Справа: № 2-а-111/09 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко О.М.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
"04" березня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Данилової М.В., Умнової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 10.02.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Таращанського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язати провести перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з квітня 2007 року по листопад 2008 року.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 10.02.2009 року позовні вимоги задоволено частково: визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто з УПСЗН Таращанської РДА Київської області на користь ОСОБА_2 недоотриману суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 01.04.2007 року по 26.11.2008 року в сумі 7309, 21 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити ухвалу, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Таращанським районним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження. Позивачка не працювала і не є застрахованою особою на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Догляд за дитиною здійснюється матір'ю.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
ОСОБА_2 вважає, що вона отримувала допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідач неправомірно виплачував позивачу з квітня 2007 року по листопад 2008 року щомісячну грошову допомогу, у меншому розмірі ніж передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», оскільки врахував обмеження, встановлені Законами України «Про державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік», які рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнані неконституційними.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. Конституції України).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були призупинені в частині щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено прожитковий мінімум….для дітей віком до шести років з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня 470 грн.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 7 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в частині, щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік, якими було призупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», втратили свою чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, а саме з 09.07.2007 року, і з цього час діє норма основного Закону.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивачка має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», проте невірно визначив період, який має становити з 09.07.2008 року по 31.12.2007 року, тобто з дня винесення рішення Конституційним судом України від 09.07.2007 року.
Що стосується позовних вимог за січень-листопад 2008 року, то колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107-У1 були внесені зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» згідно яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 6), УПСЗН Таращанської РДА Київської області в 2008 році позивачці виплачувалась допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не меншому 130 гривень, тобто діяв в межах своїх повноважень і на підставі діючого законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині не врахував зміни, які були внесені Законом України від 28.12.2007 року № 107-У1, які є чинними і не визнавались рішенням Конституційного суду України неконституційними.
Згідно зі ст. 198, 202 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, має право скасувати її та прийняти нову. Підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 10.02.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області - задовольнити частково.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 10.02.2009 року скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_2 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді