Справа: № 9/534 (2-а-8009/08) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.
Суддя-доповідач: Горбань Т. І.
"23" лютого 2010 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Костюк Л.О.
Мамчура Я.С.
при секретарі Кияниченко Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лоттос»до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення №0011342303/0 від 23.08.2007р.,
Приватне підприємство «Лоттос»звернулось до суду з адміністративним позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, про визнання протиправним та скасування рішення Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області № 0011342303/0 від 23.08.07 р., яким застосовано штрафну санкцію в сумі 8400 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Бережанська міжрайонна державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини їх неявки суду невідомі, сторони були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації у Тернопільській області проведено перевірку позивача щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за результатом якої складено Акт перевірки щодо додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів №442/23-03/32661400 від 07.08.2007 р.
Перевіркою встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки в гральному закладі на момент перевірки здійснено розрахунки на суму 100,00 грн. без застосування РРО та п.п. 1, 2, 4 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», оскільки позивач надає послуги у сфері грального бізнесу, а саме: на гральному автоматі з використанням п'яти гральних місць, при наявності одного торгового патенту на зайняття таким видом підприємницької діяльності.
Рішенням Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001212301 від 05.11.2007 р. за порушення п. 1, 2, 4 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2450,75 грн.
За результатом адміністративного оскарження зазначеного рішення рішенням Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011342303/0 від 23.08.2007 р. за порушення п. 1, 2, 4 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8400,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ої інстанції виходив з наступного.
У відповідності до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(№ 265/95-ВР від 06.07.1995р.) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано виключно нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема, статтею 11-1, в тому числі щодо питань, визначених статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зазначене узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі щодо порядку проведення перевірок органами податкової служби.
Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»містить дві сьомі частини, які суперечать одна одній по змісту стосовно проведення позапланових перевірок. Логічним при внесенні сьомої частини до цієї статті було б виключення з неї старої редакції, адже остання прямо суперечить і виключає можливість існування останнього доповнення. З огляду на це, суд 1-ої інстанції вважав необхідним керуватися тією сьомою частиною статті 11-1, яка була внесена в закон пізніше.
У відповідності до цієї сьомої частини статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а в інших випадках - за рішенням суду.
Частиною восьмою статті 11-1 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
У відповідності до положень статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Аналізуючи зміст положень статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд 1-ої інстанції дійшов висновку про те, що підставою для проведення планової виїзної перевірки платника податків є наявність останнього у плані роботи такого органу державної податкової служби. При цьому така перевірка може бути реалізована органами податкової служби не більше одного разу на рік.
У відповідності до положень частини 4 статті 11-1 зазначеного Закону право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Як випливає з матеріалів справи, перевірка позивача здійснювалася як планова, з посиланням на пункт 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на підставі направлень на перевірку від 03.08.2008 р., проте річний план-графік податкової служби щодо планових виїзних перевірок відсутній.
Суд 1-ої інстанції зазначив, що позивачу відповідне повідомлення за 10 днів про проведення планової перевірки не було направлене. Доказів про зворотне відповідачем суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, копія наказу про перевірку перевіряючими платнику податків не була надана на відміну від направлення на перевірку.
При цьому суд 1-ої інстанції також зазначив, що копії наказу про проведення позапланової перевірки представником відповідача не надано, зазначаючи про відсутність останнього.
Враховуючи викладене, суд 1-ої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача при проведенні перевірки позивача є протиправними, оскільки в направленнях на перевірку зазначено вид перевірки - планова, при цьому направлення повідомлення за 10 днів про проведення перевірки податковою службою не здійснювалося, річний план перевірок не складено (відсутній), накази про проведення позапланових перевірок не видавались.
За загальним правилом, визначеним статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», перевірки РРО є позаплановим видом перевірки, якщо інше, фактично, не вказано в направленні на перевірку, в той час у пред'явлених на перевірку направленнях вказано на проведення саме планової перевірки.
Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи та пояснення представників сторін, суд 1-ої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем фактично проведена позапланова виїзна перевірка в порядку здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку саме для позапланової перевірки, за відсутності належних на те документів, зокрема відповідного наказу керівника податкової служби.
При наявності встановленого порушення позивачем норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» при здійсненні діяльності у сфері грального бізнесу, суд 1-ої інстанції вважає необґрунтованим та неправомірним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки перевірка позивача проведена з суттєвими порушенням закону, а, отже, є протиправною.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суд 1-ої інстанції дійшов висновку, що порушення перевіряючими порядку проведення перевірки, що вказує на її протиправність, є також підставою для скасування рішення, винесеного за наслідком такої перевірки.
Таким чином, на думку суду 1-ої інстанції, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду 1-ої інстанції з огляду на наступне.
Працівниками Державної податкової адміністрації у Тернопільській області проведено перевірку позивача щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за результатом якої складено Акт №442/23-03/32661400 від 07.08.2007 р., на підставі якого було прийняте рішення Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011342303/0 від 23.08.2007 р. у розмірі 8400,00 грн. за порушення п. 1, 2, 4 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»в редакції, що діяла на момент здійснення перевірки, органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного законодавства, а відповідно до п. 2 зазначеної статті органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку ведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Таким чином, відсутні підстави вважати перевірки на виконання п.2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»перевірками фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької з питань дотримання податкового та валютного законодавства, передбаченими п. 1 ст. 11 цього Закону.
Органи державної податкової служби, в межах повноважень здійснюють контроль за додержанням порядку ведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів шляхом проведення перевірок, які за своєю суттю є позаплановими, проводяться в оперативному порядку, оскільки такі перевірки не стосуються питань оподаткування чи валютного контролю, до них не можуть застосовуватись відповідні положення щодо підстав проведення, зокрема, проведення планових чи позапланових перевірок, передбачених ст. 11-1 вищевказаного Закону, так як зі змісту передбачених підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування.
Відповідно до ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених, зокрема, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»вважаються позаплановими, і проводяться в оперативному порядку з метою виявлення і запобігання порушенням в сфері готівкового обігу та розрахунків. В даному випадку проведення перевірки відбувалось відповідно до направлень на проведення такої перевірки.
Перевірка здійснена на підставі направлень та відповідає ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», не підпадає під дію Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», тому проведена у відповідності до вимог законодавства.
Таким чином, встановлена правомірність проведення перевірки підприємства позивача.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Пунктом 4 статті 5 цього ж Закону визначено, що торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути видано на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).
Домінантою такого законодавчого припису є гральне місце, а не гральний автомат. У контексті вказаної статті гральне місце - це місце, на якому проводиться одночасно лише одна азартна гра.
Відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (зі змінами та доповненнями) суб'єкти підприємництва, які здійснюють свою діяльність у сфері грального бізнесу, повинні придбавати торгові патенти на право надання послуг з використання різного грального обладнання. Вартість торгового патенту залежить від типу грального обладнання, кількості гравців, які можуть одночасно брати участь в азартній грі, а також розміру доходу, який може отримати гральний заклад від надання послуг з використання певного типу грального обладнання.
В останні роки заявився ряд нових моделей автоматичних розігрувальних пристроїв, які передбачають можливість одночасної гри декількох осіб.
При визначенні вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг з використання таких розігрувальних пристроїв слід застосовувати норму Закону, яка передбачає видачу торгового патенту на кожне окреме гральне місце. Тобто, якщо гральний автомат у своєму складі має декілька гральних місць, для використання вказаного автомата слід придбавати торгові патенти в кількості, яка дорівнює кількості гральних місць такого автомата.
Отже, сама гра на таких гральних пристроях може проводитися за участю як однієї, так і більше осіб відповідно кількості гральних місць. Оплата за надання послуг у сфері грального бізнесу з використанням зазначених гральних пристроїв здійснюється кожною особою - гравцем окремо.
Як вбачається з паспорту грального автомата -будки «Щасливе число», по комплектності даний гральний пристрій є самостійною одиницею грального обладнання з єдиною програмою, з кількістю осіб, що можуть приймати участь у грі, до п»яти чоловік.
Таким чином, при використанні грального автомата-будки «Щасливе число»позивач може здійснювати одночасно декілька операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, надаючи ці послуги декільком особам одночасно за кількістю місць в гральному пристрої та отримувати дохід з кожного такого місця при наявності одного торгового патенту.
За здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання патенту згідно Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" передбачена відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді штрафу(ч.1 ст.8 даного Закону).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області №0011342303/0 від 23.08.2007р., яким застосовано штрафну санкцію в сумі 8400 грн., прийняте відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2009 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так як порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2009 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Лоттос»відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено 01.03.10 року.