" березня 2010 р.
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Умнової О.В., Данилової М.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу УПФУ в Богунському районі м. Житомира на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ГУПФУ в Житомирській області, УФПУ в Богунському районі м. Житомира про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ГУПФУ в Житомирській області, УФПУ в Богунському районі м. Житомира про зобов'язання відповідача здійснити нарахування на його користь недоплачену допомогу дітям війни з 01.01.2007 року по 30.11.2007 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто на користь позивача суму пенсії в розмірі 742,65 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач таке підвищення не отримував, а тому звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, право на таке підвищення у позивача відновилось з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року, а тому не проведення такого підвищення в цей період зі сторони відповідача є протиправним.
За таких обставин, позивач має право на отримання цієї допомоги з 09.07.2007 року по 30.11.2007 року.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки суд в резолютивній частині постанови вирішив стягнути кошти, проте необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30%.
Зі статті 6 вищезазначеного Закону вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно - правового акту, який би визначав цей розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положенням статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається суд першої інстанції, обґрунтовуючи, що така виплата повинна бути здійснена за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 88 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по - іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною в статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення наступним чином:
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 30.11.2007 року.
В частині визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира неправомірними залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді